Справа № 914/1174/2012

Провадження № 22-ц/4808/1026/21

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Пацаган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду, постановлену суддею Калиновським М.М. 25 лютого 2021 року в м. Снятині у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець приватного округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форінт", на постанову приватного виконавця ВП №60600146 від 13.11.2019 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до суду скаргу на постанову приватного виконавця приватного округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. ВП №60600146 від 13.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначила, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 року у справі №914/1174/2012 скасовано рішення Снятинського районного суду від 25.07.2012 року та ухвалено нове, яким задоволено вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за Кредитним договором №010/14-10-597G109 від 20.08.2007 року, яка складається з: 52115,4 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 416532,33 грн.; 3499,96 доларів США, що становить 27973,43 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 115,15 доларів США пені, що становить 888,37 грн., а всього 445394,13 грн. В погашення даної заборгованості також постановлено звернути стягнення на п`ятикімнатну квартиру загальною площею 154,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення №3 (магазин), розташоване за тією ж адресою, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною названих об`єктів, яка складеться на момент продажу цих об`єктів нерухомого майна згідно їх експертної оцінки. Також постановлено стягнути з відповідачів судовий збір порівну в сумі 3441,00 грн.

На виконання даного рішення апеляційного суду 13.11.2013 року Снятинським районним судом видано виконавчий лист №914/1174/2012, який знаходився на виконанні у Снятинському районного відділі ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз`яснення рішення суду від 11.09.2013 року щодо того, яку саме суму та валюту було присуджено до стягнення при ухваленні даного рішення. Вважає, що тим самим суд підтвердив, що загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, складає 445394,13 грн.

Зазначає, що заборгованість згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 року в сумі 445394,13 грн. нею погашена в повному обсязі, що підтверджується довідкою Снятинського районного відділу ДВС від 04.12.2019 року, а отже зобов`язання перед стягувачем вона виконала.

Однак всупереч викладеному 13.11.2019 року приватним виконавцем Безруким О.В. за заявою правонаступника стягувача - ТОВ ФК «Форінт» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №914/1174/2012 ВП №60600146 від 13.11.2013 року.

Вражає, що вказана постанова приватного виконавця від 13.11.2019 року не відповідає вимогам чинного законодавства та просить суд визнати її протиправною і скасувати.

Ухвалою Снятинського районного суду від 25 лютого 2021 року у задоволені скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника у приватного виконавця не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження.

Зазначає, що оскаржувана постанова приватного виконавця не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5), оскільки містить посилання на суми заборгованості, які не зазначені у виконавчому листі.

Крім того, у ВП №41576255 про примусове виконання виконавчого листа №914/1174/2012 від 13.11.2013 року заборгованість перед стягувачем погашена в повному розмірі, про що свідчить довідка Снятинського РНВ ДВС від 04.12.2019 року №12.10-36/625.

Також зазначає, що на повернутому стягувачу виконавчому листі відсутня відмітка про залишок заборгованості перед стягувачем, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження. При цьому чинне законодавство не наділяє державного чи приватного виконавця правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, та валюту, в якій стягується заборгованість.

Просить скасувати ухвалу Снятинського районного суду від 25 лютого 2021 року та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги.

ТОВ «ФК «Форінт» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи ОСОБА_2 , зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Вказує, що 17.09.2019 року головним державним виконавцем Маковійчуком І.П. в межах виконавчого провадження №41576255 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» із зазначенням про те, що по даному виконавчому листу стягнуто та перераховано стягувачу 445394,13 грн. боргу та стягнуто виконавчий збір в сумі 30600,00 грн. Тобто державний виконавець підтвердив наявність заборгованості за даним виконавчим листом саме у валюті стягнення (у доларах США) та повернув виконавчий лист на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» з правом повторного пред`явлення його до виконання, а не на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 даного Закону, яка такого права не передбачає.

Таким чином у результаті вчинення виконавчих дій Снятинським РВ ДВС з боржника стягнено за вказаним виконавчим листом 445394,13 грн., які перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу в сумі 16937,09 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на дату надходження кожного платежу. Відповідно, в межах виконавчого провадження №60600146 уже підлягає стягненню заборгованість в меншому розмірі, а саме - 38793,42 доларів США. При цьому посилання скаржника на довідку Снятинського РНВ ДВС від 04.12.2019 року №12.10-36/625 не підтверджує виконання рішення суду в повному обсязі, а лише відображає інформацію про стягнені суми. З огляду на викладене вважає, що ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Форінт» в сумі 38793,42 доларів США, яка має бути повернена у тій валюті, в якій кошти були видані позичальнику, тобто у доларах США.

Також посилається на те, що ухвалою Снятинського районного суду від 27.01.2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франнківського апеляційного суду від 16.07.2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вважає, що дії скаржника свідчать про зловживання нею своїми процесуальними правами та перешкоджають виконанню рішення суду.

Крім того зазначає, що 07.06.2021 року приватним виконавцем приватного округу Івано-Франківської області Безруким О.В. в межах ВП №60600146 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а отже станом на момент подання даного відзиву відсутній предмет спору у даній справі, і апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Просить апеляційне провадження закрити, а у випадку відмови у закритті провадження у справі залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 25.02.2021 року без змін.

Представник стягувача ТОВ «ФК «Форінт» в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив закрити провадження у справі, або ж залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Апелянт та приватний виконавець приватного округу Івано-Франківської області Безрукий О.В. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «ФК «Форінт», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 року було скасовано рішення Снятинського районного суду від 25.07.2012 року у справі №914/1174/2012 та ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за Кредитним договором №010/14-10-597G109 від 20.08.2007 року, яка складається з: 52115,4 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 416532,33 грн.; 3499,96 доларів США, що становить 27973,43 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 115,15 доларів США пені, що становить 888,37 грн., а всього 445394,13 грн. В погашення даної заборгованості також постановлено звернути стягнення на п`ятикімнатну квартиру загальною площею 154,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення №3 (магазин), розташоване за тією ж адресою, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною названих об`єктів, яка складеться на момент продажу цих об`єктів нерухомого майна згідно їх експертної оцінки. Також постановлено стягнути з відповідачів судовий збір порівну в сумі 3441,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз`яснення вищевказаного рішення апеляційного суду відмовлено (а.с. 9-10).

Встановлено також, що згідно копії Довідки Снятинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області №12.10-36/625 від 04.12.2019 року по виконавчому листу №914/1174/2012 від 13.11.2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форінт» (правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») оплачено 445394,13 грн. боргу та 30600 грн. виконавчого збору на користь держави. Згідно виконавчого провадження №60093916 боржницею оплачено виконавчий збір в сумі 13939,41 грн. на користь держави (а.с. 11).

Рішенням Снятинського районного суду від 07.05.2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Форінт», треті особи: приватний нотаріус Снятинського районного нотаріального округу Григорець М.Ф., Снятинський районний відділ ДВС, про визнання договору іпотеки припиненим (а.с. 46-51).

Ухвалою Снятинського районного суду від 27.01.2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.07.2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №914/1174/2012 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 13-14, 16-18).

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16.07.2020 року (а.с. 21-24).

13.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківській області Безруким О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60600146 про примусове виконання виконавчого листа №914/1174/2012, виданого 13.11.2013 року (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що доказів виконання судового рішення поданій справі скаржником не надано, а доводи, викладені у даній скарзі, містять посилання на факти, що вже були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 даного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам передбаченим цим Законом.

Перелік умов, при яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, визначений ч. 4 ст. 4 Закону.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5).

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення від 11.09.2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Апеляційний суд Івано-Франківської області визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, з огляду на текст рішення суду, на виконання якого було видано виконавчий лист №914/1174/2012, у стягувача та приватного виконавця були наявні підстави вважати, що стягнення за даним виконавчим листом слід проводити у доларах США.

Крім того дане питання вже було предметом судового дослідження в ухвалі Снятинського районного суду від 27.01.2020 року та постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 16.07.2020 року, які набрали законної сили.

При цьому зі змісту копії Довідки Снятинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області №12.10-36/625 від 04.12.2019 року, на яку в своїй скарзі до суду першої інстанції та апеляційній скарзі посилається ОСОБА_2 , не вбачається, що нею повністю виконано рішення суду від 11.09.2013 року, а лише зазначено про сплату боргу в сумі 445394,13 грн. (а.с. 11).

Що стосується доводів апелянта про те, що оскаржувана постанова приватного виконавця не відповідає вимогам закону, оскільки містить посилання на суми заборгованості, не зазначені у виконавчому листі, то слід зазначити наступне.

Так, в п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5), зазначено обов`язкові реквізити постанови як окремого документу, зокрема, - назва виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивна частина документа. При цьому зазначено також, що до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з копії оскаржуваної постанови приватного виконавця Безрукого О.В. від 13.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60600146, така містить вищевказані реквізити, в тому числі резолютивну частину виконавчого листа №914/1174/2012 від 13.11.2013 року. При цьому додатково зазначено суму боргу за мінусом стягнених раніше сум (а.с. 6).

Таким чином скаржником не доведено, що вказана постанова винесена з порушенням норм права, є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже висновки місцевого суду про відмову в задоволенні скарги є законними та обґрунтованими.

Щодо зазначеного представником ТОВ «ФК «Форінт», що 07.06.2021 року приватним виконавцем приватного округу Івано-Франківської області Безруким О.В. в межах ВП №60600146 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а отже на даний час відсутній предмет спору у даній справі, і апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то апеляційний суд вказує таке.

Так, у п. 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №522/8782/16-ц (провадження №61-21649св19) зазначено, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що предметом спору у даній справі є саме постанова приватного виконавця ВП №60600146 від 13.11.2019 року, а тому винесення приватним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі поданої ним заяви не свідчить про відсутність предмет спору у даній справі.

Схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №715/974/13-ц (провадження №61-3694св20).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від25 лютого 2021 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Снятинського районного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 16 серпня 2021 року.