ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 серпня 2021 року м. Київ № 640/17694/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мамедова Ю.Т., розглянувши позовну заяву та додані матеріали ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

- зобов`язати відповідача витребувати всі документи з НМАПО ім. П.Л. Шупика, Стоматологічного інституту НМАПО ім. П.Л. Шупика, Територіального медичного об`єднання "Київська стоматологія у м. Києві", Київської міської стоматологічної поліклініки;

- зобов`язати відповідача за результатами розгляду заяви від 10.11.2020р: надати особисто відповіді на всі порушені питання; прийняти відповідне рішення з приводу порушень конституційних прав та свобод пенсіонера і інваліда 2 групи ОСОБА_1 першим проректором Національної медичної академії післядипломної ім. П.Л. Шупика ОСОБА_2, ректором ОСОБА_3, директором Інституту стоматології Академії ОСОБА_4, директором Київської міської стоматологічної поліклініки ОСОБА_5"

Ухвалою суду від 02 липня 2021 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано йому десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: належним чином оформленої позовної заяви разом із її копіями відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску та доданням відповідних доказів на підтвердження зазначеного.

Разом з тим, позивачем до суду подано письмову заяву про усунення недоліків позовної заяви (далі - подана заява) у якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду у зв`язку із доданням до доказів справи копії звернення ОСОБА_1 від 27.02.2021р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом №33914.4/К-180783/20/30.2 від 10.12.2020 Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надав відповідну відповідь позивачу на його звернення від 10.11.2020р.

Тобто, про порушення своїх прав свобод чи інтересів позивач міг дізнатись із зазначеного листа.

Проте, до суду позивач звернувся із вказаним позовом 24 червня 2021 року (згідно відмітки служби діловодства суду). Тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, суд не визнає поважними причини пропуску звернення до адміністративного суду викладені у поданій заяві з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, у даному випадку строк звернення до суду становить шість місяців.

Проте, обставини на які посилається позивач зокрема, що строк пропущено у зв`язку із поданням нового звернення ОСОБА_1 від 27.02.2021р., скарги від 13.03ю2021 р. не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії", п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції"], "ТОВ "Фріда" проти України"»).

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд звертає увагу, що об`єктивних та поважних причин пропуску зазначеного строку подана позивачем заява не містить.

Факт подання нового звернення (скарги) позивача не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова