Справа № 760/27199/19

Провадження № 2/760/1771/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури міста Києва про відшкодування моральної та майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Київської місцевої прокуратури № 9, Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Жовноватюк В. С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху.

06 листопада 2019 року на виконання зазначеної ухвали було подано позовну заяву в новій редакції, в якій позивач просить: стягнути з Державного бюджету України на її користь в якості відшкодування моральної шкоди 300 000 грн; в якості відшкодування майнової шкоди 39 100 грн; зобов`язати Державну казначейську службу України списати зазначені суми з відповідного рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 лютого 2015 року відносно неї о/у ВДСБЕЗ Солом`янського РУГУ УМВС України в м. Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 12015100090001441 за частиною четвертою статті 358 КК України, 29 вересня 2015 року за частиною першою статті 358 КК України.

Постановою прокурора Солом`янського району м. Києва вказані кримінальні провадження об`єднані під загальним номером № 12015100090001441 за частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Позивач зазначає, що 29 вересня 2015 року слідчим CB Солом`янського РУГУ УМВС України в м. Києві їй було вручено повідомлення про підозру та прокурором Солом`янського району м. Києва складено обвинувальний акт, який передано до Солом`янського районного суду м. Києва.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва 11 квітня 2018 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2018 рок, її було визнано винуватою за частиною першою статті 358 та частиною четвертою статті 358 КК України і призначено покарання: за частиною першою статті 358 КК України у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України звільнено від покарання у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за частиною першою статті 358 КК України та у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за частиною четвертою статті 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Постановою Верховного суду від 10 квітня 2019 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2018 року скасовано. Кримінальне провадження щодо неї за її обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень.

Позивач вважає, що своїми незаконними діями держава Україна, в особі Прокуратури міста Києва, завдала їй значної майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди, внаслідок її незаконного переслідування в якості підозрюваного/обвинуваченого по кримінальному провадженню, незаконного повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, постійних викликах для участі в процесуальних діях та судових засіданнях, подальшого незаконного засудження.

Майнова (матеріальна) шкода, спричинена позивачу складається з витрат, які були сплачені позивачем у зв`язку з наданням їй правової допомоги адвоката, з метою належного забезпечення її права на захист. Правова допомога адвоката надавалася в суді першої, апеляційної інстанції та Верховному Суді, на загальну суму 39 100 грн. Таким чином, майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню позивачу становить 39 100 грн.

Втрати немайнового характеру мали місце, фактично з 15 лютого 2015 року по 10 квітня 2019 року. За весь час кримінального переслідування вона зазнала моральних страждань, її немайнові права були порушені: складанням щодо неї процесуальних документів, проведенням певних слідчих дій за її участю, викликами до правоохоронних органів, суду, певними обмеженнями, пов`язаними із розглядом кримінальної справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанції, що в цілому призвело до її душевних страждань, порушення нормальних життєвих та соціальних зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Змінився спосіб її життя, оскільки вона неодноразово була змушена з`являтися до органів досудового слідства для проведення слідчих дій та за викликами до суду під час розгляду кримінальної справи в суді, необхідністю звернення за правовою допомогою адвоката для здійснення захисту своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів в ході досудового розслідування та в суді для підтвердження та доведеності своєї невинуватості.

Позивач зазначає, що саме з цих міркувань слід виходити, визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, яку вона зазнала, будучи під слідством та судом майже понад чотири роки. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в розмірі 300 000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року в указаній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури міста Києва про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

22 травня 2020 року до суду надійшов відзив від відповідача - представника прокуратури м. Києва Стретовича М., в якому останній заперечував проти задоволення позову, оскільки позивач не зазначає, які ж негативні наслідки морального характеру вона зазнала внаслідок дій відповідача, зокрема прокуратури м. Києва, в чому виражаються її моральні (душевні) страждання, не зазначила, що саме вона не могла реалізувати у своєму житті в період перебування під слідством і судом, яким чином прикладала додаткові зусилля для організації свого життя, як саме змінився її спосіб життя. Позивачем до позовної заяви додано лише копії судових рішень у кримінальному провадженні, а також копію договору від 22 листопада 2016 року з додатком, актів виконаних робіт та квитанції. Разом з тим, указані документи не встановлюють наявність моральної шкоди у позивача, тобто доказів спричинення моральної шкоди діями або рішеннями прокуратури м. Києва ОСОБА_1 до суду не надано.

Крім того, позивачем невірно визначено початок перебігу строку перебування під слідством і судом, оскільки відповідно до пункту 14 частини першої статті 13 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто початком строку перебування позивача під слідством і судом слід вважати 29 вересня 2015 року.

З урахуванням викладеного, просить в позові відмовити.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Розпорядженням Виконуючого обов`язки керівника апарату Петухової А. О. від 03 лютого 2021 року № 91 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/27199/19, провадження № 2/760/1771/21, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В. С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року вказану справу прийнято до провадження головуючим суддею Ішуніною Л. М. та призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, просили повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5 268,40 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції № 47 від 18 вересня 2019 року, оскільки відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання такого спору.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Вислухавши представника позивача, позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 15 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 о/у ВДСБЕЗ Солом`янського РУГУ УМВС України в м. Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 12015100090001441 за частиною четвертою статті 358 КК України.

29 вересня 2015 року слідчим СВ Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 12015100090001441 щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 358 КК України.

Постановою прокурора Солом`янського району м. Києва вказані кримінальні провадження об`єднані під загальним номером № 12015100090001441 за частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру та прокурором Солом`янського району м. Києва складено обвинувальний акт, який передано до Солом`янського районного суду м. Києва.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва 11 квітня 2018 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2018 року, ОСОБА_1 було визнано винуватою за частиною першою статті 358 та частиною четвертою статті 358 КК України і призначено покарання: за частиною першою статті 358 КК України у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України звільнено від покарання у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за частиною першою статті 358 КК України, та у виді штрафу в дохід держави в межах 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за частиною четвертою статті 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Постановою Верховного суду від 10 квітня 2019 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року скасовано. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню відповідно до положень цього Закону.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним з яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Щодо тлумачення категорії «перебування під слідством та судом»

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

На підставі системного аналізу наведених норм права, суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи від 29 вересня 2015 року по 10 квітня 2019 року, тобто з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складів кримінальних правопорушень.

Період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить повних 42 місяці.

Таким чином підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 наступили.

Протягом вказаного періоду позивач зазнала моральних страждань, її немайнові права були порушені: складанням відносно неї процесуальних документів, проведенням певних слідчих дій за її участю, викликами до правоохоронних органів, суду, певними обмеженнями, пов`язаними із розглядом кримінальної справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанції, що призвело до її душевних страждань, порушення нормальних життєвих та соціальних зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, змінився спосіб її життя, оскільки вона неодноразово була змушена з`являтися до органів досудового слідства для проведення слідчих дій та за викликами до суду під час розгляду кримінальної справи в суді, необхідністю звернення за правовою допомогою адвоката для здійснення захисту своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів в ході досудового розслідування та в суді для підтвердження та доведеності своєї невинуватості. Хвилювання відносно розгляду справи були постійними.

Серед інших негативних наслідків, необхідно зазначити страх, який залишиться у ОСОБА_1 назавжди. Загроза бути безпідставно покараним призводила до душевних страждань та мала свої негативні наслідки. На все життя залишиться гірке усвідомлення абсолютної незахищеності пересічного громадянина перед правоохоронними органами.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем та має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди

Відтак не ґрунтуються на вимогах закону доводи представника прокурати м. Києва про те, що позивачем не доведено незаконності дій з боку прокуратури, причинного зв`язку між завданою моральною шкодою і діями посадових осіб прокуратури м. Києва, оскільки правилами статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду. Такі підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу завдавачів шкоди та особливим способом завданої шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).

Таким чином, моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством та судом з обов`язковою прив`язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.

В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2021 року становить 6 000 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6 000 грн.

Таким чином, ураховуючи перебування позивача під слідством та судом у період з 29 вересня 2015 року по 10 квітня 2019 року, тобто за 42 повних місяці, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, у розмірі 270 000 грн.

Саме такий розмір моральної шкоди, суд вважає достатнім для розумного задоволення потреб позивача.

Що стосується відшкодування майнової шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно з договором про надання правової допомоги в порядку кримінального судочинства від 22 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній зобов`язується надати позивачу правову дпомогу при здійсненні захисту у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12015100090001441 від 14 лютого 2015 року.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 18 квітня 2018 року до договору про надання правової допомоги в порядку кримінального судочинства від 22 листопада 2016 року вартість послуг захисника склала 13 600 грн, акта виконаних робіт № 2 від 18 липня 2018 року - вартість послуг склала 10 250 грн, акта виконаних робіт № 3 від 15 квітня 2019 року - 15 250 грн. Сплата вказаних коштів підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 18 квітня 2018 року, від 18 липня 2018 року та від 15 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 4 статт 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягають суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на послуги адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, прийшла до висновку про те, що передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, задоволенню підлягає вся сума майнової шкоди, яка складається із витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем для захисту її порушеного права, та становить 39 100 грн, оскільки її дійсність, необхідність та розумність її розміру, з урахуванням складності справи, доведена відповідними допустимими доказами, описаними вище.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ввідповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Ураховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5 268 грн необхідно їй повернути, оскільки при зверненні до суду з указаним позовом позивач, відповідно до Закону України "Про судовий збір" не повинна була його сплачувати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 8, 21, 24, 34, 55, 56, 62, 129, 129-1 Конституції України, статтями 1-23, 1167, Цивільного кодексу України, статтями 1-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статтями 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 270 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 39 100 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а всього 309 100 (триста дев`ять тисяч сто) грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5 268 (п`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 40 коп, сплачений відповідно до квитанції № 47 від 18 вересня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ - 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6;

Прокуратура міста Києва, ЄДРПОУ - 02910019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна