Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2263/19

02 серпня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в cкладі головуючої-судді: Міськевич О.Я.

секретаря судового засіданння : Скоблей О.В. Боєчко О.Р.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідачів: ОСОБА_4

розглянувши в порядку загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргових зобов`язань,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргових зобов`язань.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 31 травня 2018 року він дав в борг ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 640000,00 доларів США та 355000,00 євро, про що останні написали власноручно дві розписки. Вказані грошові кошти відповідачі зобов`язались повернути йому у термін за 180 днів, а саме до 30 листопада 2018 року. На його неодноразові звернення до відповідачів про вимогу повернути борг ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не реагують. На телефонні дзвінки не відповідають, переховуються та уникають зустрічі з ним. 02 листопада 2019 року ним на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслано телеграму з вимогою про повернення боргу. Однак , на сьогоднішній день жодних грошових коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йому не повернули . Загальна сума боргу за курсом Національного банку України станом на 05 листопада 2019 року становить 25693452,80 грн.

Стислий виклад позиції сторін:

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, зазначених в позовній заяві. Суду підтвердили, що станом на сьогодні кошти згідно розписки відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 йому не повернуто. Позивач зазначив, що як гарантію повернення вказаних коштів ОСОБА_5 передав йому у тимчасову власність підприємство ТзОВ"ВКЦ Індекбуд", з усім належним підприємсту майном, а також належне ОСОБА_6 за її погодженням всі виробничі приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та використовується ТзОВ"ВКЦ Індекбуд". Після погашень вкзаних сум боргу, ОСОБА_5 повертаться 100 % частка у власності підприємства ТзОВ"ВКЦ Індекбуд" та все майно даного підприємства, про що також було обумовлено в розписці від 31.05.2018 року. Разом з тим будь-яких домовленостей про повернення боргу з прибутку підприємства в них не було. Вважає, що відповідачі хочуть уникнути повернення боргу. Просить позов задоволити в повному об"ємі та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 - 25693452,80 грн. заборгованості за договором позики та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснив, що позов не визнає. Суду зазначив, що він з ОСОБА_1 вели спільну виробничу та фінансову господарську діяльність підприємства "Індекбуд" та певну інвестиційну діяльність. Він не брав в борг кошти в ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 не надавав йому жодних грошових коштів. Між ними існували взаємовідносини спільної діяльності. Розписка написана ним 31.05.2018 року мала на меті узагальнення взаємовідносин сторін, що склалися далеко до 31.05.2018 року. Тобто, в результаті вищеописаних домовленостей сторін за розпискою від 31 травня 2018 року та за розпискою-двосторонньою угодою від 31 травня 2018 року мали місце саме інвестиційні відносини, відносини спільної діяльності, результатом реалізації та кінцевою метою яких було отримання прибутку. В результаті таких домовленостей ОСОБА_1 як інвестор інвестував кошти в ТОВ "ВКЦ Індекбуд" через нього як засновника. Кінцевим результатом таких інвестицій було повернення ОСОБА_1 інвестованих коштів саме від прибутку за наслідками діяльності юридичної особи та виплата винагороди в розмірі 125000 евро, знову ж таки -з прибутку підприємтсва. Про це ними чітко було визначено у розписці від 31 травня 2018 року. На підтвердження факту існування взаємовідносин спільної, інвестиційної діяльності ОСОБА_1 спочатку було передано 50%, а згодом 100% корпоративних права в ТОВ "ВКЦ Індекбуд", згідно протоколу №4 установчих зборів засновників ТОВ "Індекбуд" від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 та в подальшому, 11 травня 2018 року згідно протоколу №1/18 загальних зборів учасників ТОВ "ВКЦ Індекбуд" ОСОБА_5 передав інших 50% корпоративних прав у даному ТОВ ОСОБА_1 , в результаті чого ОСОБА_1 став одноосібним засновником та фактичним власником "ВКЦ Індекбуд" про що було внесено відповідні зміни до установчих документів (статуту) ТОВ. Фактично, позивач став 100% власником проінвестованого ним підприємства, і повернення таких проінвестованих коштів стало правом самого ОСОБА_1 , оскільки за умовами розписки від 31 травня 2018 року повернення проінвестованих коштів мало відбуватись з прибутку ТОВ "Індекбуд", одноосібним власником якого став позивач. З 2018 року виключно ОСОБА_1 здійснював безпосереднє управління діяльністю та усіма виробничими процесами ТОВ"ВКЦ Індекбуд", наслідком чого було отримано прибутків та відповідно до погашення проінвестованих коштів, що підтверджується договорами, наказами та іншими документами , що підписані ОСОБА_1 як єдиним керівником ТОВ"ВКЦ Індекбуд". Просить позивачу ОСОБА_1 в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилася, однак від неї поступили письмові пояснення в який вона зазначає, що вона не має і не мала жодних боргових (грошових) зобов`язань з ОСОБА_1 , в тому числі згідно розписки від 25 травня 2018 року. Із змісту розписки від 25 травня 2018 року вбачається, що вона як гарантію повернення коштів, отриманих її чоловіком ОСОБА_5 від ОСОБА_1 в сумі 577000 доларів США і 355000 євро віддає в заставу належні їй виробничі приміщення та будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до розписки від 25 травня 2018 року вона не позичала жодних коштів у позивача, а тому немає підстав для стягнення з неї будь-яких коштів в користь позивача. Просить в позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокат Ружицький В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив обставини на які посилається позивач. Крім того, зазначив, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 існували саме інвестиційні відносини, відносини спільної діяльності, результатом реалізації та кінцевою метою яких було отримання прибутку. Розписка написана ОСОБА_5 31.05.2018 року мала на меті узагальнення взаємовідносин сторін, що склалися далеко до 31.05.2018 року. В результаті домовленостей між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , то позивач як інвестор інвестував кошти в ТОВ "ВКЦ Індекбуд" через засновника ОСОБА_5 .. Вказані в розписці кошти спрямовувались виключно на забезпечення діяльності "ВКЦ Індекбуд", придбання обладнання, тощо. Кінцевим результатом таких інвестицій було повернення ОСОБА_1 інвестованих коштів саме від прибутку за наслідками діяльності юридичної особи та виплата винагороди в розмірі 125000 евро, знову ж таки з прибутку підприємтсва. Про це сторони чітко визначили у розписці від 31 травня 2018 року - повернення коштів боргу з прибутку підприємства. На підтвердження факту існування таких взаємовідносин спільної, інвестиційної діяльності ОСОБА_1 спочатку було передано 50%, а згодом 100% корпоративних права в ТОВ "ВКЦ Індекбуд", оскільки позивач виявив бажання здійснювати особистий контроль використання інвестиційних коштів діяльності юридичної особи, втім, що і підтверджується розпискою від 31 травня 2018 року та розпискою-двосторонньою угодою від 31 травня 2018 року. Згідно протоколу №4 установчих зборів засновників ТОВ "Індекбуд" від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 було включено в перелік засновників ТОВ "Індекбуд" із часткою 50% статутного капіталу, та внесено відповідні зміни до установчих документів (статуту) ТОВ. До цього одноосібним власником ТОВ був саме ОСОБА_5 з розміром частки 100%. В подальшому, 11 травня 2018 року згідно протоколу №1/18 загальних зборів учасників ТОВ "ВКЦ Індекбуд" ОСОБА_5 передав інших 50% корпоративних прав у даному ТОВ ОСОБА_1 , в результаті чого ОСОБА_1 став одноосібним засновником та фактичним власником "ВКЦ Індекбуд". Фактично, позивач став 100% власником проінвестованого ним підприємства, і повернення таких проінвестованих коштів стало правом самого ОСОБА_1 , оскільки за умовами розписки від 31 травня 2018 року повернення проінвестованих коштів мало відбуватись з прибутку ТОВ "Індекбуд", одноосібним власником якого став позивач. А тому, розглядаючи розписку від 31 травня 2018 року у її взаємозв`язку із розпискою-двосторонньою угодою від 31 травня 2018 року, ОСОБА_5 не може нести відповідальність за повернення проінвестованих коштів ОСОБА_1 в ТОВ "Індекбуд" так як не може впливати на отримання ним прибутку з огляду на те, що одноосібним власником юридичної особи вже є ОСОБА_1 , а повернення коштів обумовлених в розписці від 31 травня 2018 року безумовно пов`язане з одержанням прибутку ТОВ "Індекбуд". З 2018 року виключно ОСОБА_1 здійснював безпосереднє управління діяльністю та усіма виробничими процесами ТОВ"ВКЦ Індекбуд", наслідком чого було отримано прибутків та відповідно до погашення проінвестованих коштів, що підтверджується договорами, наказами та іншими документами , що підписані ОСОБА_1 як єдиним керівником ТОВ"ВКЦ Індекбуд". Враховуючи вище наведене, просить позивачу ОСОБА_1 відмовити в позові.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.11.2019 р. провадження по даній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження .

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.11.2019р. вжито заходи щодо забезпечення позову.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.09.2020р. закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

31.05.2018 року ОСОБА_5 власноручно написав розписку, про те що він одержав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 640000 (Шістсот сорок тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять) Євро із зобов`язанням повернути дані кошти в термін за 180 (сто вісімдесят) днів. Даний термін повернення коштів сплив 30 листопада 2018 року ( а.с. 30).

25.05.2018 року ОСОБА_6 написала розписку з якої вбачається, що вона гарантує повернення коштів, отриманих її чоловіком ОСОБА_5 для їхніх спільних потреб від ОСОБА_1 в сумі 577000 (П`ятсот сімдесят сім тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять тисяч) євро та 60000 (Шістдесят тисяч) доларів США. З метою виконання зобов`язань повернення вищевказаного боргу, ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 в заставу всі належні їй на праві приватної власності виробничі приміщення та будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 31).

Як вбачається з відомостей з офіційного сайту Національного банку України станом на 05 листопада 2019 року курси валют становлять: 100 доларів США =2479,8021 грн.; 100 євро = 2766,9632 грн.(.а.с. 33).

Норми права, які застосував суд та мотиви суду :

ч.1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів боргу за договором позики в сумі 25693452,80 грн., що на час укладення цього договору було еквівалентно 640000 (Шістсот сорок тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять тисяч) Євро, заборгованості за договором позики на підставі ст.207,1049,1050 ЦК України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України частиною встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі№ 6-1967цс15.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Згідно змісту розписки ОСОБА_5 від 31.05.2021 року вбачається: " я , ОСОБА_5 даною розпискою підтверджую те, що сума коштів отриманих мною в борг від ОСОБА_1 станом на 31.05.2018 рік становить 640000, 00 доларів США та 355000,00 Євро. Дані кошти, як і інші суми боргу, які виникнуть після 31.05.2018 року і будуть письмово оформленні, як додаток до даної основної розписки я зобов"язуюся повернути на вимогу ОСОБА_1 , але не раніше як за 180 днів після отримання такої вимоги". ( а.с. 30)

Згідно змісту розписки від 25.05.2018 року ОСОБА_6 вбачається, що "я, ОСОБА_6 гарантую повернення коштів, отриманих її чоловіком ОСОБА_5 для їхніх спільних потреб від ОСОБА_1 в сумі 577000 (П`ятсот сімдесят сім тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять тисяч) євро та 60000 (Шістдесят тисяч) доларів США. З метою виконання зобов`язань повернення вищевказаного боргу, ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 в заставу всі належні їй на праві приватної власності виробничі приміщення та будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31).

Дослідивши укладену між сторонами розписки, суд вважає, що їх змістом встановлено:

- факт отримання відповідачем ОСОБА_5 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 577000 (П`ятсот сімдесят сім тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять тисяч) євро та 60000 (Шістдесят тисяч) доларів США, саме у борг для особистих цілей;

- обов`язок ОСОБА_5 повернути грошові кошти ОСОБА_1 на вимогу останнього, але не раніше як за 180 днів після отримання такої вимоги.

Як встановлено судом ОСОБА_1 направив вимогу про повернення боргу ОСОБА_5 , що підтверджується фіскальним чеком та сторонами не оспорюється (а.с. 32).

Таким чином, розписки про отримання грошових коштів у борг містить зобов`язання про їх повернення.

Оригінали боргових розписок надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також судом враховано, що відповідачі та їх представник не заперечували факт написання саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначених розпискок позивачу, оригінал яких знаходиться у останнього.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань не виконано та грошові кошти не повернуто.

Таким чином, установивши, що укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами боргового зобов`язання.

При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

На підставі вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки встановлено наявність між сторонами правовідносини за договором позики, дійсність та достовірність договору позики не спростована, факт отримання грошей підтверджений належними доказами у справі, а тому позов підлягає до задоволення і стягнення з відповідачів суми позики.

Заперечення відповідачів та їх представника про отримання у борг ними від позивача будь-яких коштів, оскільки розписка ОСОБА_5 була написана з метою узагальнення взаємовідносин сторін, що склалися далеко до 31.05.2018 року оскільки між сторонами існували саме інвестиційні відносини, відносини спільної діяльності, результатом реалізації та кінцевою метою яких було отримання прибутку, до уваги судом не приймаються.

Крім того, судом зазначається, що ОСОБА_5 не надано підтверджень, що між ним та позивачем виникли правовідносини із договору про спільну діяльність, а не із договору позики грошових коштів, бо вказана розписка містить відомості, що відповідач отримав кошти із зобов`язанням повернення, а не отримав їх на іншій підставі, зокрема для здійснення спільної діяльності у визначеній сумі».

Так, відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Ураховуючи те, що:

- між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті;

- відповідачі не скористалися своїм правом оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця (ч.1ст.1051 ЦК України),

-до правоохоронних та судових органів відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з заявою (позовом) про те, що розписки були написані ними під впливом обману з боку ОСОБА_1 не зверталися;

Суд дійшов висновку, що правових підстав для відмови у позові ОСОБА_1 судом не встановлено.

Також судом не береться до уваги твердження відповідача ОСОБА_6 , про те що вона не отримувала кошти від ОСОБА_1 і не має перед ним жодних боргових (грошових) зобов`язань, а тому немає підстав для стягнення з неї будь-яких коштів в користь позивача.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 65 СК України договір позики, який укладено одним з подружжя створює обов`язок для іншого з подружжя, оскільки кошти, отримані за вказаним договором, використані в інтересах сім`ї.

Отже , визначальним при визначенні солідарного зобов`язання є саме використанння коштів в інтересах сім`ї.

Згідно розписки даної ОСОБА_6 вбачається, що вона гарантує повернення коштів, отриманих її чоловіком ОСОБА_5 для їхніх спільних потреб від ОСОБА_1 в сумі 577000 (П`ятсот сімдесят сім тисяч) доларів США та 355000 (Триста п`ятдесят п`ять тисяч) євро та 60000 (Шістдесят тисяч) доларів США. З метою виконання зобов`язань повернення вищевказаного боргу, вона - ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 в заставу всі належні їй на праві приватної власності виробничі приміщення та будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 31).

Вирішуючи клопотання представника відповідача від 07.12.2020 року про скасування заходів забезпечення позову суд дійшов до наступного.

Ухвалою судді від 13.11.2019 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: склад -гараж загальною площею 407,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_6 на праві приватної власності.

07.12.2020 року відповідачем ОСОБА_6 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якій просить скасувати заходи забезпечення, оскільки вона є неналежним відповідачем по справі, а також вважає, що заходи забезпечення вжиті щодо майна, яке не фігурує в розписці даній нею.

Відповідно до положень ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

А тому, враховуючи, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргових зобов`язань задоволено повністю, відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти, а тому вклопотанні представника відповідача від 07.12.2020 року про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Висновки суду :

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що оскільки між сторонами існують договірні правовідносини за договором позики, дійсність та достовірність договору позики не спростована, факт отримання грошей підтверджений належними доказами у справі, позичальниками не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, та враховуючи встановлену ст.294 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовільнити повністю.

Щодо судових витрат:

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 9605,00 грн, що підстверджується квитанцією від 06.11.2019 року (а.с. 1).

Також позивачем було сплачено судовий збір при подачі заяви про забезпечення позову в розмірі 384,20 грн. (а.с. 13)

Тому судові витрати підлягають стягненню в користь позивача ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 а саме 9989,00 грн. сплаченого судового збору , тобто по 4994,50 грн з кожного.

На підставі ст.ст.202, 207, 294, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. 65 СК України та керуючись, ст.ст. 3, 10, 15, 61, 141, 158, 197, 208, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргових зобов`язань - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 жителя АДРЕСА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 жителя АДРЕСА_5 - 25693452,80 грн. (Двадцять п`ять мільйонів шістсот дев`яносто три тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні 80 копійок) заборгованості за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 жителя АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 жителя АДРЕСА_5 - 9989,00 грн. (дев"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят дев"ять гривень) сплаченого судового збору з кожного в рівних частинах.

В клопотанні представника відповідача від 07.12.2020 року про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 житель АДРЕСА_5 .

Відповідачі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 жителя АДРЕСА_4

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення

виготовлено 13.08.2021 року.