Ухвала

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 756/15529/18

провадження № 61-12362ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року у складі судді: Андрейчука Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року призначено у справі судово-медичну (генетичну) експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року залишено без змін.

22 липня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Логуш Л. О., на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, у якій, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі передбачено пунктами 12 та 14 частини першої статті 353 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук