Ухвала

Іменем України

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 643/17724/20

провадження № 61-12429ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 26 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова, на підставі пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в якій просив: скасувати за нововиявленими обставинами судовий наказ, виданий 26 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вже декілька років не працює, а починаючи з 2019 року з невідомих причин почала дуже дивно поводитися, зникала з дому на декілька ночей, а інколи - тижнів, не бере участі у вихованні дітей, їх медичному забезпеченні та утриманні. У зв`язку з наведеними обставинами він змушений був звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на його користь аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , однак ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2020 року у справі № 643/18431/20 в задоволенні його заяви було відмовлено. ОСОБА_2 також зверталася до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення аліментів, і ухвалами Московського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2020 року у справі № 643/13022/20 та від 04 листопада 2020 року у справі № 643/16540/20 їй було відмовлено у видачі судового наказу. Проживаючи разом зі своїми дітьми та колишньою дружиною (стягувачем), він бере активну участь в їх щоденному утриманні та матеріальному забезпеченні. Вищевказані обставини він вважає нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки під час розгляду заяви про видачу судового наказу зазначені обставини не досліджувалися.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано судовий наказ № 643/17724/20, виданий 26 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова за заявою ОСОБА_2 . Відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей. Роз`яснено ОСОБА_2 , що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що факт наявності спору між сторонами щодо права на стягнення аліментів на дітей існував на момент видачі судом наказу, а вказані обставини є істотними для вирішення питання про видачу судового наказу та не були відомі на час розгляду судом заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2021 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наведені у заяві ОСОБА_1 обставини щодо спільного проживання сторін з дітьми не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ці обставини були відомі на час розгляду справи, що не заперечується заявником, вони не підлягають дослідженню під час вирішення питання про стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2021 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено іншого способу захисту його прав, окрім перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки такий наказ не підлягає апеляційному оскарженню. Розглядаючи його заяву та вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, апеляційний суд поверхово розглянув справу та не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для справи.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова видано судовий наказ у справі № 643/17724/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

На обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що у справі є нововиявлені обставини, які мають істотне значення, що судом не були встановлені при видачі судового наказу, а саме, що спільні діти та стягувач, проживає разом з ним у квартирі, що підтверджується довідкою про склад сім`ї.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої, сьомої, восьмої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Встановивши, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2020 року, не є нововиявленими в контексті положень статті 423 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні його заяви.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано вказав, що обставини, на які посилався заявник, були відомі йому на час видачі судового наказу, що виключає можливість перегляду судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2020 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що чинним законодавством не передбачено іншого способу захисту його прав, окрім перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з вищенаведеною частиною першою статті 170 ЦПК України заявник мав право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу звернутися до суду із заявою про скасування цього наказу. Крім того, згідно з частиною сьомою статті 170 ЦПК України заявник вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для перегляду судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами і не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко