Єдиний унікальний номер 225/1132/21

Номер провадження 22-ц/804/2002/21        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року

Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Азевича В.Б.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 225/1132/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 травня 2021 року (суддя Соляник А.В., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Торецьк Донецької області, текст повного судового рішення складено 18 травня 2021 року),-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» (далі – ДП «Торецьквугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він працював на підземних роботах повний робочий день на шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» та «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля», що підтверджується записами в його трудовій книжці. 14.01.2021 року був звільнений з підприємства за станом здоров`я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Під час роботи на підприємстві він отримав пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст., хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з помірним (ІІІ) ступенем зниження слуху – за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить медичний висновок ЦЛЕК від 28.12.2020 р. 18.02.2021 року обласною профпатологічною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності. У зв`язку із отриманим професійним захворюванням стан здоров`я позивача суттєво погіршився, що призвело до фізичних та моральних страждань. Постійні фізичні болі призвели до порушення сну, підвищеної збудженості, і як наслідок, постійне вимушене приймання ліків. Наслідки отриманого професійного захворювання спричинили вимушені зміни у житті позивача, оскільки за станом здоров`я він не має можливості реалізувати свої звички та бажання, інтереси та плани на майбутнє. Враховуючи вину відповідача у виникненні професійного захворювання, тяжкість професійного захворювання та відповідні ускладнення для здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань, необхідність проводити медикаментозне лікування і підтримувати стан здоров`я на оптимально можливому рівні, докладати додаткові зусилля для організації свого життя, просив стягнути з ДП «Торецьквугілля» на свою користь 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із стійкою втратою професійної працездатності за профзахворюванням, отриманим у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, в сумі 100 000,00 грн. Стягнуто з ДП «Торецьквугілля» в дохід держави судовий збір у сумі 908,00 грн.

ДП «Торецьквугілля» на вказане судове рішення подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача трудового каліцтва та професійних захворювань не підтверджує наявність моральної шкоди, причинно-слідчий зв`язок між діями (бездіяльністю) ДП «Торецьквугілля» та розмір суми відшкодування моральної шкоди, що нібито спричинена позивачу. Крім того, позивачем не додано не тільки будь-яких розрахунків, а навіть не вказано жодних міркувань з приводу визначення розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті, чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням. На думку скаржника, визначення розміру моральної шкоди судом у 100 000,00 грн є необґрунтованим та виходить за рамки будь-яких методик розрахунку.

Відзив на апеляційну скаргу ДП «Торецьквугілля» від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даній справі спір виник із трудових правовідносин, тому така справа відповідно до вищевказаних норм розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що починаючи з 24.04.2018 року, позивач знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом ДП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».

Згідно з наказом № 10 від 15.01.2021 року позивач був звільнений з займаної посади за станом здоров`я згідно висновку МСЕК на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України і як пенсіонер за віком. Наведене підтверджено належним чином засвідченою копією трудової книжки.

За час роботи на шахті позивачем було отримано професійні захворювання, а саме: пневмоконіоз (t/t,1/1,kl,pi), ЛН І-ІІ ст. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ІІІ ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_4 і Н.І. Пономарьової.

Факт отримання позивачем професійних захворювань підтверджений медичним висновком Центральної лікарсько–експертної комісії (ЦЛЕК) Клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» №3483 від 28.12.2020 року.

Окрім того, відповідно до довідки серії 12 ААА №092196 від 18.02.2021 року обласного центру медико-соціальної експертизи МСЕК у м. Краматорськ Донецької області, позивачеві встановлено 40% втрати працездатності з 15.02.2021 року, довічно.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 28.01.2021 року підтверджено вину відповідача, що виражається, зокрема в незабезпеченні працівника засобами індивідуального захисту.

З урахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, тривалий час роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва та за умов незабезпечення засобами індивідуального захисту з вини відповідача, звільнення з підприємства відповідача за станом здоров`я, значну втрату позивачем працездатності (40%) довічно, керуючись принципом розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав за доцільне задовольнити позов у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 100 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до вимог статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті випливає, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до норм ЦПК України вказані обставини повинні бути доведені.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано довідку МСЕК від 18.02.2021 року, згідно з якою йому встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% первинно з 15.02.2021 року довічно, із медичним лікування як потребою у медичній допомозі.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року передбачено, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до статті 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 303/5205/18.

Оскільки трудове каліцтво у даному випадку, пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, то відповідальність по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені відповідними доказами, як це вимагає стаття 81 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 від 28.01.2021 року хронічне професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (виділенням значних концентрацій пилу, переважно фібро генної дії, та генерацією виробничого шуму, під час роботи технологічного устаткування, забійного обладнання тощо), невиконанням в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовується не на усіх ланках технологічного процесу, обмивання гірничих виробок проводиться з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість змотувачем пилу), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту (фільтрами до протипилових респіраторів, засобів захисту органу слуху), ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фібро генної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив в межах заявлених вимог та з врахуванням ступеня і глибини моральних страждань позивача та тривалого часу роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва та за умов незабезпечення засобами індивідуального захисту з вини відповідача. Суд, ухвалюючи рішення, також керувався принципами розумності та справедливості, про що судом наведені в рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням його здоров`я на виробництві відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначення розміру моральної шкоди судом у 100 000,00 грн. є необґрунтованим та виходить за рами будь-яких методик розрахунку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Крім того, діючим законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду нагадує, що в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову складає 100 000,00 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді:         В.Б. Азевич

         І.В. Кішкіна

О.І. Корчиста