Справа № 363/4632/19

Провадження № 2/760/2112/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Ішуніної Л. М., за участю секретаря судового засідання Хдіменкової А. Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року на користь ОСОБА_2 на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

На момент звернення відповідача з позовом про стягнення аліментів, позивач проходив службу на посаді заступника начальника 11 державної пожежно-рятувальної частини 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДЖСНС України у Київській області (м. Чорнобиль). Відповідно до наказу № 58 о/с від 04 березня 2019 року його звільнено зі служби (з виключенням з кадрів ДСНС України) у запас (з поставкою на військовий облік) за станом здоров`я.

Позивач зазначає, що розмір його середньомісячної заробітної плати в 2018 році складав 17 185,23 грн, а зараз він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 8 122,94 грн на місяць, з якої вираховується 50 %, а саме 4 061,47 грн ( 2 707,65 грн - аліменти, 1 353,82 грн - заборгованість по аліментам).

Таким чином, у зв`язку з виходом на пенсію в його матеріальному стані відбулися зміни в сторону зменшення доходу в два рази (з 17 185,23 грн на місяць до 8 122,94 грн на місяць), тому вважає, що має можливість надавати своїй дитині матеріальну допомогу у вигляді аліментів у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тому звернувся з указаним позовом до суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року у зазначеній справі відкрито загальне позовне провадження.

06 лютого 2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить при ухваленні рішення по суті відкликати виконавчий лист, виданий Солом`янським районним судом міста Києва від 02 липня 2018 року з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з метою виконання ймовірного рішення суду про задоволення його позову.

Від відповідача 16 березня 2020 року надійшов відзив, в якому остання заперечували проти задоволення позову, з огляду на те, що сам по собі факт виходу на пенсію за вислугу років позивача не є достатньою підставою, що свідчить про суттєву зміну матеріального становища позивача, оскільки військовослужбовці та інші особи, які мають право на пенсію за вислугу років, можуть продовжувати працювати, але на посадах, які не дають права на таку пенсію. У цьому разі виплата пенсії не припиняється. Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, позивач при виході на пенсію за вислугу років повинен був отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також звертає увагу, що позивач має у своїй власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку після розлучення він мав намір здавати в оренду за 8 000 грн/місяць, що підтверджується скріншотом з сайту domik.ua.

Отже, вихід позивача не пенсію не позбавляє його права та можливості працювати в інших сферах та інших посадах, водночас отримувати і зарплату, і пенсію. Також жодним належним і допустимим доказом ОСОБА_1 не довів, що вихід на пенсію погіршив його матеріальне становище, а розмір призначених аліментів є для нього обтяжливим. Не надав суду також і доказів збільшення його витрат. Крім того, він не сплачує коштів за оренду житла, на його утриманні немає інших

непрацездатних членів родини, він не має жодних інших фінансових зобов`язань, що могло б призвести до погіршення його матеріального становища.

З документів, наданих позивачем, встановлено, що станом на день звернення з позовом, розмір його пенсії становив 8 122,94 грн, що підтверджує факт отримання ним стабільного доходу у розмірі достатньому для нормального існування.

Звертає увагу суду, що на день подання позову позивач мав заборгованість зі сплати аліментів, а тому надані ним довідки про те, що він нібито сплачує щомісячно 4 061, 47 грн аліментів свідчать про те, що фактично ця сума включає в себе аліменти у розмірі 2707,65 грн та виплату заборгованості з аліментів у розмірі 1 353,82 грн. Отже, реальна сума аліментів на сьогоднішній день становить 2 707,65 грн щомісяця. При цьому, така сума аліментів є фактично мінімальним рекомендованим розміром, а зменшення їх розміру призведе до тяжкого матеріального становища дитини.

Також відповідач зазначила, що на сьогоднішній день вона сама виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмір її доходу значно нижчий за доходи позивача та за останні шість місяців склав - 21 859,2 грн і є недостатнім для того, щоб самостійно забезпечувати належний рівень для фізичного та морального розвитку дитини, її фінансового та матеріального утримання. Інших джерел доходу вона не має. Постійне здорожчання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу, канцелярського та шкільного приладдя призводить до тяжкого матеріального стану сім`ї та негативно впливає на можливість матері самостійно забезпечувати потреби її сина, тому навіть незначна підтримка батька, є суттєвою для них. При цьому, позивач, окрім виплати аліментів жодним іншим чином не бере участі у виховані сина.

У зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

23 квітня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача проти заяви про уточнення позовних вимог, в яких просила відмовити в задоволення такої заяви, оскільки її задоволення призведе до порушення прав неповнолітньої дитини на отримання аліментів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Жовноватюк В. С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

Розпорядженням Виконуючого обов`язки керівника апарату Петухової А. О. від 05 лютого 2021 року № 238 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 363/4632/19, провадження № 2/760/2112/21, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В. С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з даними зворотнього повідомлення про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду..

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд встановив, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, починаючи з 26 жовтня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття ( а. с. 4-6).

На підставі вказаного рішення Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 760/22950/17 від 06 серпня 2018 року.

07 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Наденком В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56934865 на підставі виконавчого листа № 760/22950/17 від 06 серпня 2018 року (а. с. 8).

Відрахування з доходів боржника, а саме з пенсії позивача, здійснюється на підставі постанови старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руткової Ю. В. від 16 травня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 50% до погашення заборгованості, яка на 05 березня 2019 року складає 26 626,04 грн, після погашення заборгованості стягувати 1/3 частину всіх видів заробітку, але не може бути меншим, аніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 9-10).

Згідно з витягом з розрахунково-платіжної відомості вбачається, що з грудня 2018 року по січень 2019 отримував заробітну плату в розмірі 16 409,67 грн та 17 960,78 грн (а. с. 13-14).

Відповідно до наказу № 58 о/с від 04 березня 2019 року позивача звільнено зі служби (з виключенням з кадрів ДСНС України) у запас (з поставкою на військовий облік) за пунктами 12, 56, 173, 176 підпунктом «3» ) (за станом здоров`я) (а. с. 11).

Як вбачається з довідки № 7757 від 14 травня 2019 року, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років (а. с. 16).

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про доходи пенсіонера № 88 від 07 жовтня 2019 року, позивач отримав за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року 32 491,76 грн, 8 122,94 грн/місяць (а. с. 17).

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримала аліменти із пенсії ОСОБА_1 за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року в розмірі 16 245,88 грн, 4 061,47 грн щомісяця, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві № 10458/1 від 04 жовтня 2019 року (а. с. 18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 203478370 від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 56,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 68-69).

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обв`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, зі змісту статей 181, 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 зазначав, що в нього погіршилось матеріальне становище.

Так, свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було належними і допустимими доказами доведено факт того, що його матеріальне становище значно погіршилось й він не спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду.

Зокрема, надані позивачем копія довідки № 88 про розмір отримуваної ним пенсії свідчить про наявність в нього постійного доходу, а довідка № 10456/1, з якої вбачається отримання відповідачем аліментів в сумі 4 061,47 грн підтверджує факт виплати аліментів у розмірі 2 707,65 грн. та заборгованості по аліментам в розмірі 1 353,82 грн.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що у приватній власності позивача знаходиться два об`єкта нерухомого майна: квартира у м. Києві та садовий будинок у Київській області.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів перебування на його утриманні непрацездатних батьків або інших дітей, не надано також довідки з державної фіскальної служби, яка б підтвердила розміри доходу позивача. Не подавалися позивачем і докази щодо погіршення стану його здоров`я, що потребує додаткових витрат для лікування.

Також судом враховано, що позивач хоча й отримує пенсію, однак він є особою працездатного віку (1974 року народження), доказів того, що він не може працювати за станом здоров`я суду надано не було, а тому відсутні підстави для повного або часткового його звільнення від виконання батьківського обов`язку з утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги рівний обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, неприпустимість покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру, а також те, що позивач є працездатною особою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 91, 141, 180-184, 191, 192 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п.15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна