Справа 22ц-217

 Головуючий у 1 інстанції Заруцька Г. М.

Категорія 37

 Доповідач Червинська М. Є.

ухвала

іменем україни

28 січня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Жданової B.C., Єлгазіної Л.П. При секретарі Баранові В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в інтересах якого діє опікун недієздатного ОСОБА_4, про продовження строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на частку жилого будинку,

встановив:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на частку жилого будинку відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не грунтуються на нормах матеріального права, не відповідають доказам по справі..

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина за законом на жилий будинок, спадкоємцями першої черги були діти спадкодавця-сторони по справі. ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, 27 лютого 1991 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері. Суд відмовив позивачам в позові про продовження строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що позивачі не довели поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, знали про те, що відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом ще в 1991 році.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення суду визнаний недієздатним, до участі в справі залучена опікун недієздатного ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивачі, їх представник підтримали доводи апеляційної скарги, опікун недієздатного ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просила скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи позивачів, ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина за законом на жилий будинок. Спадкоємцями першої черги були діти спадкодавця: позивачі по справі, та ОСОБА_3 До нотаріальної контори у встановленому порядку звернувся ОСОБА_3, якому 27 лютого 1991 року державним нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок після смерті спадкодавця ОСОБА_5

Правилами статті 549 ЦК УРСР 1963 року був встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, прийняття спадщини підтверджувалось даними про звернення до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або фактичним прийняттям спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР 1063 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі після смерті спадкодавця в шестимісячний строк не звертались до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, не посилаються, що фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Звернувшись до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини, позивачі наполягали на тому, що пропустили встановлений законом шестимісячний строк за поважних причин. Позивач ОСОБА_1 посилався на те, що з 1 серпня 1986 року по 19 березня 1989 року знаходився у відрядженні за кордоном, довіряв рідному брату, не знав, що він оформив спадщину на своє ім»я.

Встановлено, що дійсно позивач знаходився у відрядженні з 1 серпня 1986 року, відрядження почалось до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, проте після 1989 року позивач не навів жодної причини щодо пропуску строку для прийняття спадщини, які б могли бути визнані поважними, до суду звернувся тільки в 2008 року.

Позивачка, звернувшись до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини, наполягала на тому, що вона пропустила строк за поважних причин, а саме: довіра брату, незнання закону тощо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів про продовження строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскільки позивачами не доведена в судовому засіданні поважність причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, підстав для продовження строку, для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане ОСОБА_3 27.02.1991 року, визнання права власності на спадкове майно, не має.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.