Справа № 349/487/21

Провадження № 22-ц/4808/1283/21

Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О. О.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Пацаган В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рогатинського районного суду в складі судді Гаврилюк О.О., постановлену 15 липня 2021 року в м. Рогатині Івано-Франківської області, повний текст якої складено 15 липня 2021 року, у справі за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Пустового Богдана Вікторовича про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пустовий Б.В., звернувся в суд з позовом, вимоги якого збільшив в ході розгляду справи, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПРАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА», про відшкодування матеріальної шкоди.

14 липня 2021 року представник позивача - адвокат Пустовий Б.В. подав до суду заяву про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі, що відповідає розміру зобов`язання, а саме 506 581,75 грн.

Заяву мотивовано тим, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_1 позивачу завдано матеріальної шкоди, яка полягає у фізичному знищенні належного йому транспортного засобу DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Розмір матеріальної шкоди встановлено на підставі висновку експерта від 07 травня 2021 року та з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування складає 506 581,75 грн.

Відповідач добровільно не відшкодував йому різницю між завданою шкодою та страховою виплатою, будь-яких заходів спрямованих на усунення шкідливих наслідків не вчинив. Більше того з метою ухилення від належного виконання зобов`язання подавав до суду необгрунтовані клопотання про перехід до загального позовного провадження та про відкладення судового засідання.

Покликаючись на необхідність вжиття заходів забезпечення позову враховуючи існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, отримання ОСОБА_1 доходу за основним місцем роботи, доходу від зайняття підприємницькою діяльністю, наявність грошових готівкових коштів, що підтверджується його майновою Декларацією, а також співмірність заходу забезпечення позову із предметом позовної заяви, просив заяву задовольнити.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 15 липня 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт в межах суми позову в розмірі 506 581,75 грн на грошові кошти відповідача ОСОБА_1 шляхом заборони будь-якого руху коштів, проведення списання, зняття, розрахунів, переказів та перерахунку, розрахункових банківських операцій, які знаходяться на всіх банківських рахунках ОСОБА_1 у банківських установах.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з обґрунтованості доводів заявника та необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на банківські рахунки, зважаючи на наявність між сторонами спору майнового характеру, а також реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду з огляду на тривалий розгляд справи, який неодноразово відкладався саме за клопотанням сторони відповідача.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм процесуального права.

Скарга обгрунтована тим, що при вирішенні даного питання судом не було здійснено оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясовано співмірність виду забезпечення позову тощо. Тим самим не обгрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення. Накладення арешту на всі його рахунки без вказівки на які саме рахунки унеможливлює виконання даної ухвали.

Також судом не було враховано його інтереси, оскільки арешт його зарплатного рахунку позбавить можливості використовувати заробітну плату, що є недопустимим. Більше того, відповідно до частини 4 статті 150 ЦПК України не допускається забезпеченння позову шляхом накладення арешту на заробітну плату.

З цих підстав просив ухвалу суду скасувати.

Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Ільчук Л.В. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Інші учаники справи в судове засідання не з`явились. При цьому враховуючи їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі представника ОСОБА_2 - адвоката Пустового Б.В., скорочені строки перегляду судового рішення, відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи не встановлено.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно частин першої, другої,четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала місцевого суду не повністю відповідає цим вимогам закону.

В силу частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За загальним правилом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені статтею 151 ЦПК України, в т. ч. вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої).

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно роз`яснень пункту 3 постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами дійсно існує майновий спір про відшкодування шкоди, завданої ДТП. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 надано, зокрема, постанову Яремчанського міського суду від 26 лютого 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адмінстративного правопорушення, а також висновок експерта за результатом проведення судової автотоварознавчої екпертизи № ВЕ-18/2021 від 07 травня 2021 року. Цим висновком визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF FT XF 105.460 р.н. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження у ДТП, який складає 696 460,00 грн (а.с. 3-4, 18-28).

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з урахуванням суми страхового відшкодування в межах ліміту відповідальносьті страховика та вартості автомобіля після ДТП згідно висновку експерта 59 878,25 грн, розмір матеріальної шкоди, завданої йому неправомірними діями ОСОБА_1 становить 506 581,75 грн.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції дійшов переконання, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також буде спрямоване на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що ОСОБА_2 належним чином обґрунтував існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

Суд прийшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб, тобто у межах суми 506 581,75 грн, яка відповідає розміру заявлених ним збитків.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату.

Заявником ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності відкритих на ім`я відповідача банківських рахунків, їх вид (поточний, розрахунковий, депозитний, кредитний тощо).

Як вбачається з долученої до апеляційної скарги виписки від 19 липня 2021 року в АТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 , призначений для виплати заробітної плати, яку він з 24 січня 2020 року отримує від АРЗ СП УДСНС в Івано-Франківській області (а.с. 63-64).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 31 січня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого, в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Оскільки апеляційним судом встановлено наявність у відповідача відкритого в АТ КБ «Привтбанк» рахунку, на який він отримує заробітну плату, то його арешт може призвести до позбавлення апелянта засобів існування.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта та його представника в засіданні апеляційного суду щодо значно нижчої вартості пошкодженого транспортного засобу, ніж зазначено у висновку товарознавчої експертизи. Зі змісту долученої ними копії ухвали Рогатинського районного суду від 12 серпня 2021 року вбачається, що судом дійсно було задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано у територіальному сервісному центрі МВС №2641 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області копію цивільно-правової угоди про набуття ОСОБА_2 права власності з зазначенням суми, за яку було придбано транспортний засіб та копію експертного висновку про оцінку транспортного засобу.

Питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо неврахування при забезпеченні позову дійсного розміру матеріальної шкоди.

З огляду на вищенаведене колегія суддів прийшла до висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд першої інстанції вірно врахував співмірність вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача у випадку задоволення позову для забезпечення виконання рішення суду.

Як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення у відповідній частині є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, а саме на заробітну плату, порушує вимоги частини 4 статті 150 ЦПК України, що є підставою для зміни оскаржуваної ухвали з зазначенням про недопустимість накладення арешту на заробітну плату ОСОБА_1 , яка перераховується на відкритий на його ім`я в АТ КБ «Приватбанк» рахунок.

Висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову в цілому апелянтом не спростовані. Ухвала суду прийнята з додержанням вимог закону та підстав для її скасування не встановлено.

Відтак в решті ухвалу суду належить залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити ухвалу Рогатинського районного суду від 15 липня 2021 року зазначивши про недопустимість накладення арешту на заробітну плату ОСОБА_1 , що перераховується на відкритий в АТ КБ «Приватбанк» рахунок ( НОМЕР_2 ).

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року