Справа № 629/2206/20

Номер провадження 1-кп/629/120/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Мицик С.А., при секретарі судового засідання - Заводяній О.Ю., за участю прокурора-Черкаса О.О., обвинуваченого- ОСОБА_1 , захисника- Черепова П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Відносно обвинуваченого ухвалою суду від 01.07.2021 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 29 серпня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених пп.1,3,5 ст.177 КПК України, та дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Пояснили, що обвинувачений не визнає себе винуватим за пред`явленим обвинуваченням, яке не доведено стороною обвинувачення. Зазначили, що до клопотання прокурором не додано доказів на підтвердження існування будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України. ОСОБА_1 має хронічні захворювання, та в установі, де він утримується, відсутні умови і фахівці для надання йому відповідної медичної допомоги. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на досудовому розслідуванні не порушував процесуальні обов`язки, не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, чи вчиняти будь-які кримінальні правопорушення. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працює, не має стабільного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Зазначені обставини свідчать про можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

Крім того, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.

Суд вважає, що скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не усуне наявні на час розгляду справи ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 29.08.2021 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, враховуючи особу обвинуваченого, який може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює п`ятдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 грн. (50 х 2270 грн. = 113500 грн.).

Керуючись ст.ст.177,182,183, 194, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни - у виді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 11 жовтня 2021 року, включно.

Визначити суму застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот ) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, мірою запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого.

У разі внесення застави – ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про заміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме домашній арешт- відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.  

         Суддя:                                                                                         С.А. Мицик