КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1631/11

Провадження № 8/488/1/21

УХВАЛА

Іменем України

13.07.2021 року                                                                                                   м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання – Кривопішиній О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У вказаній заяві ОСОБА_1 просила суд скасувати заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва по цивільній справі №2-1631/2011, провадження №2/488/14/19 від 15 травня 2019 року та ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва по цивільній справі №2-1631/2011, провадження №2/488/14/19 від 15 травня 2019 року, як винесені в порушення матеріального та процесуального права України. Також просила винести судове рішення, яким визнати сторони за провадженням позивача ПАТ “Кредитпромбанк” та клієнта ПАТ “Дельта-банк” такими, що не мають процесуальної правоздатності та дієздатності в цивільному провадженні.

В судове засідання заявниця не з`явилася, про дату, час та місце розгляду заяви була повідомлена своєчасно та належним чином, причини її неявки суду не відомі.

Представник позивача ПАТ “Кредитпромбанк” та третьої особи ПАТ “Дельта-банк” в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

15.08.2019 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла вказана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В той же день визначено суддю для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 — ІV (у редакції Закону № 2147 — VIII від 03.10.2017 року) та передано для розгляду судді Селіщевій Л.І. згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.06.2020 р. була задоволена заява ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення ухваленого Корабельним районним судом м. Миколаєва від 15.05.2019 року за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за нововиявленими обставинами.

Справу за вказаною заявою було передано до канцелярії Корабельного районного суду м. Миколаєва для визначення судді в порядку ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

16.06.2020 р. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа була передана в провадження судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявської Я.А.

З метою розгляду даної заяви судом неодноразово призначалися судові засідання, про які заявник ОСОБА_1 була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у справі розписки та відмітки на зворотніх поштових повідомленнях.

Так, повідомлення про судове засідання, яке було призначено на 10.11.2020 р., ОСОБА_1 було вручено особисто 29.09.2020 р., про що свідчить наявна у справі відповідна розписка (а.с. 34).

На підставі заяви ОСОБА_1 судове засідання, яке було призначено на 10.11.2020 р. було відкладено на 04.12.2020 р. Проте, на вказану дату заявник не з`явилася, хоча про дату судового засідання також була повідомлена, що підтверджується розпискою про особисте отримання повістки від 11.11.2020 р.

В судове засідання, призначене на 04.12.2020 р., ОСОБА_1 не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, у зв`язку з чим розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами був відкладений на 28.01.2021 р.

28.01.2021 р. заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила. Судове засідання по вказаній справі було відкладено до 26.02.2021 р. та на поштову адресу заявника була направлена відповідна судова повістка.

В судове засідання, призначене на 26.02.2021 р. заявник не з`явилася, згідно наявного у матеріалах справи зворотнього поштового повідомлення, отримала судову повістку на вказану дату завчасно, про що свідчить її підпис в графі “особисто”.

На електронну адресу суду заявник надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами був відкладений на 29.04.2021 р.

Судову повістку про призначення судового засідання на 29.04.2021 р. ОСОБА_1 отримала 06.03.2021 р., про що свідчить її підпис у графі “особисто” в наявному у справі зворотньому поштовому повідомленні, проте в судове засідання на вказану дату не з`явилася, заяв із зазначенням причин її неявки до суду не направила. У зв`язку з неявкою заявника, розгляд справи був відкладений на 13.07.2021 р.

13.07.2021 р. заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджено наявним у справі зворотнім поштовим повідомленням про отримання судової повістки заявницею 09.07.2021 р. Також судову повістку про призначення судового засідання на 13.07.2021 р. було направлено на ім`я ОСОБА_1 на адресу електронної пошти, наявної в матеріалах справи.

З огляду на вказані обставини, суд зазначає, що згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, до категорії найбільш розповсюджених зловживань цивільними процесуальними правами відносяться такі зловживання, як недобросовісне неодноразове подання клопотань, скарг та заяв; нез`явлення до суду з різних «поважних» причин.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, частиною 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Як зазначено у ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно з ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано з дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також, зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне залишити заяву без розгляду, оскільки, заявник не з`являється в судове засідання та зловживає процесуальними правами, щодо розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 13, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1  про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Я.А. Чернявська