Ухвала

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 165/3010/19

провадження № 61-12433ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання дружини, з якою проживає дитина-інвалід, що не може обходитись без постійного стороннього догляду,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь кошти на утримання дружини, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2 300 грн щомісяця до періоду встановлення синові інвалідності згідно з висновком № 26 до 09 жовтня 2027 року.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 17 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 1 000 грн, як дружини, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до періоду встановлення синові інвалідності згідно з медичним висновком № 26, а саме до 09 жовтня 2027 року.

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 березня 2021 року - без змін.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення коштів на утримання дружини у розмірі 2 300 грн щомісяця.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про строкові платежі ціна позову визначається сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 82 800 грн (2 300 грн х 36 міс.), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100=227 000 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на те,що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовної практики, зокрема права матері дитини-інваліда на утримання від батька дитини за умови, що дитина знаходиться під наглядом спеціалізованого закладу, а матір є працевлаштованою і у зв`язку з цим не зайнята постійним доглядом за дитиною.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте аргументи заявника не свідчать, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Норми статей 88, 91 Сімейного кодексу України, на підставі яких суди вирішили спір, є достатньо зрозумілими та прогнозованими у їх застосуванні, в тому числі з питань, які порушує заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги також зводяться до непогодження зі встановленими судами обставинами та оцінкою доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій малозначній справі відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання дружини, з якою проживає дитина-інвалід, що не може обходитись без постійного стороннього догляду, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

С. О. Погрібний

О. В. Ступак