Ухвала

Іменем України

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 331/1550/21

провадження № 61-12339ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що: 1) оригінали кредитної справи від 25 червня 2003 року з матеріалів кримінальної справи № 1-700/6 було замінено на копії кредитної справи від 26 червня 2003 року, які оформлені з порушенням чинного законодавства України, цей юридичний факт було встановлено керівником апарату Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (вих. № 01-13 / 19/2019 від 15 квітня 2019 року); 2) оригінали кредитної справи від 26 червня 2003 року на його ім`я були видані з матеріалів кримінальної справи № 1-700/6 начальнику юридичного відділу «Ощадний банк України» Красілнікову Д. Ю., який вчинив підроблення на копії кредитної справи від 26 червня 2003 на його ім`я, цей юридичний факт було встановлено виконуючим обов`язки начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Курочкіним О. В. (вих. № 6/276-ш від 10 вересня 2009 року); оригінали кредитної справи від 26 червня 2003 на його ім`я були втрачені, цей юридичний факт встановлено прокурором Жовтневого району міста Запоріжжя Васюком О. Г. (вих. № 344-06 від 13 листопада 2009 року); власне заставне майно, яке належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ефір-Форм», було передано заставодержателю - Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), заставне майно оцінюється в 747 641,15 грн, цей юридичний факт встановлено договорами застави, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 1-700/6; заставне майно, яке належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ефір-Форм» було застраховано на суму, рівну вартості самого заставного майна, а саме - на 747 641,15 грн, цей юридичний факт встановлено договорами страхування заставного майна, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 1-700/6; копії кредитної справи від 26 червня 2003 року на його ім`я, а саме: договір кредиту від 26 червня 2003 року № 1000 складений в одному примірнику; договір поруки від 26 червня 2003 року № 241 та договір застави від 26 червня 2003 року, які було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Сенченко В. М. (реєстровий № 1669 від 26 червня 2003) і в які були внесені його паспортні дані без його присутності та письмової згоди, що були представлені співробітниками АТ «Ощадбанк» до суду, і які знаходяться в архіві, в реквізитах АТ «Ощадбанк» зазначено, що їх підписує від імені АТ «Ощадбанк» Громовик Ф. П., але фактично їх підписав ОСОБА_2 , що є підробкою документів суворої бухгалтерської звітності, цей юридичний факт встановлено начальником Жовтневого районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області підполковником міліції Денесенком В. М. (постанова від 26 липня 2009 року) і підтверджено заступником прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя Хомутовою М. М. (вих. № 344-06 від 18 грудня 2009 року).

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що наразі відкрито кримінальне провадження № 12019080040001597 від 15 травня 2019 року за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом підробки документів бухгалтерської звітності співробітниками Запорізького філіалу АТ «Ощадбанк». Він є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Згадане кримінальне провадження здійснюється за копіями документів, які завірені підписом заступника начальника обласного управління АТ «Ощадбанк» Хілько Г. М., гербовою печаткою банку і оформлені з порушення законодавства. Реалізуючи права потерпілого в кримінальному провадженні на підставі статті 56 Кримінального процесуального кодексу України він звернувся з письмовими запитами до банківської установи та правоохоронних органів для встановлення місцезнаходження оригіналів документів кредитної справи АТ «Ощадбанк» на його ім`я.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) про те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Місцевий суд в цій справі вказав, що забезпечення проведення кримінального провадження, збір і оцінка доказів покладається в першу чергу на органи досудового розслідування і є їх виключною компетенцією. Встановлення обставин підміни оригіналів документів на їх копії, вчинення фальсифікації і підробки документів, втрати оригіналів документів, що мають значення у кримінальному провадженні, має здійснюватися органом досудового розслідування в межах порушеного кримінального провадження за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року визнано неподаною і повернуто.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідала вимогам пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, а саме - не була оплачена судовим збором у встановлених порядку і розмірі, у зв`язку з чим ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року її було залишено без руху з наданням заявнику можливості в десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, надавши квитанцію про сплату судового збору в розмірі 454 грн за вказаними в ухвалі реквізитами. 18 травня 2021 року ОСОБА_1 подав клопотання про усунення недоліків, до якого додав квитанцію про сплату судового збору в розмірі 454 грн, який сплачено на рахунок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя. Інших клопотань від ОСОБА_1 на усунення недоліків його апеляційної скарги до суду не надійшло.

21 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без його участі, чим порушили його конституційні права. Він належним чином подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду, яку оплатив судовим збором. Він звернувся із заявою до Акціонерного товариства «Укрпошта» з метою підтвердження факту сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Незаконність оскаржуваних судових рішень також полягає в тому, що іншою заінтересованою стороною справи є керівництво Запорізького філіалу АТ «Ощадбанк», яке має відношення до підробки документів бухгалтерської звітності.

Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом наведеної норми процесуального права в касаційному порядку можуть бути оскаржені лише ті ухвали суду першої інстанції (згідно з наведеним переліком), які були переглянуті по суті в апеляційному порядку. В даному ж випадку оскаржувана заявником ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року не була переглянута по суті в апеляційному порядку, так як апеляційна скарга на вказане судове рішення була повернута апеляційним судом особі, яка її подала.

Отже, вказана ухвала місцевого суду не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в частині оскарження вказаного судового рішення необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року не підлягає відкриттю з таких підстав.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п`ята статті 55 Конституції України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (Рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Абзацом 1 частини першої, частинами другою-третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у статті 356 ЦПК України, апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2021 року правильно залишив її без руху, вказавши на недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення, а саме: зазначив розмір судового збору, який необхідно було сплатити заявнику, платіжні реквізити для сплати судового збору, а також строк, протягом якого заявнику необхідно було виконати вимоги ухвали суду.

Вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що заявник отримав ухвалу від 21 квітня 2021 року про залишення його апеляційної скарги без руху, однак на усунення її недоліків надав копію квитанції на суму 454 грн, які було сплачено на рахунок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.

Встановивши, що ОСОБА_1 не сплатив судового збору за подання апеляційної скарги за вказаними в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху реквізитами, тобто не виконав вимог вказаної ухвали та не усунув недоліків його апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про те, що він сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року в розмірі 454 грн за платіжними реквізитами Запорізького апеляційного суду, зазначеними в ухвалі цього суду від 21 квітня 2021 року. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рахунок іншого суду (не того, до якого подано скаргу) не свідчить про виконання заявником вимоги пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України щодо оплати цієї скарги судовим збором.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року необхідно відмовити з наведених вище підстав.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко