Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 752/5012/17

провадження № 61-19843св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.»,

відповідач - Савченко Марія Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» - адвоката Савченко Вікторії Сергіївни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Панченка М. М., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У березні 2017 року Акціонерне товариство «CGM Czеch a.s.» (далі - АТ «CGM Czеch a.s.», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що у 2009 році Чеське підприємство Акціонерне товариство «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на AT «CGM Czech a.s.», інвестувало в будівництво квартири № НОМЕР_8 по АДРЕСА_1 площею 80,3 кв. м, що складається з двох житлових кімнат. Після побудови 04 березня 2013 року за ним було зареєстровано право власності на вказану квартиру. У 2014 році було розпочатою процедуру банкрутства AT «CGM Czech a.s.» і рішенням Крайового суду міста Градец Кралове Чеської Республіки арбітражним керуючим був призначений ОСОБА_1. При встановлені наявності майна у власності товариства арбітражний керуючий ОСОБА_1 отримав інформаційні довідки про реєстрацію права власності, з яких вбачається, що вказана квартира вибула з власності товариства за договором купівлі-продажу від 28 червня 2014 року, укладеним між АТ «CGM Czech a.s.», від імені якого діяв ОСОБА_3 за довіреністю від 19 лютого 2014 року, та ОСОБА_2. Товариство не уповноважувало ОСОБА_3 на підписання зазначеного договору купівлі-продажу, а вказана довіреність є підробленою, оскільки директори товариства не видавали і не підписували її. Крім того, засвідчувальний напис чеської пошти датований 18 лютого 2014 року, тобто за день до видачі такої довіреності. Враховуючи викладене, AT «CGM Czech a.s.» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28 червня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2., посвідчений нотаріусом Київського нотаріального округу Ситницькою Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 1519, скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2. права власності на квартиру № НОМЕР_8 по АДРЕСА_1 та повернути вказану квартиру у власність товариства.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів недійсність довіреності, виданої товариством на ім'я ОСОБА_3, та не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що дії повіреного при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не відповідали волевиявленню товариства.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу АТ «CGM Czech a.s.» відхилено, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року касаційну скаргу АТ «CGM Czеch a.s.» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року - без змін.

16 листопада 2018 року АТ «CGM Czеch a.s.» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Заява АТ «CGM Czеch a.s.» обґрунтована тим, що рішенням районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 за позовом Магістра ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо встановлення фіктивності юридичних правочинів було встановлено, що довіреність від 19 лютого 2014 року, підписана головою правління - паном ОСОБА_4 та заступником голови правління компанії АТ «CGM Czеch a.s.» - паном ОСОБА_5, на ім'я ОСОБА_3 є фіктивним юридичним правочином, та ОСОБА_3 на підставі цієї довіреності не був уповноважений укладати договори купівлі-продажу, проекти договорів купівлі-продажу, предметом яких є продаж квартир, що знаходяться у приватній власності акціонерного товариства та розташовуються за адресою: АДРЕСА_1, квартири №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, цілком або частково, або окремими квартирами. Крім того, судом було встановлено, що підписи на довіреності від 19 лютого 2014 року, які нібито були засвідчені працівницею Державного підприємства «Чеська пошта» Едітою Навратіловою, насправді не були посвідчені. Також у вказаному судовому рішенні зазначено, що пані ОСОБА_6 впевнено підтвердила, що підписи у завірчих написах № 14200-050-0047 та № 14200-050-0049 з гербовою печаткою № 908 вона не визнає власними. Поштове відділення Прага 411 ніколи не мало та не має гербової печатки з № 908. Рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року набрало законної сили 11 вересня 2018 року та отримано ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року, що підтверджується відповідними відмітками на рішенні. Встановлені цим судовим рішенням обставини є нововиявленими, оскільки на час ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року заявнику не було і не могло бути відомо про підтвердження районним судом міста Кутна Гора Чеської Республіки фіктивності довіреності від 19 лютого 2014 року та відсутності у ОСОБА_3 повноважень на продаж спірної квартири на підставі цієї довіреності. Відсутність рішення суду про встановлення факту підроблення довіреності на ім'я ОСОБА_3 було підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що зі змісту рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 вбачається, що воно було ухвалено за позовними вимогами Магістра ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо встановлення фіктивності юридичних правочинів. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що українські суди не розглядають питання, які стосуються існування чи неіснування або питання чинності довіреностей, вимагають надання окремого рішення про чинність довіреностей, з чим і відправляють до чеських судів. Тому позивач просив визнати довіреності від 19 лютого 2014 року або 17 лютого 2014 року та від 01 липня 2014 року фіктивними правочинами і визнати, що на підставі зазначених довіреностей відповідач не був уповноважений продавати квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартири №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10. Тобто обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, не були встановлені на час ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, є новими доказами, що стосуються правовідносин сторін, які виникли після ухвалення судового рішення, про перегляд якого просить заявник.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Савченко В. С. в інтересах АТ «CGM Czech a.s.» залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачу було відомо про факт існування недійсної довіреності від 19 лютого 2014 року на час звернення до суду з позовом, підстави її недійсності зазначалися в позовній заяві, додаткових поясненнях, апеляційній та касаційній скаргах. Аналогічне викладення обставин справи мало місце і при зверненні позивача до районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки в 2018 році. Зазначене свідчить про те, що арбітражний керуючий АТ «CGM Czech a.s.» був обізнаний та володів усією інформацією щодо вирішення питання про недійсність договору купівлі-продажу в судовому порядку та за бажанням міг заявити вимогу про визнання довіреності недійсною (фіктивною) в цій справі. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки вони виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не могли бути враховані судом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

06 листопада 2019 року представник АТ «CGM Czech a.s.» - адвокат Савченко В. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила: скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов АТ «CGM Czech a.s.» задовольнити.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки факт підробки довіреності від 19 лютого 2014 року існував на час розгляду справи Голосіївським районним судом міста Києва, однак заявнику не було і не могло бути відомо, що її фіктивність буде підтверджена рішенням районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56. Вказане судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає визнанню в Україні без спеціального провадження на підставі частини п'ятої статті 55 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року, так як встановлює лише юридичний факт фіктивності (підробки) довіреності від 19 лютого 2014 року та не потребує виконання в Україні. Оскільки довіреність від 19 лютого 2014 року була видана в Чеській Республіці, то вимога про визнання її недійсною не могла бути розглянута в цій справі, а підлягала розгляду саме в Чеській Республіці. Тому апеляційний суд безпідставно послався на те, що арбітражний керуючий АТ «CGM Czech a.s.» був обізнаний, володів всією інформацією щодо вирішення питання про недійсність договору купівлі-продажу в судовому порядку та за бажанням міг заявити вимогу про визнання довіреності недійсною (фіктивною) в цій справі.

21 листопада 2019 року представник ОСОБА_2. - адвокат Фрідман О. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 не може вважатися нововиявленою обставиною, а є новим доказом, оскільки його не існувало на час розгляду справи Голосіївським районним судом міста Києва.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.

26 листопада 2019 року справа № 752/5012/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року провадження в цій справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 752/4995/17 за заявою АТ «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у справі за позовом АТ «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна за касаційною скаргою АТ «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 липня 2021 року, касаційну скаргу АТ «CGM Czech a.s.» залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року поновлено провадження в цій справі.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи по суті судами встановлено, що квартира № НОМЕР_8 по АДРЕСА_1 належала на праві власності АТ «CGM Czech a.s.» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 березня 2013 року.

28 червня 2014 року між АТ «CGM Czech a.s.», від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_2. було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири № НОМЕР_8 в будинку № АДРЕСА_1. Продаж квартири вчинено за 189 646,47 грн, які покупець зобов'язаний перерахувати на рахунок, відкритий продавцем в Публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк», протягом трьох днів з дня підписання договору (пункт 7 договору).

03 липня 2014 року грошові кошти в розмірі 189 646,47 грн надійшли на вказаний рахунок від платника ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, АТ «CGM Czech a.s.» посилалося на те, що ОСОБА_3, який діяв як представник від імені товариства при підписанні договору, порушив частину другу статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не мав відповідної довіреності, яка б уповноважувала його на підписання такого договору. З наведеного випливає, що квартира вибула з власності позивача поза його волею, внаслідок вчинення кримінального правопорушення - підроблення довіреності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивач не довів недійсність довіреності, виданої товариством на ім'я ОСОБА_3, та не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що дії повіреного при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не відповідали волевиявленню товариства.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, заявник послався на те, що після набрання цим рішенням законної сили АТ «CGM Czech a.s.» стало відомо, що рішенням районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 було встановлено факт фіктивності довіреності від 19 лютого 2014 року, на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, у зв'язку з тим, що ця довіреність була підроблена, а також встановлено факт відсутності повноважень у ОСОБА_3 на укладення такого договору.

Рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року набрало законної сили 11 вересня 2018 року та отримано ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року, що підтверджується відповідними відмітками на рішенні.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).

За змістом пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. зазначену постанову у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заяви АТ «CGM Czеch a.s.» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 було ухвалено після розгляду цієї справи і обставини, на які посилається заявник, є новими доказами, а не нововиявленими обставинами.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів.

При ухваленні рішення, яке просив переглянути заявник, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, що представник товариства ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу дієздатності, зокрема не надав судового рішення, яким було б встановлено факт підроблення довіреності на ім'я ОСОБА_3, або визнано таку довіреність недійсною, що свідчило б про відсутність в АТ «CGM Czech a.s.» вільного волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначено, що суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що рішення чеського суду є новим доказом підроблення довіреності, що було однією з підстав позову. Тому перегляд судового рішення на підставі нового доказу, який раніше суди не оцінювали, суперечитиме пункту 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком судів погоджується.

Предмет доказування з боку позивача стосувався, зокрема обґрунтування відсутності повноважень на укладення договору купівлі-продажу у представника, який діяв від імені позивача, а також підроблення довіреності, на підставі якої ця особа підписала вказаний договір. Під час первинного розгляду справи суди зазначили, що позивач вказані обставини належними та допустимими доказами не довів, а тому відмовили у задоволенні позову.

Позивач вирішив спростувати факти, покладені в основу судових рішень, тим, що надасть в цій справі ухвалене після її розгляду в апеляційній інстанції рішення чеського суду, в якому, за його твердженням, встановлені факти фіктивності довіреності та відсутності у представника повноважень на укладення від імені позивача договору купівлі-продажу. Позивач вважав, що ці факти існували на час розгляду справи. Але зазначив, що тоді вони не були йому відомі, а стали відомими тільки з дня набрання законної сили рішенням чеського суду. Тобто позивач визнав, що таке судове рішення є письмовим доказом, який підтверджує обставини, які були підставами позову.

Коли суди першої й апеляційної інстанцій ухвалювали рішення у справі під час її первинного розгляду, вони на підставі тих доказів, які подав позивач, не встановили факти підроблення довіреності та відсутності у представника повноважень на укладення від імені позивача договору купівлі-продажу. Проте для позивача ці факти ще з моменту звернення до суду були відомими та слугували основними аргументами для обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Це підтвердили суди обох інстанцій під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Вони зазначили, що обізнаність позивача про недійсність довіреності підтверджують його доводи у позовній заяві, у додаткових поясненнях, апеляційній і касаційній скаргах, а також у зверненні до чеського суду. Аналогічно і про відсутність у представника повноважень на укладення від імені позивача договору купівлі-продажу позивач стверджував у всіх зазначених процесуальних документах. Тому немає підстав вважати, що факти підроблення довіреності та відсутності у представника повноважень на укладення договору купівлі-продажу, які, за твердженням позивача, встановив чеський суд після вирішення справи у судах двох інстанцій в Україні, став відомим для позивача тільки після ухвалення рішень цими судами та набрання законної сили рішенням чеського суду.

Отже, розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди двох інстанцій правильно вказали, що ті обставини, які позивач вважає нововиявленими (підроблення довіреності та відсутність у представника повноважень на укладення від імені позивача договору купівлі-продажу), були йому відомі ще на дату подання позовної заяви. Тобто вони не є нововиявленими. Тому рішення чеського суду не є доказом, що підтверджує нововиявлені обставини, а могло би бути доказом обставин, які стали підставами позову. Проте цього доказу не існувало під час первинного розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій. А у процедурі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд для підтвердження тих обставин, що слугували підставами позову і які перевіряли суди під час первинного розгляду справи, нові докази не досліджує.

Змагальність сторін і диспозитивність цивільного судочинства є одними з основних засад (принципів) останнього (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень. Згідно з ним жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine»), заява № 4994/04, § 42-43).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення чеського суду не є доказом нововиявлених обставин у справі № 752/4995/17, тобто не підтверджує їхню наявність, а є новим доказом, що може підтверджувати ті самі обставини, які були відомими позивачеві з моменту звернення з позовом до суду в Україні. Подання такого доказу спрямоване на переоцінку тих доказів, які вже дослідили суди першої й апеляційної інстанцій під час первинного розгляду справи. Тому правильними є висновки судів про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Жодних підстав для перегляду остаточних судових рішень, які ухвалили суди під час первинного розгляду справи, немає.

Вищенаведені правові висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у справі, в якій фактичні обставини та правовідносини є подібними до обставин та правовідносин в цій справі. Тому доводи касаційної скарги про помилковість висновку судів у цій справі про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вищенаведеним правовим висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21).

Аргументи касаційної скарги про те, що рішення районного суду міста Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року у справі № 5С 317/2017-56 підлягає визнанню в Україні без спеціального провадження на підставі частини п'ятої статті 55 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року, так як встановлює лише юридичний факт фіктивності (підробки) довіреності від 19 лютого 2014 року та не потребує виконання в Україні, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій справі, оскільки, як зазначено вище, рішення чеського суду не є доказом нововиявлених обставин, тобто не підтверджує їх наявність, а є новим доказом, що може підтверджувати ті самі обставини, які були відомими позивачеві з моменту звернення з позовом до суду в Україні.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин справи, що за приписами статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» - адвоката Савченко Вікторії Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська

Судді:В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук