Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 426/23859/18

Провадження № 22-ц/810/399/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря: Залюшного Ю.Г.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 січня 2019 року, ухвалене судом у складі судді Половинка В.О., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказала, що перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах з 18 червня 2011 року. З серпня 2014 року шлюбні відносини припинені. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

У зв`язку з викладеним, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн, щомісячно, до повноліття дитини.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 18 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн, щомісячно, до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 704,80 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, змінивши розмір аліментів з 2500 грн щомісячно на дитину, починаючи з 11 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття на 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В частині стягнення судового збору в дохід держави рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідач був засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі, тому не мав можливості працювати та отримувати дохід. У суду першої інстанції не було жодних доказів про працевлаштування відповідача та наявність/відсутність у нього доходів, проте суд першої інстанції посилався на ці обставини як на встановлений факт.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, і як наслідок, позбавлений можливості подати відзив, інші документи чи заперечення, а також висловлювати свої думки і захищати свої процесуальні права та інтереси, у зв`язку з чим, судом першої інстанції порушено ч. ч. 3, 4 ст. 307 ЦПК України.

Скаржник зазначає та просить врахувати суд стан його здоров`я, а саме, встановлений діагноз: хронічна міокардіодістрофія, що підтверджується медичною довідкою.

Відповідач посилається на те, що донька з позивачкою не проживає, з 2015 року дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні матері відповідача – ОСОБА_4 , позивачка проживає та працює у Російській Федерації.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про місце та час судового засідання повідомлена у визначеному законом порядку, відповідно до ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлявся відповідно до ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Луганським апеляційним судом вживалися всі заходи про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Повістки-повідомлення про розгляд справи призначеної на 01 липня 2021 року, 29 липня 2021 року, 12 серпня 2021 року, які направлялися на поштову адресу фактичного місця проживання відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до положень п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та скаржника ОСОБА_2 , оскільки про місце та час судового засідання учасники справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

       Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

       Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст. 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.        Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

       За змістом ч.1 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях.

       Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

       Частиною 2 п.1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання учасника справи щодо якого, відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце розгляду справи перешкоджає розгляду справи.

       Згідно розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п.19 ч.1 особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

       Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

       Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

       З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

       Вказана позивачем у позовній заяві адреса місця проживання відповідача ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території України, однак в матеріалах справи відсутні відомості про те, що скаржник повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, яке було призначено 18 січня 2019 року на 16 год 00 хв, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

В оголошенні відсутнє посилання на веб-адресу ухвали суду про відкриття провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та оголошення не розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України.

       Зазначені обставини свідчать про те, що оголошення про виклик відповідача, яке міститься в матеріалах справи не відповідає вимогам ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

       Тобто, матеріали справи не містять відомостей про те, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

       Відповідач ОСОБА_2 у апеляційній скарзі посилається на те, що суд в порушення норм ЦПК України розглянув справу без участі відповідача, не маючи відомостей про те, що відповідач повідомлений дату, місце та час судового засідання.

       Таким чином недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права скаржника, що в силу п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що розмір аліментів, визначений позивачем, є обґрунтованим, відповідач інших дітей на утриманні не має, офіційно не працює, фізично здоровий має можливість матеріально забезпечувати дитину.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

       Судом встановлено, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 327.

Дитина ОСОБА_5 проживає з позивачкою.

Згідно рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 березня 2019 року шлюб розірвано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, сторони проживають окремо, відповідач інших дітей не має.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 184 цього Кодексу, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Положеннями ч.3 ст.181 зазначеного Кодексу передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, спосіб стягнення аліментів визначає стягувач. Суд за заявою одного з батьків про бажання одержувати аліменти у твердій грошовій сумі або в часті від доходу приймає відповідне рішення про спосіб стягнення аліментів

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як батько, зобов`язаний матеріально утримувати свою дочку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Враховуючи вік, стан здоров`я та потреби дитини, те що відповідач є працездатним, інших дітей не має, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 000,00 грн, щомісяця, починаючи з 11 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

       Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що йому необхідно постійне спостереження за його здоров`ям та відповідне лікування, оскільки з наданої довідки не вбачається, що у відповідача наявне хронічне захворювання, яке потребує постійного лікування.

Доводи апеляційної скарги, про те, що дитина не проживає з позивачкою і не знаходиться на її утриманні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначене, суду апеляційної інстанції скаржником не надано.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів на дитину, стягнувши з відповідача аліменти на утримання дитини 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що від сторін надходили заяви про визначення розміру аліментів на утримання дитини у частці від доходу батька.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог та розглянути вимогу, що не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Як зазначалося вище, відповідно до положень частини третьої ст. 181 СК України спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Апеляційний суд вважає, що на підставі ч.3 п.3, ч.1 п.1, 4 ст.376 ЦПК України рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 січня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2018 року, до повноліття дитини

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка від сплати судового збору за подання позовної заяви звільнена на підстав п.3.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»

Згідно пункту 1, 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. За подання до суду позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в сумі 704,80 грн. (1762х0,4=704,80). З відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір за подання позовної заяви у розмір 704, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384,ЦПК України, Луганський апеляційний суд ,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків  НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання:  АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання:  АДРЕСА_2 , на користь  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків  НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою:  АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн, щомісячно з 11 грудня 2018 року до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 12 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді: