ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: приватного підприємства “Діагностично-лікувальний центр “Медгарант”, м. Ромни.

До відповідача: Роменської міжрайонної державної санітарно-епідеміологічної станції, м. Ромни.

Про визнання нечинним припису №03/2273 від 06.05.06р.

Суддя ЛУЩИК М.С.

За участю секретаря с/засідання Я.В.Міхно

Представники:

Від позивача: Пасічник А.В., довіреність від 10.07.06р.

Від відповідача: Омелаєнко Л.В., довіреність від 12.07.06р.

Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Суть спору: позивач просить визнати нечинним припис головного лікаря Роменської районної державної санітарно-епідеміологічної станції Бойко М.Г. від 06.05.06р. за № 03/2273 посилаючись на те, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідач у відзиві на позов вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що припис головного лікаря Роменської районної державної санітарно-епідеміологічної станції Бойко М.Г. від 06.05.06р. за № 03/2273 відповідає вимогам чинного законодавства та виданий в зв'язку з порушенням відповідачем діючого наказу МЗ ССР № 720 від 31.07.1978 року та спільного наказу УОЗ і обл СЕС № 21280/499-с щодо проведення лабораторного самоконтролю дотримання санітарно - протиепідеміологічного режиму в стоматологічних кабінетах та обґрунтування необхідності проведення лабораторного самоконтролю санепідемрежиму в лікувально-профілактичних закладах, в тому числі в стоматологічних кабінетах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

06.05.2006 р. позивач - "Діагностично-лікувальний центр "Медгарант” отримав припис головного лікаря Роменської районної державної санітарно-епідеміологічної станції М.Г. Бойко, в якому зазначалося, що позивач, здійснюючи діяльність з надання стоматологічних послуг населенню, порушує вимоги Наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.07.1987 року № 720 та спільного наказу Управління охорони здоров'я та Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 25.11.2004 № 1280/499-с. Зокрема, зазначалось, що позивач не здійснює лабораторний самоконтроль дотримання санітарно-протиепідемічного режиму, що є порушенням вищевказаних актів, а також вимагалось укласти до 15.06.2006 року угоду з відповідачем щодо надання ним позивачу платних послуг.

Відповідач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на Наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.07.1987 року № 720, яким були затверджені відповідні інструкції, що регулюють питання дотримання лікарнями санітарно-протиепідемічного режиму, але як вбачається з наявних в матеріалах справи документів жодна з цих інструкцій не стосується стоматологічних кабінетів. Так, п. 1.1. Інструкції з організації і проведення санітарно-гігієнічних заходів по профілактиці внутрішньо-лікарняних інфекцій у лікувально-профілактичних установах (відділеннях хірургічного профілю, в палатах і відділеннях реанімацій та інтенсивної терапії) визначає, що інструкція регулює діяльність виключно персоналу відділень хірургічного профілю, палат і відділень реанімацій та інтенсивної терапії. Позивач не здійснює подібних видів діяльності, в структурі підприємства немає вказаних вище відділень, а тому вимоги інструкції не можуть застосовуватись до Позивача.

У п. 1.1. Інструкції по бактеріологічному контролю комплексу санітарно-гігієнічних заходів у лікувально-профілактичних установах (відділеннях хірургічного профілю, в палатах і відділеннях реанімацій та інтенсивної терапії) зазначається, що ця інструкція поширюється виключно на робітників бактеріологічних лабораторій та працівників дезінфекційних станцій. Таких відділень в структурі Позивача не існує.

У п. 1.1. Інструкції по бактеріологічному обстеженню на виявлення носіїв патогенного стафілокока і проведенню санації зазначається, що вона поширює свою дію лише на керівництво лікувально-профілактичних установ, в яких є відділеннях хірургічного профілю, працівників санітарно-епідеміологічних станцій та бактеріологічних лабораторій, але таких відділень в структурі Позивача також не існує.

Таким чином, відповідач не мав права посилатися при обґрунтуванні своїх вимог на вищевказаний нормативний акт, оскільки він не поширюється на відносини з надання стоматологічних послуг, а стосується діяльності хірургічних закладів чи органів системи санітарно-епідеміологічного нагляду. Крім того, посилання відповідача на спільний наказ Управління охорони здоров'я та Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 25.11.2004 № 1280/499-с є також необґрунтованим, оскільки відповідно до Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Відповідно до п. З Указу Президента "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р., громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Згідно з Указом Президента від 03.10.1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. У п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер вказано, що нормативно-правові акти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також місцевих органів господарського управління та контролю реєструють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції.

Спільний наказ Управління охорони здоров'я та Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 25.11.2004 № 1280/499-с. в обласному управлінні юстиції не зареєстровано, у встановленому законодавством порядку до позивача не доведено.

Крім того, у приписі вказується на необхідність укладання позивачем цивільно-правової угоди щодо проведення відповідних санітарних досліджень. Виходячи із змісту ст. 41 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", в якій визначається повноваження органів та посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, відповідач взагалі не має права вимагати від суб'єктів господарювання укладати будь-які цивільно-правові угоди.

Відповідно до ст. 71 Кодексу Адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на те, що відповідач не надав обґрунтованих доказів щодо правомірності оскаржуваного позивачем припису, суд вважає вимоги позивача щодо визнання нечинним припису головного лікаря Роменської районної державної санітарно-епідеміологічної станції М.Г.Бойко від 06.05.2006 року № 03/2273 правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним Припис головного лікаря Роменської районної державної санітарно-епідеміологічної станції М.Г.Бойко від 06.05.2006 року № 03/2273.

3. Роз'яснити сторонам, що Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ М.С.ЛУЩИК.