У х в а л а

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 129/208/21

провадження № 61-12293ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних на утримання неповнолітньої дитини аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року. У період шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року в справі № 129/3428/14-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина щомісячно стягуються аліменти в розмірі 400,00 грн.

Однак, з моменту прийняття вказаного рішення істотно збільшилися витрати на утримання дитини та змінився розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і тому стягуваних з відповідача аліментів на утримання їх спільного сина не вистачає, чим порушується право дитини на отримання належного матеріального забезпечення (утримання) від батька; відповідач отримує регулярний дохід та має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.

ОСОБА_1 просила змінити розмір стягуваних із ОСОБА_2 аліментів та стягувати з останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн, щомісячно, а також стягнути понесені витрати на правничу допомогу.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Змінено розмір стягуваних із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за виконавчим листом № 129/3428/14-ц, виданим Гайсинським районним судом Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 січня 2021 року і до досягнення ним повноліття.

Припинено стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів для утримання неповнолітньої дитини за виконавчим листом № 129/3428/14-ц, виданим Гайсинським районним судом Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року скасовано та постановлено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних на утримання неповнолітньої дитини аліментів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суду касаційної інстанції скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року та залишити у силі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року.

Розглянувши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

У частині третій статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є зміна шляхом збільшення розміру стягуваних аліментів, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук