Справа № 463/6258/15-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/3468/20                        Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

                                з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності,-

встановив:

У грудні 2015 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що володіє 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності. З попереднім власником ОСОБА_8 встановлено порядок користування таким будинком, про що складено заяву на ім`я директора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі – ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»), посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори. На підставі поданої заяви ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 10 жовтня 2008 року зроблено висновок про визначення ідеальних часток у будинку між співвласниками. Оскільки відповідачі стали співвласниками спірного будинку після смерті ОСОБА_8 , враховуючи те, що нові власники продовжують користуватися тими ж приміщеннями, якими користувався ОСОБА_8 , до них перейшли відповідні обов`язки.

Фактично зайняті співвласниками приміщення у будинку за АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори з комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, а саме: позивачу належить квартира АДРЕСА_2 , а відповідачам квартира АДРЕСА_3 .

На пропозицію до відповідачів щодо виділу в натурі частки із спільного майна та укласти відповідний договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, вони не погодились, що порушує права позивача на володіння належним майном.

Зазначає, що варіант № 2 висновку експертизи від 28 жовтня 2016 року є найбільш оптимальний та враховує інтереси обох сторін.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила виділити їй відповідно до належної 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно варіанту № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року по даній справі; припинити право спільної часткової власності позивача у будинку за АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3  до ОСОБА_4  та ОСОБА_7  про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності - відмовлено за безпідставністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_3 відповідно до належної їй 1/2 частки у будинку АДРЕСА_1 приміщення згідно варіанту № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судово-будівельної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року експертом ОСОБА_9 , а саме: приміщення у житловому будинку літ. А-2-зелений колір таблиці № 3 і № 5 додатку до висновку: 1-ий поверх: ІІ-коридор площею 1,6 кв. м; ІІІ-частину коридору площею 9,2 кв. м; ІІІ-частину коридору-вхід в підвал площею 2,2 кв. м; всього по першому поверху 13,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 5 додатку до висновку). 2-ий поверх: 1 – коридор-сходова клітка площею 8,5 кв. м; 2-1 – коридор площею 3,7 кв. м; 2-2 – санвузол площею 3,9 кв. м; 2-3 – комірка площею 1,0 кв. м; 2-4 – житлова кімната площею 23,2 кв. м; 2-5 – житлова кімната площею 20,0 кв. м; 2-6 – кухня площею 12,7 кв. м; всього по 2-му поверху житлового будинку літ. «А-2» – 73,0 кв. м (дивитись зелений колір таблиці № 3 додатку до висновку). Разом по будинку 86,0 кв. м. Горище житлового будинку надано повністю у користування власника ОСОБА_3 для можливості обслуговування конструкцій даху і покрівлі і утримання їх в належному стані, так як таке знаходиться над приміщенням ОСОБА_3 , що відповідає домовленості з попереднім власником та визначається експертом. ОСОБА_3 передано у власність два балкони літ. «б» і «б’», вхідний ганок літ «а» і гараж літ. «Б». Ганок літ «а’» передано у власність ОСОБА_10 . Ворота і огорожу залишено у спільному користуванні.

Стягнуто грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки з ОСОБА_10 в користь ОСОБА_3 в сумі 31 858,50 грн.

Частки при визначеному варіанті розподілу встановлено наступними: власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_3 володіє 47/100 частки (543875,5 : 1151468); власник 1/2 ідеальної частки ОСОБА_10 володіє 53/100 частки (607592,5 : 1151468).

Вхід у квартиру власника ОСОБА_10 (квартира АДРЕСА_3 ) здійснюватиметься через веранду літ «а-1».

При даному варіанті розподілу ОСОБА_10 вказано провести наступні роботи: в приміщенні коридору літ. ІІІ першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку); закласти дверний проріз з коридору літ. ІІІ до житлової кімнати літ. 1-5; переобладнати ганок літ. «а’» для зручного входу у приміщення веранди літ. «а-1» (приміщення літ. І); встановити подвійні двері для входу в веранду, або в приміщення житлової кімнати літ. 1-5; обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду; з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. І обладнати дверний проріз з встановленням дверей – таблиця № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 додатку до висновку; перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху.

ОСОБА_3 вказано провести такі роботи: приміщення входу в підвал коридору літ. ІІІ першого поверху переобладнати у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

Стягнуто із ОСОБА_10 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 по 884,70 грн. з кожного судових витрат по оплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду першої інстанції є неправильними.

Звертає увагу, що позивач є власником 1/2 частини будинку та 1/2 частини земельної ділянки.

Будинок є двоповерховим, позивач фактично займає приміщення другого поверху.

За запропонованим варіантом розподілу №2 частка позивачки буде становити 47/100, а частка відповідачів 53/100.

На думку апелянта, лист Личаківської РА м. Львова не свідчить про відсутність законних підстав для здійснення реального виділу частки з будинку, так як в ньому зазначено, що влаштування приямку для входу в підвал не потребує дозволу, а проведення інших перепланувань, відповідно до ст. 152 ЖК УРСР, не потребує погодження Личаківської РА, оскільки немає втручання у несучі стіни.

Звертає увагу, що варіанти поділу, запропоновані експертом, відповідають вимогам ДБН, а тому немає підстав вважати, що проведення робіт буде здійснено з порушенням будівельних чи санітарних норм.

Зазначає, що має право на виділ своєї частки на підставі ст.364 ЦК України, про що і заявлено позов, а відповідачі залишаються власниками з визначеними частками на іншу частину будинку, а тому твердження суду, що позивач просить провести реальний поділ частин будинку, що регулюється положеннями ст.367 ЦК України, не ґрунтується на матеріалах справи.

Вважає, що право позивача на виділ своєї частки при можливості її виділу не може залежати від відносин інших співвласників, а зазначення у висновку експерта лише одного із співвідповідачів, не змінює розміру частки позивачки, яка підлягає виділу.

Крім цього, звертає увагу, що висновком експерта їй передбачено виплату грошової компенсації за відхилення від рівності часток, від отримання якої позивачка відмовляється, що дасть відповідачам можливість за ці кошти провести роботи по переплануванню.

Зважаючи на викладене, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові, тому просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у запропонованому експертом варіанті виділу частки позивача, відповідачам необхідно здійснити переобладнання своєї частини, зокрема обладнати вхід у підвальне приміщення, вхід у будинок, використовуючи існуючий ганок, провести інші переобладнання. Окрім того, для ізоляції приміщень слід здійснити перенесення лічильника із приміщення входу у підвал першого поверху. Разом з тим, суду не представлено проектні пропозиції на проведення вказаних переобладнань і не визначено їх вартість. Також, відсутні проект на влаштування лічильника в іншому приміщенні, куди експерт його пропонує перенести і дозвіл на таке перенесення. Окрім того, експерт визначив частки при такому виділі ОСОБА_3 - 47/100, а ОСОБА_7 - 53/100 і розраховано грошову компенсацію за невідповідність часток, при цьому на час проведення експертизи ОСОБА_7 належала частка 2/6, а ОСОБА_4 - 1/6 ідеальна частина.

Таким чином, суд вважав, що запропонований варіант виділу частки позивачу порушує права відповідачів, на них покладаються обов`язки по проведенню переобладнання входу у будинок та підвал, виготовлення проектної документації, отримання дозволу і виконання цих робіт за свої кошти, в той час, як позивач отримує існуючий вхід і частину приміщень у власність, які не потребують переобладнань.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 березня 2010 року позивач по справі ОСОБА_11 є власником 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності – дублікат договору купівлі-продажу (реєстраційний № 8 від 04 лютого 2010 року, виданий Львівським державним нотаріальним архівом, оригінал посвідчений Першою Львівською держнотконторою 22 листопада 1967 року за реєстраційним № 2-14626 (т. 1 а.с. 6).

Відповідач по справі ОСОБА_5 набула право власності на 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 2/6 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В.А. (т. 1 а.с. 178–179).

В свою чергу, відповідач по справі ОСОБА_4 набув право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/6 частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В.А. (т. 1 а.с. 178–179).

Позивач по справі ОСОБА_3 та попередній власник будинку ОСОБА_8 погодили між собою фактичний порядок користування приміщеннями будинку відповідно до їх часток та подали заяву про розрахунок часток між співвласниками відповідно до встановленого порядку користування будинком, про що складено заяву на ім`я директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», посвідчену 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Олійник Г. Я. (т. 1 а.с. 7).

На підставі поданої заяви ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 10 серпня 2008 року зроблено висновок про визначення ідеальних часток в будинку між співвласниками, за яким частка співвласника ОСОБА_8 становить 57%, або 57/100, а частка співвласника ОСОБА_12 43%, або 43/100 (т. 1 а. с. 8).

Сторони не заперечують, що фактично зайняті ними, як співвласниками, приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 виділені в окремі квартири, мають окремі договори із комунальними службами та обладнані окремими засобами обліку, квартира позивача – № 1, квартира відповідачів – № 2.

Згідно із витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач ОСОБА_3 володіє 1/2 частки на земельну ділянку, призначену для обслуговування спірного житлового будинку, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 37).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 11 квітня 2006 року № ЯГ049834 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 володіли даною земельною ділянкою на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожний.

Порядок користування земельною ділянкою був визначений у договорі від 10 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_3 та попереднім власником ОСОБА_8 , зафіксований у схемі розподілу земельної ділянки (пункт 4 договору). У пункті 5 договору про порядок користування земельною ділянкою зазначено, що даний договір є складовою частиною державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 38, 39).

У державному акті на право власності на земельну ділянку, зареєстрованому 11 квітня 2006 року за № ЯГ049834, кадастровий номер 4610137200:02:001:0020 зазначено, що ОСОБА_4 став співвласником 1/6 частки земельної ділянки, а ОСОБА_7 належить 2/6 частини земельної ділянки. (т. 1 а.с. 36).

Позивач ОСОБА_3 зверталася з листом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо виділу часток із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посилаючись на договір із попереднім власником, однак згоди досягнуто не було.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16, житловий будинок АДРЕСА_1 практично поділений між співвласниками. Враховуючи технічну можливість реального розподілу будинку із врахуванням проведеного обстеження та його запланованого планувального рішення, експертом запропоновано варіанти виділу частини житлового будинку (т. 1 а. с. 77–106).

У висновку експерта № 31-18 від 26 грудня 2018 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_3 зазначено, що при влаштуванні дверного прорізу для входу в підвал у віконному прорізі, розташованому в приміщенні, позначеному на плані підвалу під номером «І» не відбудеться втручання у несучі конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , а відбудеться відновлення закладеного дверного прорізу, який був влаштований при спорудженні житлового будинку (т. 2 а.с. 33–41).

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин виділ (поділ) може бути проведений із зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи виділ частки в натурі, суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Звертаючись із позовними вимогами позивач ОСОБА_3 у позовній заяві, а також її представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертають увагу, що позивачка має право на виділ своєї частки на підставі ст.364 ЦК України, а відповідачі залишаються власниками з визначеними частками на іншу частину будинку. На переконання сторони позивачки, її право на виділ своєї частки, при можливості її виділу, не може залежати від відносин інших співвласників, а зазначення у висновку експерта лише одного із співвідповідачів, не змінює розміру частки позивачки, яка підлягає виділу.

Вже в апеляційній скарзі представник позивачки звертає увагу, що висновком експерта передбачено виплату грошової компенсації позивачці за відхилення від рівності часток, від отримання якої вона відмовляється, що дасть відповідачам можливість за ці кошти провести роботи по переплануванню.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_3 від позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за відхилення від рівності часток, передбаченої варіантом № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку №057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 28 жовтня 2016 року експертом ОСОБА_9 , як наслідок визнано рішення суду першої інстанції в цій частині нечинним та закрито провадження у справі в цій частині.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що висновок судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 ґрунтується на тому, що співвласниками спірного житлового будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . При цьому не враховано, що співвласником будинку є також ОСОБА_4 із частково 1/6 частина, про що правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, а також наголошують відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім цього, у висновку судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 запропоновано три варіанти поділу житлового будинку між співвласниками, і у кожному із запропонованих трьох варіантів співвласнику ОСОБА_3 виділяються приміщення другого поверху, сходова клітка між першим і другим поверхом та горище, однак така домовленість відсутня у спільній заяві позивачки та попереднього співвласника ОСОБА_8 на ім`я директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», посвідченій 08 жовтня 2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Олійник Г.Я.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Пунктом 3.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 установлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (пункти 3.2.5, 3.2.7 Правил).

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири в багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.

Крім цього, у висновку судової експертизи від 28 жовтня 2016 року № 057/16 експертом зазначено, що позивачем на частині горища обладнані мансардні приміщення, дане перепланування виконане самовільно і не введено в експлуатацію.

Як зазначено вище, будь які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників, однак на таке переобладнання співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згоду не давали.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданого стороною відповідача висновку експерта по результатах проведення будівельно-технічної експертизи по заяві адвоката Асташкіна А.В. про відповідність запропонованого варіанту розподілу будинковолодіння вимогам ДБН № 15/21 від 03.06.2021, складеного експертом ТзОВ «Серб», варіант поділу між співвласниками житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 при умові, що вказаний житловий будинок належить на праві спільної частково власності ОСОБА_3 (розмір частки 1/2), ОСОБА_4 (розмір частки 1/6), ОСОБА_5 (розмір частки 1/3) , а також з урахуванням того, що ОСОБА_3 на частині горища здійснено перепланування під мансардні приміщення, й таке перепланування виконано самовільно і не введено в експлуатацію, не відповідає вимогам законодавчих і нормативних актів, методик рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, чинного законодавства в сфері будівництва.

Крім цього, на думку колегії суддів, захист права у розумінні позивачки, який полягає у застосуванні фактичного негативних наслідків для відповідачів, є надто обтяжливим та неспівмірним із переслідуваною позивачкою метою та зобов`язанням, яке необхідно покласти на відповідачів в контексті матеріальних затрат та проведених будівельних робіт останніми, зокрема в приміщенні коридору літ. ІІІ першого поверху закласти дверний проріз (встановити перегородку), закласти дверний проріз з коридору літ. ІІІ до житлової кімнати літ. 1-5, переобладнати ганок літ. «а’» для зручного входу у приміщення веранди літ. «а-1» (приміщення літ. І), встановити подвійні двері для входу в веранду, або в приміщення житлової кімнати літ. 1-5, обладнати бетонний приямок для входу в підвал зі сторони дворового фасаду, з існуючого вікна підвалу і наявної ніші в підвальному приміщенні літ. І обладнати дверний проріз з встановленням дверей – таблиця № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 додатку до висновку, перенести лічильник з приміщення входу в підвал першого поверху, при цьому на позивачку ОСОБА_3 покладено обов`язок переобладнати приміщення входу в підвал коридору літ. ІІІ першого поверху у приміщення комори, демонтувати сходи, обладнавши перекриття.

З наведених підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4  та ОСОБА_7  про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності згідно із варіантом № 2 розподілу житлового будинку, зазначеного у висновку № 057/16 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 28 жовтня 2016 року по даній справі та припинення права спільної часткової власності позивачки у будинку за АДРЕСА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -  ОСОБА_1 -  залишити без задоволення. 

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року, з врахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2021 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді:        С.М. Бойко

С.М. Копняк