У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Чебанової-Губарєвої Н.В. Міняйла М.П. Фаріонової О.М.

за участю секретарів Спанатій О.С., Бурятинської В.І., Сімірзіної П.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №420161511400000072, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року відносно

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Софіївка Новобузького району Миколаївської області, зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори                – Телечкан Д.С., Зайков О.В.,

обвинувачена        – ОСОБА_1 ,

захисник                – Баженов Д.В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки та за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки.

Ухвалено, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки.

Ухвалено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 147 354,39 грн., залишити без розгляду.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 4 398 грн.

Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи апелянта.

Обвинувачена ОСОБА_1 вважає вирок суду першої інстанції незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного їй покарання.

Зазначає про порушення судом першої інстанції принципу змагальності, оскільки під час розгляду провадження нею неодноразово заявлялись клопотання про виклик свідків та витребування документів, які, на її думку, могли б підтвердити відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, однак суд ці клопотання залишив поза увагою.

Стверджує, що інкримінованих їй кримінальних правопорушень вона не вчиняла, умислу на їх скоєння не мала, діяла виключно за вказівками свого керівництва, однак ці обставини під час досудового розслідування та судового розгляду не розглядались.

Зазначає, що грошові кошти, які вважаються викраденими нею, дійсно перераховувались на картковий рахунок її сина, а потім, через банкомат, отримувались готівкою і передавались керівництву для витрат на соціальні потреби малозабезпечених сімей Новобузького району, за ці гроші наймався автомобіль з водієм для поїздок по селам Новобузького району та до м. Миколаєва із звітами, оскільки центр не мав штатного водія та одиниці транспорту, та на інші господарські потреби. Жодної дії не було зроблено на власний розсуд або за власним бажанням. Вказані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окрім того зазначає, що під час допиту експерта в судовому засіданні з`ясовано, що висновок експерта ґрунтується на припущеннях, проводився без відомостей про нарахування премій, а висновок переписано з ревізії.

Разом з тим, суд, не зважаючи на виниклі припущення, розбіжності та неточності, не призначив повторної або додаткової бухгалтерської експертизи та визнав наявний висновок експерта належним та допустимим доказом.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, при призначенні покарання, не прийняв до уваги обставин, що пом`якшують її покарання, а саме того, що вона має інвалідність 3 групи, утримує сина з інвалідністю, та за період трудової діяльності не мала жодного дисциплінарного стягнення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурор зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена у судовому засіданні сукупністю досліджених доказів.

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження будь-яких клопотань про витребування документів та допит свідків до органу досудового розслідування та суду ОСОБА_1 не заявляла, свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (колишні директори Новобузького районного ЦСССДМ) заперечували факт отримання ними грошових коштів від ОСОБА_1 для витрат на соціальні потреби, а висновок експерта узгоджується з іншими доказами у справі, і будь-яких клопотань стосовно призначення повторної та/або додаткової експертизи обвинувачена ОСОБА_1 не заявляла.

За наведеного, прокурор вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої – без задоволення.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

01.04.2013 р. за наказом № 18-К виконуючої обов`язки директора Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації, ОСОБА_1 прийнята на посаду головного спеціаліста – бухгалтера Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації (далі – Новобузький районний ЦСССДМ), розташованого в м. Новий Буг Миколаївської області, вул. Площа Свободи, ( вул. Леніна), 32.

Бухгалтерська служба у Новобузькому районному ЦСССДМ не утворена.

Згідно з посадовою інструкцією бухгалтера Новобузького районного ЦСССДМ ОСОБА_1 зобов`язана була:

- самостійно і в повному обсязі вести облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов`язань, доходів і витрат за прийнятною формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методичних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням єдиних методичних особливостей діяльності Новобузького районного ЦСССДМ і технології оброблення даних;

- нараховувати заробітну плату, виконувати інші розрахунки з працівниками, громадянами та юридичними особами відповідно до чинного законодавства, брати участь у проведенні інвентаризації активів та зобов`язань;

- приймати і контролювати правильність оформлення листків про тимчасову непрацездатність, довідок з догляду за хворими та інших документів, що підтверджують право на відсутність працівника на роботі, готувати їх до лічильної обробки, а також для складання встановленої бухгалтерської звітності;

- здійснювати нарахування заробітних плат працівникам Новобузького районного ЦСССДМ, здійснювати контроль за витрачанням фонду оплати праці;

- здійснювати нарахування та перерахування страхових внесків у державні соціальні фонди, заробітних плат робітників, інших виплат і платежів;

- здійснювати контроль за дотриманням касової дисципліни, розрахунками з підзвітними особами.

Відповідно до п. 2 вимог Типового положення «Про бухгалтерську службу бюджетної установи», затвердженого постановою КМУ від 26.01.2011 р., у разі, коли в бюджетній установі не утворюється бухгалтерська служба повноваження головного бухгалтера бюджетної установи, встановлені цим Типовим положенням, поширюється на спеціаліста, на якого покладається виконання завдань та функціональних обов`язків бухгалтерської служби.

Відповідно до п. 13 Типового положення «Про бухгалтерську службу бюджетної установи», окрім іншого, передбачено що ОСОБА_1 (як головний бухгалтер) зобов`язана була організовувати роботу з ведення бухгалтерського обліку, подавати керівникові бюджетної установи пропозиції щодо визначення облікової політики, створення умов для належного збереження майна, цільового та ефективного використання фінансових, матеріальних, інформаційних та трудових ресурсів.

13.01.2010 р. між Новобузьким районним ЦСССДМ в особі директора ОСОБА_8 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі керівника Новобузького відділення № 1 ОСОБА_9 укладено договір «Про розрахунково-касове обслуговування організації з видачі заробітної плати з використанням платіжних карток», згідно якому ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснює розрахунково-касове обслуговування Новобузького районного ЦСССДМ в частині відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб працівників Новобузького районного ЦСССДМ для виплати заробітної плати та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування під час видачі заробітної плати та інших видів виплат, які передбачені законодавством України, працівникам Новобузького районного ЦСССДМ з використанням платіжних карток Міжнародних платіжних систем відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та правил Міжнародних платіжних систем.

Згідно з додатком 4 до зазначеного договору, Новобузький районний ЦСССДМ має право здійснювати розподіл заробітної плати за допомогою системи дистанційного обслуговування. Доступ до системи дистанційного обслуговування здійснювався за допомогою введення за допомогою комп`ютеру «Логіну» та «Паролю».

Відповідно до свої посадових обов`язків, ОСОБА_1 отримала доступ до системи дистанційного обслуговування «ПриватБанк» для бізнесу та володіла лише їй відомими «логіном» та «паролем», після набору яких, на комп`ютері можливо було увійти до системи. Отже, ОСОБА_1 мала законні правомочності щодо управління та розпорядження грошовими коштами, призначених для оплати праці.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду бухгалтера Новобузького районного ЦСССДМ, водночас, будучи наділеною повноваженнями головного бухгалтера, виконувала організаційно – розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому, в силу вимог ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України, являлась службовою особою.

ОСОБА_1 , достовірно знала, що розмір фінансування заробітної плати працівникам ЦСССДМ здійснюється за рахунок державного бюджету по КЕКВ 2111 «заробітна плата» на підставі річного кошторису установи, який розробляється та враховує, окрім іншого, штатний розпис працівників, який затверджується на відповідний бюджетний рік.

При цьому, штатні розписи Новобузького районного ЦСССДМ затверджені головою Новобузької районної державної адміністрації та погоджені начальником фінансового управління райдержадміністрації складали: станом на 01.01.2013 р. – 24 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати 33 751 грн.; станом на 01.01.2014 р. – 15 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 23 379,20 грн.; станом на 01.01.2015 р. – 4,5 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати 6 509,10 грн.; станом на 01.01.2016 р. – 4,5 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати 7 383 грн.

Водночас, у Новобузькому районному ЦСССДМ за період перебування ОСОБА_1 на посаді бухгалтера зазначеної установи (2013-2016 р. р.) штат працівників залишався частково неукомплектованим.

Так, у Новобузькому районному ЦСССДМ, були наявні посадові вакансії, зокрема у січні 2013 року – 1 посадова вакансія, з лютого по травень 2013 року – 2, з червня по вересень 2013 року – 3, з жовтня по грудень 2013 року – 4, січні 2014 року – 4, лютому 2014 року – 1, з лютого по квітень – 2, з травня по червень – 1, з жовтня по грудень 2014 року – 1, з лютого по березень 2015 року – 1, з травня по серпень 2015 року – 2, вересні 2015 року – 1, з листопада по грудень – 2, з січня по квітень 2016 року – 2, з травня по червень 2016 року – 1, липні 2016 року – 3.

ОСОБА_1 , використовуючи ситуацію з неукомплектованістю штату установи, розробила схему систематичного розкрадання бюджетних коштів, відповідно до якої вона щомісячно виготовляла платіжні доручення та надавала до Управління державного казначейства Новобузького району для здійснення ним перерахування цих коштів на рахунок Новобузького ЦСССДМ у Новобузькому районі відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 , у обсязі необхідному для виплати кількості службовців, передбачених штатним розписом, а не відповідно фактичній їх кількості. Після надходження коштів на вказаний рахунок, ОСОБА_10 , використовуючи систему дистанційного обслуговування «ПриватБанк» для бізнесу, здійснювала оплату заробітної плати службовцям установи шляхом її нарахування на відповідні банківські карткові рахунки, при цьому, за наявності надлишку фонду заробітної плати, що утворювався внаслідок неукомплектованості посад Новобузького районного ЦСССДМ, ОСОБА_1 , за відсутності належного контролю за витратами бюджетних коштів, щомісячно повторно приймала рішення про розкрадання майна шляхом перерахування коштів на картковий рахунок свого сина ОСОБА_11 , відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» за №  НОМЕР_2 .

Так, ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, систематично, повторно вчиняла розтрату бюджетних коштів, які були ввірені їй та знаходились у її віданні, здійснивши незаконні перерахування на картковий рахунок свого сина ОСОБА_11 , що був відкритий у відділенні «Новобузьке» № 1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», за рахунок надлишку Фонду заробітної плати, що утворювався внаслідок неукомплектованості штату Новобузького районного ЦСССДМ, а саме:

- протягом 2013 року: у травні – 2 896,39 грн., червні – 3 790 грн., липні – 8 172,50 грн., серпні – 6 902,91 грн., вересні – 10 759 грн., жовтні – 5 009,20 грн., листопаді – 5 402,82 грн., грудні – 7 095,49 грн.;

- протягом 2014 року: у січні – 7 470,73 грн., лютому – 5 492,06 грн., березні – 8 633,72 грн., квітні – 6 379,82 грн., травні – 8 867,88 грн., червні – 3 245,82 грн., липні – 3 858,10 грн., серпні – 2 597,29 грн., вересні – 5 514,08 грн., жовтні – 714,19 грн., грудні – 520 грн.;

- протягом 2015 року: у січні – 1 502,10 грн., лютому – 1 358,8 грн., березні – 1 432,72 грн., квітні – 2 082,72 грн., травні – 2 000 грн., червні – 2 837,41 грн., липні – 600,23 грн., серпні – 1 686,49 грн., вересні – 1 733,97 грн., жовтні – 2 777,30 грн., листопаді – 800 грн., грудні – 1 300 грн.;

- протягом 2016 року: у січні – 1 501 грн., лютому – 1 900,51 грн., березні – 2 187,96 грн., квітні – 2 419,18 грн., травні – 3 528,03 грн., червні – 3 540,58 грн., липні – 4 356,97 грн.

Загальна сума розтрати бюджетних коштів склала 147 354,39 грн.

Оскільки зазначені дії вчинялись ОСОБА_1 неодноразово та не були об`єднані єдиним умислом, суд кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_1 за епізодом, вчиненим у травні 2013 року, за ч. 2 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а подальші дії обвинуваченої по розтраті грошових коштів Центру за епізодами в період з червня 2013 року по липень 2016 року – за ч. 3 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена повторно.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченої, умови її життя, соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, соціально – психологічні риси, сімейний стан, відсутність на утриманні неповнолітніх дітей, а також дані досудової доповіді Новобузького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» від 14.07.2017 р., якою визначений середній ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки її для суспільства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апелянтом порушується питання про скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, з посиланням на неповноту судового розгляду.

Натомість, згідно ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1)встановлено порушення, передбачені п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, тобто:

-судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

- судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою;

-судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою;

- судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

- порушено правила підсудності;

-у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Жодної із вищезазначених підстав для скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції апелянтом не наводиться.

Окрім того, апелянтом оспорюється і сам факт вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ґрунтуються на безпосередньо досліджених судом першої інстанції доказах.

Ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути належно мотивовано.

Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто, вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Так, в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_1 вину не визнала, показала, що вона працювала головним бухгалтером Новобузького районного ЦСССДМ з 07.07.2012 р. по 01.08.2016 р. З 07.07.2012 р. по 01.04.2013 р. вона працювала за трудовою угодою. А з 01.04.2013 р. – прийнята на посаду головного бухгалтера Новобузького районного ЦСССДМ на підставі наказу. В її посадові обов`язки входило ведення бухгалтерського обліку, подавання звітів, нараховування заробітної плати працівникам. Оскільки штат був неповний, за рахунок економії заробітної плати нараховувалась премія працівникам установи в межах фонду оплати праці. Премії працівникам установи нараховувались тільки на підставі наказу директора центру. У наказі зазначалась підстава для нарахування премії, прізвища працівників, також або сума, яку необхідно виплатити, або відсоток, дані відомості у наказі зазначаютьсь в обов`язковому випадку.

На особисті рахунки в банку заробітну плату працівникам вона перераховувала за допомогою комп`ютера, що знаходився у її службовому кабінеті, мала особистий ключ, логін та пароль до системи дистанційного обслуговування програми «Приват-24 для бізнесу». Дана програма почала працювати приблизно в червні 2013 року. Перерахунок заробітної плати на особові рахунки працівників здійснювала на підставі відомостей по нарахованій заробітній платі, які підписувались нею та директором центру. Без підпису директора вона нічого не перераховувала. Кількості розрахункових рахунків повинна була відповідати кількість записів у відомості про нараховану заробітну плату, а саме, прізвище, номер особового рахунку і сума, яка була зазначена у відомостях про нараховану заробітну плату, і ця сума повинна була відповідати сумі, зазначеній у платіжних дорученнях. Також повідомила про те, що у неї особистого рахунку, на який повинна була отримувати заробітну плату у ПАТ КБ «ПриватБанк» не було, так як вона мала кредитну заборгованість у цьому банку, який, за наявності грошових коштів на її рахунку, самостійно списував би кошти в рахунок боргу. Будучи обізнаною у цьому, вона створила особистий рахунок на ім`я свого сина – ОСОБА_11 , куди здійснювала перерахування своєї заробітної плати. У відомостях про нарахування грошових коштів зазначалось її прізвище, але заробітна плата перераховувалась на особистий рахунок її сина – ОСОБА_11 . Премії нараховувались тільки директору, з метою подальшого їх використання для здійснення покупок товарів першої необхідності для забезпечення малозабезпечених сімей, а також подарунків на свята. Всі нарахування, які здійснювались у травні 2013 року та перераховані на особистий рахунок її сина – це є її особисті кошти. Зазначені у акті проведеної ревізії нарахування, проводились відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати працівникам. Всі меморіальні ордери були, як в електронному вигляді, так і у паперовому, без наявності цих ордерів неможливо було скласти фінансову звітність, яка подавалась кожного місяця.

Зазначене свідчить про те, що обвинувачена ОСОБА_1 не заперечує факту перерахування грошових коштів на особисту банківську картку свого сина – ОСОБА_11 , проте не погоджується з викладеними в обвинувальному акті обставинами.

Слід зауважити, що на відміну від показань, наданих у суді першої інстанції, в апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_11 стверджує, що перераховані на картковий рахунок кошти, у розтраті яких вона обвинувачується, в подальшому, використовувались виключно для витрат на соціальні потреби малозабезпечених сімей Новобузького району Миколаївської області, та для найму водія.

Під час апеляційного розгляду, обвинувачена наполягала на тому, що її дії мають кваліфікуватись за ст. 190 КК України, як шахрайство.

Отже, показання обвинуваченої стосовно обставин подій та її відношення до скоєного, постійно змінюються та є суперечливими, а тому апеляційний суд ставиться до них критично.

Разом з тим, як слідує з показань свідка ОСОБА_4 , даних нею суду першої інстанції, вона працювала на посаді директора Новобузького районного ЦСССДМ з 2006 року по січень 2013 року. За період її керівництва крім іншого бухгалтера, головним бухгалтером була ОСОБА_1 . За час її керівництва ніяких розпоряджень щодо виплати ОСОБА_1 премій без відповідних наказів вона не надавала. Також, ніякої усної домовленості між нею та ОСОБА_1 стосовно нарахування останній премії без наказу, яка потім буде розподілена на інші потреби, а саме купівлю товарів першої необхідності для забезпечення малозабезпечених сімей, не було. Домовленості щодо нарахування ОСОБА_1 премії, яка у подальшому буде розподілена між всіма працівниками також не було. Преміювання працівників установи здійснюється на підставі розпорядження директора, а директор преміювався відповідно до розпорядження голови Новобузької районної державної адміністрації.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 показала, що вона з лютого 2013 року до квітня 2014 року виконувала обов`язки директора Новобузького районного ЦСССДМ. За період виконання нею обов`язків директора, головним бухгалтером була ОСОБА_1 , в її посадові обов`язки входило ведення бухгалтерського обліку. Нарахуванням заробітної плати працівникам установи займалась головний бухгалтер ОСОБА_1 . Кошти, які надходили на рахунок Новобузького районного ЦСССДМ, розподілялися між працівниками відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати. На особисті рахунки в банку заробітну плату працівникам перераховувала ОСОБА_1 , за допомогою комп`ютера, що знаходився у її ( ОСОБА_1 ) службовому кабінеті, маючи логін та пароль до системи дистанційного обслуговування програми «Приват-24 для бізнесу». Особисто у неї ( ОСОБА_5 ) доступу до цієї програми не було. Премії працівникам установи нараховувались на підставі наказу керівника установи. За той період часу, коли вона виконувала обов`язки директора Новобузького районного ЦСССДМ, премія всім працівникам установи виплачувалась у кінці року, а саме в грудні місяці. За час виконання обов`язків директора установи, вона не пам`ятає чи нараховувалась особисто ОСОБА_1 премія. Усної домовленості між нею і ОСОБА_1 з приводу нарахування останній премії, яка у подальшому буде розподілена між усіма працівниками Центру не було. Відомості про нарахування заробітної плати працівникам, які подавались до управління Державного Казначейства Новобузького району підписувала вона особисто, а платіжне доручення підписувала тільки ОСОБА_1 . Частину доручень підписувала лише ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що її підпису буде достатньо.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона працювала на посаді директора Новобузького районного ЦСССДМ з травня 2014 року по квітень 2016 року. За період її керівництва, головним бухгалтером була ОСОБА_1 , правильність нарахування заробітної плати працівникам установи було покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції. Премія працівникам нараховувалась на підставі її ( ОСОБА_6 ) розпорядження, якщо була економія заробітної плати. На особисті рахунки в банку заробітну плату працівникам перераховувала ОСОБА_1 , за допомогою комп`ютера, що знаходився у її ( ОСОБА_1 ) службовому кабінеті, маючи логін та пароль до системи дистанційного обслуговування програми «Приват-24 для бізнесу». Більше ні у кого з працівників установи не було доступу до цієї програми. Що стосується нарахування премії працівникам установи, то вона нараховувалась за рахунок економії грошових коштів один раз на рік, а саме у грудні місяці на підставі її розпорядження. А особисто їй, як директору установи, премія нараховувалась на підставі розпорядження голови Новобузької районної державної адміністрації, теж один раз на рік у грудні місяці. За час її керівництва центром ніяких розпоряджень щодо виплати ОСОБА_1 премій без відповідних наказів вона не надавала. Також, ніякої усної домовленості між нею та ОСОБА_1 щодо нарахування останній премії без наказу, яка потім буде розподілена на інші потреби не було. Домовленості щодо нарахування ОСОБА_1 премії, яка у подальшому буде розподілена між всіма працівниками також не було.

Свідок ОСОБА_7 , яка з травня 2015 року виконувала обов`язки директора Новобузького районного ЦСССДМ, а з 18.03.2016 року по квітень 2017 року працювала на посаді директора зазначеного центру, надала суду аналогічні з іншими свідками показання.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є послідовними та повністю узгоджуються між собою.

За такого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичності оцінки показань обвинуваченої ОСОБА_1 .

Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, вина обвинуваченої ОСОБА_1 доведена дослідженими в суді першої інстанції письмовими доказами, а саме, змістом акту позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності, висновками економічної експертизи, штатними розписами, наказами про преміювання працівників, відомостями про нарахування заробітної плати, платіжними дорученнями про перерахування коштів заробітної плати працівникам та відомостями про розподіл заробітної плати в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Так, за даними акту № 14-24/91 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Новобузького районного ЦСССДМ за період з 01.07.2012 р. по 31.08.2016 р. від 12.10.2016 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12.09.2016 року – з 01.05.2013 р. по 31.08.2016 р. перерахування авансу та заробітної плати головного бухгалтера проводилось на картковий рахунок ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) відкритого у відділенні «Новобузьке» № 1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому, ОСОБА_11 за весь ревізійний період не являється працівником Центру, тобто не перебував у трудових відносинах, а відповідно до паспортних даних є сином головного бухгалтера ОСОБА_1 . Суцільною ревізією відповідності сум нарахованої до виплати заробітної плати фактично виплаченої на рахунки працівників, відкриті в територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10014/036 ПАТ «Державний ощадний банк» в м. Новий Буг та у відділенні «Новобузьке» № 1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», встановлено завищення сум авансу та заробітної плати у відомостях, направлених до зазначених банків для виплат по 21 особі у порівнянні з фактично нарахованими для виплати, зокрема фізичній особі ОСОБА_11 142 867,27 грн., а всього за період з травня 2013 року по липень 2016 року на загальну суму 158 024,66 грн. (розрахунки безпідставно завищених виплат в розрізі місяців, років, відомості нарахування заробітної плати, особові рахунки, банківські відомості з «Приват-24», відомості до відділення № 10014/036 у Додатках 9-11 до акту). Із загальної суми зайво перераховано на картковий рахунок ОСОБА_11 — 142 867,27 грн. (за винятком сум заробітної плати до виплати головного бухгалтера, бухгалтера ОСОБА_1 ) Вказане є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР в частині виплати завищеної частки заробітної плати, не передбаченої Умовами Колективних договорів Центру та допущено посадовими особами Центру (головним бухгалтером, бухгалтером ОСОБА_1 та колишніми директорами ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та директором ОСОБА_7 , які повинні були здійснювати контроль). Внаслідок безпідставного перерахування на карткові рахунки завищених сум заробітної плати, районному бюджету завдано майнової шкоди на загальну суму 143 040,21 грн. та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності – 14 984,45 грн. Зазначене в першу чергу спричинене наявністю вакансій протягом ревізійного періоду (2013 році – 3-5, 2014 році – 1, 2015 році – 2, протягом січня-серпня 2016 – 2) та відповідно економією фонду заробітної плати. При цьому заявки до фінансового управління Новобузької районної державної адміністрації на виділення коштів (присутні частково в бухгалтерських документах в 2014-2016 роках) надавались в завищених розмірах за КЕКВ 2111 «Заробітна плата». Так, наприклад, відповідно до листів Центру (за підписом в.о. директора ОСОБА_7 та бухгалтера ОСОБА_1 від 10.03.2016 р. № 6 та 25.03.2016 р. № 8) за КЕКВ 2111 заявка на березень 2016 року складає 6 728,95 грн., в той час як необхідно було згідно відомості 4 447,00 грн. Аналогічно відповідно до листів Центру (від 10.05.2016 р. № 15 та 23.05.2016 р. № 16) за КЕКВ 2111 заявка на травень 2016 року складає 9 254,84 грн., в той час як необхідно було 5 485,38 грн. (копії зазначених листів — заявок до фінансового управління Новобузької райдержадміністрації на виділення коштів в Додатку 13 до акту). Зазначено, що в бухгалтерських документах Центру присутні зведені відомості на перерахування в банк – відділення «Новобузьке» № 1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» (за підписом в.о. директора, директора ОСОБА_7 та бухгалтера ОСОБА_1 ), які не співпадають з відомостями зарахування банку. Так, наприклад, у зведених відомостях від 15.03.2016 р. № 3 на заробітну плату за І половину березня 2016 року та від 25.03.2016 р. № 3 за II половину березня 2016 року, заробітна плата до виплати бухгалтера ОСОБА_1 становить 1 309,34 грн. (при цьому у відомості нарахування заробітної плати за березень 2016 року – 1 109,34 грн.), а фактично перераховано в березні 2016 року на рахунок ОСОБА_11 , згідно даних банку – 3 297,3 грн. Аналогічно, у зведених відомостях від 15.05.2016 р. № 3 на заробітну плату за І половину травня 2016 року та від 25.05.2016 р. № 3 за II половину травня 2016 року, заробітна плата до виплати бухгалтера ОСОБА_1 становить 371,97 грн., а фактично перераховано на рахунок ОСОБА_11 за травень 2016 року згідно даних банку – 3 900,00 грн. ( копії зведених відомостей за березень та травень 2016 року для перерахування в банк в Додатку 14 до акту).

Загалом, за висновком економічної експертизи від 23.01.2017 р. № 09/3-317, перерахування Центром, в якості заробітної плати ОСОБА_1 в період з 2012-2016 роки на її особові рахунки не проводились. Проведеним дослідженням документально підтверджується необґрунтоване нарахування заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_1 у вигляді нарахування премії без відповідних розпорядчих документів на суму 4 486.90 грн., необґрунтована виплата заробітної плати згідно банківських даних ОСОБА_11 у сумі 142 867,27 грн., з урахуванням відрахування заробітної плати бухгалтера центру ОСОБА_1 на загальну суму 142 867,49 грн. Загальна сума необґрунтованих витрат Центру, в якості заробітної плати ОСОБА_1 в період з 2012-2016 роки становить 147 354,39 грн.

Відповідно договору про розрахунково-касове обслуговування організації з видачі заробітної плати, укладеного 13.01.2010 р. між відділенням «Новобузьке» № 1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» та Новобузьким районним ЦСССДМ та додатків до нього (анкети даних для ідентифікації організації, порядку роботи з видачі заробітної плати працівникам організації через платіжні картки банку, тарифи банку за відкриття та обслуговування зарплатних карткових рахунків, регламенту/правил використання СДО, відомостей про електронні цифрові підписи організації, довідки щодо переліку осіб, які мають право підпису відомості розподілу заробітної плати організації) банк здійснює розрахунково-касове обслуговування організації в частині відкриття карткових рахунків фізичних осіб для виплати заробітної плати, розрахунково-касового обслуговування під час видачі заробітної плати та інших видів виплат, які передбачені законодавством України, працівникам Новобузького районного ЦСССДМ з використанням платіжних карток Міжнародних платіжних систем відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та правил Міжнародних платіжних систем. Згідно додатку 4 до зазначеного договору Новобузький районний ЦСССДМ має право здійснювати розподіл заробітної плати за допомогою системи дистанційного обслуговування. Доступ до системи дистанційного обслуговування здійснювався за допомогою введення на комп`ютері «Логіну» та «Паролю».

За наведеного, апеляційний суд вважає, що всі зазначені докази вірно оцінені судом першої інстанції за правилами ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності і взаємозв`язку для ухвалення відносно ОСОБА_1 обвинувального вироку за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України, а тому твердження останньої стосовно невірного надання судом першої інстанції оцінки доказам є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються не на самих лише показах свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а на сукупності їх показань з іншими доказами у справі, а така сукупність, в межах цього кримінального провадження є достатньою, адже, враховані судом докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності дозволяють відтворити цілісну картину подій, що відбувались в Новобузькому районному ЦСССДМ в період з травня 2013 року по липень 2016 року та причетність до них саме ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності, а саме незадоволення клопотань сторони захисту про витребування документів та виклик свідків, не заслуговують на увагу, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 жодних клопотань суду не заявляла.

З цих же підстав, не заслуговують на увагу й доводи обвинуваченої щодо висновку експерта за результатами проведеної економічної експертизи, який на думку апелянта ґрунтується на припущеннях. Зазначений висновок експерта узгоджується з іншими доказами по справі, які досліджені судом першої інстанції.

Стосовно обставин, які, на думку апелянта, пом`якшують її покарання, то судом першої інстанції під час судового розгляду жодних обставин, які б пом`якшували покарання не встановлено. Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_1 фактично вину у інкримінованому їй діянні не визнала, не розкаялась, розкриттю кримінальних правопорушень не сприяла, завдану шкоду не відшкодувала, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності обставин, які пом`якшують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65 КК України. Врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких, відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, умови життя обвинуваченої, її соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, соціально - психологічні риси, сімейний стан, відсутність на утриманні неповнолітніх дітей, а також дані досудової доповіді Новобузького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» від 14.07.2017 р., якою визначений середній ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки її для суспільства.

Рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на визначений у вироку строк є вірним і достатньо вмотивованим, узгоджується з вимогами кримінального закону, відповідає меті покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що обставини, які на думку апелянта є підставами для призначення нового судового розгляду кримінального провадження, не підтвердилися, а тому апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстав для його скасування, як того просить апелянт, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

Чебанова-Губарєва Н.В. Міняйло М.П. Фаріонова О.М.