Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 472/1171/20

провадження № 61-3527св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Кредобанк»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Ільїним Олександром Валерійовичем, на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року в складі судді Тустановського А. О. та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року в складі колегії суддів Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Яворського Ж. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У жовтні 2020 року АТ «Кредобанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року, у розмірі 1 198 772,88 грн. Підставою для пред`явлення вказаного позову банк зазначав те, що боржник не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася зазначена заборгованість.

24 листопада 2020 року АТ «Кредобанк» подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 163,5 м2;

- житловий будинок АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1450 від 29 липня 2008 року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року станом на 25 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 1 198 772, 88 грн.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 29 вересня 2016 року укладено договір іпотеки № 1339. Предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею - 153 м2;

-земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, з кадастровим номером 4810137200:12:030:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на іпотечне майно є недоцільним, так як на це нерухоме майно вже накладено обтяження заборони відчуження, а накладення арешту на додаткове майно, що належить боржнику за кредитним договором, гарантуватиме виконання рішення суду в майбутньому, оскільки наявні підстави уважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2021 року, заяву АТ «Кредобанк» про забезпечення позову задоволено частково; заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, загальною площею 163,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1972929248242, та земельної ділянки кадастровий номер: 4824284001:08:042:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Суди виходили із того, що вимоги АТ «Кредобанк» в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 , не підлягають задоволенню, оскільки це майно перебуває в іпотеці банку та відносно нього зареєстровано обтяження заборони відчуження.

Щодо вимог про накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суди зробили висновок, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тому з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, ефективності виду забезпечення позову та враховуючи необхідність у створенні умов для не порушення прав відповідача як власника майна у зв`язку з його використовуванням, суди вважали, що достатнім та ефективним видом забезпечення позову буде заборона відповідачу вчиняти дії щодо відчуження вказаного житлового будинку.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2021 року, просив скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Кредобанк» про забезпечення позову.

Указує, що суди не обґрунтували, яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду. Вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не є співмірним із предметом спору, оскільки кредитний договір на підставі якого банк просить стягнути кредитну заборгованості, забезпечений іпотекою, ціна якої на час розгляду справи перевищує розмір заборгованості. Враховуючи наведе у суду не було законних підстав забороняти вчиняти дії відносно іншого майна, яке належить на праві власності відповідачу.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 . Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 вересня 2016 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 1339, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 , вартість яких на час укладення договору іпотеки становила 1 791 600 грн. Відповідно до висновку про оцінку майна від 09 грудня 2020 року вартість іпотечного майна станом на 09 грудня 2020 року складає 1 506 940 грн

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше майно відповідача, яке не перебуває в іпотеці, АТ «Кредобанк» зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте, ОСОБА_1 , заперечуючи проти вжитих заходів забезпечення позову, зазначав, що зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотекою, вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості, а тому немає правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження щодо іншого наявного у відповідача нерухомого майна, яке не передане в іпотеку банку. Водночас АТ «Кредобанк» не довів належними і допустимими доказами, що вартість іпотечного майна є значно меншою розміру кредитної заборгованості.

За таких обставин враховуючи, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечене іпотекою, вартість якої перевищує суму кредитної заборгованості, суди дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для забезпечення цього позову додатковим майном, що належить відповідачу на праві власності. Суди не врахували, що заява про забезпечення позову, окрім посилань на загальні норми процесуального права, а також на факт наявності кредитної заборгованості, не містять мотивів співмірності, застосування заходів забезпечення позову із предметом спору, оскільки розмір кредитної заборгованості не перевищує ціни предмету іпотеки, що забезпечує кредитне зобов`язання у цій справі.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди для виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви АТ «Кредобанк» про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Кредобанк» про забезпечення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги, АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу апеляційної та касаційної скарг у розмірі 874,40 грн (420,40 грн + 454,0 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Ільїним Олександром Валерійовичем, задовольнити.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви акціонерного товариства «Кредобанк» про забезпечення позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із акціонерного товариства «Кредобанк`на користь ОСОБА_1 874,40 грн на відшкодування судових витрат.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 рокувтрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов