Номер провадження: 11-кп/813/1759/21

Номер справи місцевого суду: 520/8766/19

Головуючий у першій інстанції Борщов Г.С.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя Артеменко І.А.,

судді: Журавльов О.Г., Котелевський Р.І.,

за участі: секретаря судового засідання Стоянової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Грицюка О.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року, якою був продовжений строк тримання під вартою, зокрема, ОСОБА_1 обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №12018160500001892 від 03.04.2018 року,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під варто, зокрема, ОСОБА_1 на 60 днів, тобто до 13.09.2021 року включно, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з відповідно визначеним розміром застави у сумі 303 765 грн.

Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, а саме, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити злочинну діяльність.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник Грицюк О.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , не погодився із оскаржуваною ухвалою з наступних підстав:

- судом не враховано те, що прокурором не доведено та жодним чином не підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

- не була доведена неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого застосуванням менш суворого запобіжного заходу;

-занадто тривалий розгляд кримінального провадження судом, який не залежить жодним чином від волі обвинуваченого, на переконання захисника, свідчить про зменшення за спливом часу, проведеного під вартою, існуючих в даному проваджені ризиків можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду , а також незаконного впливу на потерпілих та свідків в зазначеному проваджені;

Посилаючись на викладені обставини, захисник просить змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги, у судове засідання, призначене на 04 серпня.2021 року, не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення судового засідання до апеляційного суду не подавали.

Відповідно до положення ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Київському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону суддею дотримані, його висновки про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Щодо висновку суду першої інстанції про обґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину, апеляційний суд, звертає увагу на таке.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи вимоги п.1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 , належність та допустимість наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто його причетність до вчинення злочинів за викладених у клопотанні обставин.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Грицюка О.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 щодо необґрунтованості висновків суду в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

З мотивувальної частини оскарженої ухвали вбачається, що суддя дослідив клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу та додані до нього матеріали та надав оцінку наявності ризиків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що обвинуваченей можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та продовжити злочину діяльність, апеляційний суд встановив належне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд враховує обставини інкримінованих злочинів на підставі обвинувального акту, з якого вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна (відповідно до вимог ст. 70 КК України), у зв`язку з чим тяжкість покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів вчинених, зокрема у сфері охорони права власності, непорушність яких гарантовано Конституцією України, що свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, та у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість продовження саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останнім.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватим.

Зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останніми на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч.4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, лише з моменту надання показань свідками у суді першої інстанції під час розгляду справи та їх повної фіксації на технічному носії такі показання, з огляду на положення стст.84, 95 КПК, набувають ознак доказу в кримінальному провадженні.

Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні п`яти епізодів злочинної діяльності, які вчинювались ним за короткі проміжки часу, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід також зазначити, що обвинувачений, будучи особою працездатного віку, ніде не працюють та суспільно-корисною працею не займаються, постійного законного джерела прибутку не мають, що дає підстави вважати, що зазначене і стало підґрунтям для вчинення злочинів та було єдиним способом отримання грошових коштів.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченим, судом не було встановлено.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, безпідставними є і твердження апелянта про абстрактність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.

Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_1 на вказаній стадії кримінального процесу ані слідчому судді, ані апеляційному суду надано не було.

На думку апеляційного суду, наявність місця проживання та відсутність судимостей не є факторами настільки міцними та впливовими на поведінку обвинуваченого щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Згідно з п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Грицюка О.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року, якою був продовжений строк тримання під вартою, зокрема, ОСОБА_1 обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні №12018160500001892 від 03.04.2018 року, – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

І.А. Артеменко                                О.Г. Журавльов                        Р.І. Котелевський