Ухвала

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 345/3028/20

провадження № 61-12284ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» про визнання неправильно складеними та недійсними актів по заподіянню виробничого травматизму розслідування нещасного випадку, встановлення факту каліцтва на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у вищевказаній справі.

Касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. В касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки попередня касаційна скарга була подана у встановлений законом строк, проте ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року була повернута з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України. При цьому перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Крім того, в касаційній скарзі порушено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем. Також заявник звертає увагу на те, що він звернувся до суду за захистом прав у сфері, що виникають з трудових правовідносин.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З огляду на положення наведених норм закону, а також враховуючи наведені заявником обставини та надані докази, наявні підстави для звільнення

ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Однак, вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду виходячи з наступного.

Касаційна скарга ОСОБА_1 адресована Касаційному цивільному суду у складі Верховному Суду України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з статтею 391 ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду, до якого подається скарга.

Тому заявнику необхідно уточнити найменування суду, до якого подається скарга.

Разом з тим, право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Касаційна скарга всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить посилань на те, на якій із підстав, визначених статтею 389 ЦПК України, оскаржуються судові рішення у цій справі, та їх відповідного мотивування.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги е підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 392 ЦПК України.

Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 18 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Дана справа не є малозначною.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

ОСОБА_2 додала до касаційної скарги довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року, однак не надала документів, що посвідчують її повноваження на надання правничої допомоги як адвоката.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України відомості про здійснення ОСОБА_2 адвокатської діяльності та набуття нею статусу адвоката відсутні.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.

До касаційної скарги представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 додано копію довіреністю про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12 листопада 2020 року.

Будь-яких інших доказів, що посвідчують повноваження ОСОБА_2 на надання правової допомоги ОСОБА_1 до касаційної скарги не долучено.

Отже, представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно надати до суду касаційної інстанції доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (або його належно завірену копію), оформлену відповідно до вимог процесуального законодавства та документи, що посвідчують її повноваження на надання правничої допомоги як адвоката.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанови Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року.

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров