Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #96006629


УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 201/12032/19

провадження № 61-11510ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк»до ОСОБА_3 , Держави в особі Кабінету міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи: Генеральна прокуратура України, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», голова наглядової ради Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» ОСОБА_1, Національний банк України, Первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», про визнання трудового контракту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 рокуу вищевказаній справі.

Касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

В касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний тест оскаржуваної постанови заявником отримано 22 червня 2021 року. На підтвердження вказаного суду надано відповідні докази, зокрема копію конверта Дніпровського апеляційного суду та відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» про вручення поштового відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором 49000 91426280.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Однак, вказана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник як на підставу оскарження судового рішення посилається зокрема на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Пунктом 3 частини другоїстатті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. В обґрунтуванні наявності вказаної підстави касаційного оскаржання в касаційній скарзі має міститися посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

В касаційній скарзі скаржник не вказує конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні, з приводу застосування якої Верховний Суд ще не викладав своїх висновків, у зв`язку з чим не можна вважати, що скаржник виконав вимоги закону щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Разом із тим, заявник наводить перелік постанов Верховного Суду, в яких на його думку викладені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що у випадку, якщо Верховний Суд все ж таки дійде до висновку про те, що вказані ним висновки Верховного Суду зроблено у подібних правовідносинах (щодо застосування норм процесуального права), то просить переглянути оскаржувані рішення з підстав пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

При посиланні як на підставу касаційного оскарження на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), в касаційній скарзі необхідно вказувати, які обставини і на підставі яких недопустимих доказів встановлені судом, та обґрунтувати чому ці докази є недопустимими.

В касаційній скарзі заявник, вказуючи, що суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не зазначає: які обставини та на підставі яких недопустимих доказів встановили суди; які є підстави для визнання доказів недопустими, у зв`язку з чим наведене обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України не можна визнати належним.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Без виконання вимоги щодо зазначення у касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення неможливо визначити підстави відкриття касаційного провадження та межі, в яких має здійснюватися касаційний перегляд оскаржених судових рішень.

Заявник чітко не визначає, підстави касаційного оскарження (скарга подана з підстав вказаних в пункті 1 частини другої чи в пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України), не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що дає підстави для висновку про невідповідність змісту касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій чітко визначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 127, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про поновлення строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація