ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                     ______________________________________________________________________

Справа № 2-2274/10

Категорія 45

     Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 травня  2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

 головуючого судді – Балюкової К.Г.

 при секретарі     – Галій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідача, просить суд поділити подружнє майно - квартиру АДРЕСА_1, визнавши за кожним із них по 1/2 частині права власності на неї. Вимоги позову обґрунтовані тим, що вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 у період часу з 27 березня 1998 року по 07 квітня 2008 року, від шлюбу вони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу, а саме 02 лютого 2002 року  ними на сумісні кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартість якої на цій час складала 4000 гривен, право власності на вказану квартиру зареєстровано в КП «БТІ та ДРОНІ» СМР за відповідачем – ОСОБА_2  Вказує, що спірна квартира була придбана ними під час знаходження у зареєстрованому шлюбі на сумісні кошти, частина з яких була їм подарована родичами, просить визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину вказаної квартири у порядку її поділу.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити по викладених у позові підставах.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ним за його особисті кошти, отримані ним та його батьками від продажу квартири у м. Ялта, у якій йому належало на праві власності 1/3 частина квартири,  та від продажу  автомобіля марки «Опель», яки знаходилися у його власності ще до укладення шлюбу з позивачкою, а тому гроші отримані від продажу зазначеного майна не можуть вважатися сумісними грошами подружжя. Заперечував на ствердження позивачки про те, що частину грошей на придбання квартири були ним надані батьками, внаслідок зазначених обставин просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

    У ході судового розгляду встановлено, що сторони по справі знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 27 березня 1998 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 квітня 2008 року шлюб між ними  був розірваний. Під час знаходження у шлюбі 02 лютого 2002 року на ім’я відповідача ОСОБА_2  була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартість якої на цій час складала 4000 гривен, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, зареєстрованим приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстр. № 246, право власності на вказану квартиру зареєстровано в КП «БТІ та ДРОНІ» СМР за відповідачем – ОСОБА_2

Згідно з частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, суд визнає, що спірна квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі продажу, укладеному з ОСОБА_4 02.02.2002 року, є майном, яке було спільно набуте сторонами під час шлюбу і яке відповідно до чинного сімейного законодавства підлягає розподілу між сторонами.

    Оскільки відповідачем у порушення вимог ст.. 60 ЦПК України не надано суду доказів у підтвердження  його заперечень на позов стосовно придбання спірної квартири АДРЕСА_1 за його особисті кошти, отриманні від продажу належної йому на праві власності 1/3 частини квартири у м. Ялті, автомобіля, що були придбані ним ще до укладення шлюбу з позивачкою,  жодного доказу, з якого можливо було би встановити вартість 1/3 частини квартири у м. Ялті, дату її продажу, також дату та вартість проданого автомобіля, що позбавляє суд можливості дослідити ці обставини при вирішенні справи по суті, суд вважає заперечення позивача на позов не доведеними.

      З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ подружнього майна  між нею та відповідачем ОСОБА_2 задовольнити, у порядку поділу визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, частку власника ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зменшити з цілої до 1/2 частини.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені нею у зв'язку із сплатою судового збору у розмірі 1700 грн., та витрат з ІТЗ в сумі 120 грн.

На підставі ст.ст.69,70 ч.1, 71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,209, 212, 214-215, Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу сумісного подружнього майна.

 Частку власника ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зменшити з цілої до 1/2 частини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по сплаті державного мита суму у розмірі 1700 грн., та витрати з ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути суму у розмірі 1820 (одної тисячі вісімсот двадцяті грн.) гривен.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                                  Суддя  – підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Ленінського районного

  суду м. Севастополя                                                                    К.Г. Балюкова