Головуючий суду 1 інстанції - О.С. Певна  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 433/1628/20

Провадження № 22-ц/810/516/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року                                        місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря: Залюшного О.Г.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 квітня 2021 року, ухваленого у складі судді Певної О.С.,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заяву № б/н від 24.01.2011 року, відповідно до якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, розмір якого, у подальшому, збільшився до 2000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2020 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 283184, 80, яка складається з: 1979,97 грн - заборгованість за тілом кредиту; 279387, 73 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 24 січня 2011 року по 21 серпня 2018 року.

Посилаючись не те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 24 січня 2011 року у сумі 195542, 78 грн, яка складається: 1979,97 грн - заборгованість за тілом кредиту; 130048, 63 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 24 січня 2011 року по 21 серпня 2018 року.

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 15 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ Приватбанк звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач при укладенні договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, пені та штрафу, оскільки, окрім заяви-анкети, відповідачем в той же день була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». З виписки по рахунку чітко вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах тощо, однак використані кредитні кошти не повернув. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач має заборгованість із тіла кредиту у розмірі 1979,97 грн. Скаржник посилається на те, що відповідачем одночасно із анкетою-заявою власноручно було підписано довідку про умови кредитування, в якій сторонами узгоджено, зокрема базову відсоткову ставку за користування кредитом три проценти в місяць (36 % річних), розмір та умови нарахування неустойки. Суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту.

У судове засідання представник позивача АТ КБ Приватбанк не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Луганським апеляційним судом вживалися всі заходи про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Повістки-повідомлення про розгляд справи призначеної на 15 квітня 2021 року, 29 липня 2021 року, 12 серпня 2021 року, які направлялися на поштову адресу як місця проживання відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою, тому відповідно до положень п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом. Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку не містить вказівки на те, що довідка про умови кредитування є складовою частиною укладеного між сторонами договору, з неї неможливо встановити, що долучена до позовної заяви Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» укладена саме до договору № б/н від 24.01.2011, оскільки містить посилання на договір SAMDN50000041454987.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про погашення відповідачем отриманих кредитних коштів в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається та ніким не оспорюється, що 24 січня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно з договором № б/н від 24 січня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

01 березня 2011 року ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій містяться тарифи банку - базова відсоткова ставка за користування кредитом -3% на місяць ( 36% на рік), обов`язковий щомісячний платіж; терміни внесення щомісячних платежів, розмір штрафів, пені).

Таким чином, 01 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем у встановленій законом письмовій формі укладено договір б/н, відповідно до умов якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строк повернення коштів, розмір пені, штрафу. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Тому, безпідставним є посилання суду першої інстанції на недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом.

На підставі вищевказаної заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видавалася кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії 12/14, про що свідчить довідка акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (а.с.15).

Строк дії останньої картки зазначено - 12/14. Дані обставини відповідачем не оспорювалися.

З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання картки неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, здійснював покупки, так й частково погашав заборгованість по кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦПК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк договору , так і строк (термін) виконання зобов`язання (статті 530,631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із наданого АТ КБ Приватбанк розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом, яку просить стягнути позивач, розрахована за період з 01 березня 2011 року по 31 серпня 2020 року в сумі 130048, 63 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 24 січня 2011 року по 21 серпня 2018 року у сумі 130048,63 грн.

Відповідно до довідки про умови кредитування, остання підписана позичальником 01 березня 2011 року.

Дата відкриття рахунку - 01 березня 2011 року, старт карткового рахунку також 01 березня 2011 року, що підтверджується довідкою про відкриття карткового рахунку (а.с. 15) та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 14).

Оскільки довідка про умови кредитування підписана відповідачем 01 березня 2011 року, датою відкриття карткового рахунку є 01 березня 2011 року, колегія суддів вважає, що нарахування процентів слід проводити з 01 березня 2011 року.

Разом з тим, зі спливом строку кредитування, як зазначалося вище, строк дії картки 31 грудня 2014 року, то припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, тому після 01 січня 2015 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01 січня 2015 року по 21 серпня 2018 року не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог), беручи до уваги визначені банком періоди та суми простроченої заборгованості, погоджений сторонами розмір відсоткової ставки 36% розмір процентів за користування кредитом за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2014 року складає - 2773,93 грн (1979,97 грн (заборгованість за кредитом) х 36% / 360 днів х 1401 дні) і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17) зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно виписки по рахунку, за період з 01.03.2011 року по 11.11.2019 року, вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000, 00 грн, відповідач неодноразово користувався кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, в якому зазначається про користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення кредиту. Дані обставини підтверджуються випискою по рахунку, яку було додано до позовної заяви.

Вказані письмові докази свідчать про те що, відповідач отримав кредитні кошти на підставі анкети-заяви від 21 січня 2011 року, які частково ним погашалися.

З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ АБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1979, 97 грн.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 24 січня 2011 року задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором від 24 січня 2011 року в сумі 1979, 97 грн, проценти з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2014 року у розмірі –2773, 93 грн, а всього - 4753, 90 грн. В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102,00, грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.51).

Згідно платіжного доручення скаржником понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3153, 00 грн (а.с. 105).

Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню частково, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 189, 20 грн. (75,68 грн за подання позову, 113,52 грн. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд ,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк Привабанк , місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1979,97 грн; заборгованість за відсотками за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 2773,93 грн, а всього 4753, 90 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 189, 20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2021 року.

Головуючий                                                 В.М. Луганська

Судді:                 В.А. Коновалова

М.В.Назарова