Справа № 369/16394/20

Провадження №1-кп/369/988/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Ведмеденко Н. М.,

за участю:

прокурора Піруса Ю. Ю.,

представників потерпілих Бронішевської А. М., Клименко О. М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ягодки О. А., Іщенко (Ломанової) В. І.,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Києво-Святошинським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в якому ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня, 02 березня, 21 квітня, 16 червня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, з альтернативою внесення застави у розмірі

3 100 (три тисячі сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 037 000 (сім мільйонів тридцять сім тисяч) грн.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 діб без альтернативи внесення застави, мотивуючи наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів, а також перешкоджати кримінальному провадженню про що свідчить поведінка обвинуваченого, а саме інсценування самогубства, намагання повернення паспортів для виїзду за кордон під час перебування під заставою та перешкоджання проведенню слідчого експерименту. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131 КПК України, а також більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обговоренні клопотання прокурора представники потерпілих Бронішевська А. М. і Клименко О. М. доводи про продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без альтернативи внесення застави підтримали у повному обсязі. Стверджували, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати.

Захисник Іщенко (Ломанова) В. Л. в задоволенні клопотання прокурора просила відмовити та зазначила, що обвинувачений не має жодної мети переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, має стійкі соціальні зв`язки, у тому числі має на утриманні дружину, яка не працює, матір та батьків дружини похилого віку. Вказувала, що заявлені прокурором та представниками потерпілих ризики не підтверджені належними доказами. Стверджувала, що розмір застави, який раніше визначався судом є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки на його майно накладено арешт і він немає можливості його реалізувати.

Захисник Ягодка О. А. заперечив проти клопотання прокурора та звернувся до суду з клопотанням в якому просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшити раніше визначений розмір застави до такого, який був би помірним для його підзахисного, а саме 3 000 000 (трьох мільйонів) грн.

В обґрунтування наведеного, підтримав доводи сторони захисту та зазначив, що окрім відсутності, передбачених законом ризиків, судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу належним чином не дано оцінки стану здоров`я обвинуваченого. Так, ОСОБА_1 має поганий стан здоров`я, який постійно погіршується, а в умовах перебування в СІЗО його підзахисний не має можливості отримувати належну медичну допомогу, в підтвердження чого захисником в наступному судовому засіданні буде надано суду відповідну документацію. Стверджував, що фінансове становище обвинуваченого не дає можливості йому оплатити заставу та об`єктивно відсутні особи, які б могли виступити поручителями за фінансовими зобов`язаннями обвинуваченого.

Зазначив, що розмір застави, який раніше визначався судом є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_1 , тому просив його зменшити і призначити в межах передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме в розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання своїх захисників про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави, проти клопотання прокурора - заперечив та просив в його задоволенні відмовити.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в судове засідання не з`явились про дату, місце та час проведення судового розгляду, повідомлені у встановленому законом порядку, учасники судового розгляду не заперечували проводити судове засідання за їх відсутності, оскільки їх інтереси в судовому засіданні представлені їх представниками. При цьому, суд враховує те, що потерпілий ОСОБА_7 просив раніше подане ним клопотання про відкладення судового розгляду залишити без розгляду та проводити судове засідання за його відсутності.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та захисника Ягодки О. А., про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо зменшення у даному кримінальному провадженні, заявлених прокурором ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, оскільки позитивна характеристика обвинуваченого, наявність стійких соціальних зв`язків, наявність родини та утриманців, постійного місця проживання, хоч і мають місце, однак на даний час вказані обставини навіть у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для зміни йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, самі по собі такі обставини без їх сукупності з іншими обставинами, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати та не зменшилися.

Вирішуючи питання, щодо реальності ризиків не процесуальної поведінки ОСОБА_1 , суд керується наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів громадян. Однією з таких підстав Європейський суд з прав людини визначив ймовірність нез`явлення обвинуваченого до суду, а саме прийняття останнім заходів направлених на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти, в подальшому, дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Поряд з цим, суд частково погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню в різний спосіб, оскільки останній є мінімальним.

Суд зауважує, що на разі триває судовий розгляд в цьому кримінальному провадженню, а саме допитано потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 , а також допитано переважну більшість свідків.

При цьому, суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшилися, а також, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , вид та розмір покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 діб.

Суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання, судом враховано також вік обвинуваченого ОСОБА_1 , сімейний стан, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки, спосіб життя, життєвий та професійний досвід, який полягає в тривалому перебуванні останнього на високих посадах в органах державної влади, стан здоров`я.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про наявність у останнього тяжких захворювань та про те, що він потребує постійного нагляду та лікування, заслуговують на увагу, але не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Разом з тим, в матеріалах провадження не міститься та стороною захисту не надано жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений звертався з такими заявами до медичної установи про надання йому відповідної допомоги та не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування дообраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Станом на сьогоднішній день, достатніх даних щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_1 за станом здоров`я, суду не надано, у зв`язку з чим підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд не вбачає.

Щодо клопотання захисника Ягодки О. А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд зазначає, що матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на необхідність зміни запобіжного заходу, шляхом його пом`якшення, виходячи з характеру пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим суд в цій частині в його задоволенні відмовляє.

Клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає достатньо обґрунтованим, належним чином мотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 діб, починаючи з 11 серпня 2021 року до 09 жовтня 2021 року включно.

Разом з тим, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що обвинуваченому раніше визначався альтернативний запобіжний захід - застава у відповідному розмірі, а відтак дотримуючись загальних засад щодо зменшення обсягу процесуальних прав обвинуваченого (погіршення його правового становища в частині позбавлення можливості перебування в рамках альтернативного запобіжного заходу), суд вважає за необхідне визначити зазначений альтернативний запобіжний захід.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким чином перешкоджати становленню істини у кримінальному провадженні.

Одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , з урахуванням його особи, матеріального стану та інших обставин кримінального провадження, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 3 100 (три тисячі сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наразі саме такий розмір застави, суд вважає достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цим Кодексом. Підстав для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави, станом на сьогоднішній день, суд не вбачає.

Щодо доводів сторони захисту про непомірність визначеного розміру застави, суд зазначає, що матеріали провадження не містять достатніх даних, які б вказували на непомірність визначеного розміру застави, а саме у виді 3100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_1 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Керуючись ст. 176-178, 182 -184, 193, 194, 196, 205, 331, 376, 392 КПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника Ягодки О. А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та зменшення розміру застави відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 діб - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, починаючи з 11 серпня 2021 року до 09 жовтня 2021 року включно, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , заставу у розмірі 3 100 (три тисячі сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 037 000 (сім мільйонів тридцять сім тисяч) грн, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області: код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р UA768201720355259001000018661, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_1 , по справі №369/16394/20 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , обов`язків до 09 жовтня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Суддя І. А. Козак