УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8769/18 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.

за участю секретаря Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/8769/18 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду із даним позовом у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок літ. «А», дерево обкладено цеглою, загальною площею 168,2 (сто шістдесят вісім цілих дві десятих) кв. м., житловою площею 75,5 (сімдесят п`ять цілих п`ять десятих) кв. м., до житлового будинку належать: гараж з погребом літ. «Б», сарай літ «В», огорожа № 1-2; земельна ділянку площею 725 (сімсот двадцять п`ять) кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 810136300:03:29:0109 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 281СІ10111216001 від 16.12.2011 року, яка станом на 25.05.2018 року становить 385 817,93 грн.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 16.12.2011 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 281СІ10111216001. Відповідно до укладеного кредитного договору, відповідачу ОСОБА_2 було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200 000, 00 грн на споживчі потреби.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 - 16 грудня 2011 року укладено іпотечний договір № 281СІ10111216001/заст, відповідно до якого останній передає в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок літ. «А», дерево обкладено цеглою, загальною площею 168,2 (сто шістдесят вісім цілих дві десятих) кв. м., житловою площею 75,5 (сімдесят п`ять цілих п`ять десятих) кв. м., до житлового будинку належать: гараж з погребом літ. «Б», сарай літ «В», огорожа № 1-2; земельна ділянку площею 725 (сімсот двадцять п`ять) кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 810136300:03:29:0109. Вказує, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав у зв`язку з чим відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов`язання відповідно до кредитного договору.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Звернуто стягнення на предмети іпотеки, яким є: житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок літ. «А», дерево обкладено цеглою, загальною площею 168,2 (сто шістдесят вісім цілих дві десятих кв. м., житловою площею 75,5 (сімдесят п`ять цілих п`ять десятих) кв. м., до житлового будинку належать: гараж з погребом літ. «Б», сарай літ. «В», огорожа № 1-2; земельна ділянку площею 725 (сімсот двадцять п`ять) кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:03:29:0109 шляхом проведення електронних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 281СІ10111216001 від 16.12.2011 р., яка станом на 25.05.2018 становить - 385 817,93 грн, та складається з заборгованості: сума заборгованості за кредитом - 166 666,70 грн; сума заборгованості за відсотками - 180 091,36 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 17 075,28 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 21 984,59 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що АТ «Укрсоцбанк» не є належним позивачем по справі, оскільки суд ухвалою здійснив заміну сторони позивача на іншу юридичну особу - правонаступника АТ «Альфа Банк». Вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу до АТ «Альфа - Банк» прав іпотекодержателя в іпотечному зобов`язанні, що виникло між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк». Вважає, що АТ «Альфа Банк» не є іпотекодержателем майна, що є предметом спору в даній справі, оскільки перехід права вимоги по договору не зареєстровано відповідно до вимог ст. 24 ЗУ «Про іпотеки». Окрім того, зазначає, що з квітня 2013 року відповідачем не здійснено жодного платежу по погашенню тіла кредиту, а з квітня 2013 по лютий 2017 року не сплачувалися відсотки по кредиту, тому датою, коли банк дізнався про порушення свого права і датою, коли у нього виникло право вимагати дострокового погашення кредиту та примусового стягнення боргу є 2013 рік. Таким чином, вважає, що банком пропущено строк позовної давності на звернення до суду. Крім того, зазначає, що позивач не обґрунтував та не довів правомірність своїх дій по підвищенню процентної ставки по кредитному договору на протязі 2011 - 2017 років.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Судом встановлено, що 16 грудня 2011 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 281СІ10111216001, згідно умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 200 000,00 грн., на строк до 15 грудня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 грудня 2011 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 281СІ10111216001/заст., предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 168,2 (сто шістдесят вісім цілих дві десятих кв. м., житловою площею 75,5 (сімдесят п`ять цілих п`ять десятих) кв. м., до житлового будинку належать: гараж з погребом літ. «Б», сарай літ. «В», огорожа № 1-2; та земельну ділянку площею 725 (сімсот двадцять п`ять) кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:03:29:0109.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених основним договором, іпотекодаржатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодаржатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6.2 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 281СІ10111216001 від 16.12.2011 станом на 25 травня 2018 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 385 817,93 грн, яка включає заборгованість за кредитом - 166 666,70 грн; заборгованість за відсотками - 180 091,36 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 17 075,28 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 21 984,59 грн.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.

12 червня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило повідомлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 на адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , в якому проінформовано про розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 456 376,05 грн, станом на 25.05.2017, попереджено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання вимоги. Крім того, повідомлено, що у разі не усунення порушень основного зобов`язання АТ «Укрсоцбанк» вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями житлове приміщення, яке є предметом іпотеки.

25 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис за № 17265 щодо звернення стягнення на зазначене вище нерухоме майно на суму 342 102 грн 51 коп. за період з 20.04.2017 року по 25.05.2017 року.

Проте, постановою Житомирського апеляційного суду від 16.09.2019 року у справі № 295/4839/18 вказаний виконавчий напис № 17265 від 25.08.2017 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості загальною площею 168,20 кв.м., житловою площею 75,50 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0725 га (кадастровий номер 1810136300:03:029:0109), призначена для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 проведеної - 01.06.2018 року становить 1 397 544,00 грн (53 500,00 доларів США).

Згідно довідки від 14.05.2018 року № 04.22-07/5632 станом на 14.05.2018 року відповідачем в період з 16.12.2011 року по 13.05.2018 року сплачено всього 123 917,88 грн заборгованості за кредитним договором № 281СІ10111216001 від 16.12.2011, з якої 33 333,30 грн - на основну заборгованість по кредиту та 90 584, 58 грн - заборгованості по відсоткам за кредитом.

За пп. 3.2.3.1. п. 3.2.3. кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на три календарні місяці.

Відповідно до пп. 3.3.14. п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом 60-ти календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливо штрафні санкції (пеню, штраф) у випадку передбаченому в тому числі п. 3.2.3. кредитного договору.

Відповідно до п.3.3.7, п.3.3.8. кредитного договору позичальник зобов`язаний забезпечувати оплату процентів за використання кредиту в порядку та в розмірі, визначеному п.п.1,1., 2.4., 2.7 цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором; забезпечувати своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими тарифними санкціями в порядку, визначеному п.1.1., 2.4. цього договору.

Вимогу про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору було направлено позичальнику та іпотекодавцю рекомендованим листом з описом 12.06.2017 р.

Згідно п. 7.2. кредитного договору всі повідомлення за кредитним договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом за зазначеними адресами сторін, або вручені особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися: у випадку надіслання рекомендованим листом - дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що строк дії спірного кредитного договору до 15 грудня 2018 року.

У пункті 4.4. кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання ( неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7., 3.3.8. цього договору, протягом більше ніж 90 ( дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитним договором вважається таким, що сплив.

З аналізу змісту пункту 4.4 кредитного договору випливає, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості строком 90 днів.

Таким чином, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.1.1 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (пункти 1.1.1., 2.4. договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за тілом кредиту та за відсотками ОСОБА_2 здійснив 15 березня 2013 року.

Оскільки за умовами пункту 4.4. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 91 день після порушення строків сплати боргу за тілом кредиту та відсотками, то після зміни строку виконання зобов`язання ( 16 липня 2013 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4. кредитного договору позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі № 138/240/16-ц.

Встановивши, що позичальник ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання за договором, виконання яких забезпечене договором іпотеки від 16 грудня 2011 року № 281СІ10111216001/заст., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач як іпотекодержатель набув право звернути стягнення на передане ОСОБА_1 в іпотеку майно шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на підставі статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Також апеляційний суд погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що банком не пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом виходячи з наступного.

Так, встановлено, що 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 під час розгляду справи звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 281СІ10111216001 від 16.12.2011 вбачається, що останній платіж за тілом кредиту ОСОБА_2 здійснив - 2013 року, за відсотками - 15 березня 2013 року.

Отже, з 16 квітня 2013 року у позивача виникло право звернення до суду за захистом своїх прав, позивач до суду з цим позовом звернувся 11 липня 2018 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово, а саме 24.11.2015 року, 07.04.2016 року та 18.10.2016 року звертався до начальника управління примусового погашення заборгованості банку про реструктуризацію заборгованості за договором кредиту № 281СІ10111216001 від 16.12.2011 та з проханням пролонгації вказаного договору на 7 років, встановленням відсоткової ставки на перший рік реструктуризації на рівні 10, 1 % річних, з другого року відсоткову ставку встановити на рівні 19,9 % річних та сплати прострочених відсотків з другого року до кінця дії договору.

Таким чином, позовна давність у цій справі перервалась 24 листопада 2015 року поданням заяви про реструктуризацію, в якій окрім порушення питання про реструктуризацію боргу ОСОБА_1 просив встановити відсоткову ставку на першій рік реструктиризації на рівні 10,1 % річних, з другого року відсоткову ставку встановити на рівні 19, 9 % річних, з огляду на що позовна давність на час звернення позивача з позовом не спливла.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 487/3919/15-ц (провадження № 61-23321св18).

З врахуванням вказаного суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності .

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2018 року вбачається, що відсоткова ставка змінювалась наступним чином: з 16.12.2011 по грудень 2012 - 19,90 % річних; з грудня 2012 по грудень 2013 - 27,00 % річних; з грудня 2013 по грудень 2014 - 24,50 % річних; з грудня 2014 по грудень 2015 - 26,66 % річних; з грудня 2015 по грудень 2016 - 27,00 %; з грудня 2016 по грудень 2017 - 24,02 % річних; з грудня 2017 - 20,45% річних.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент збільшення відсоткової ставки) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Верховний Суд України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 виклав правовий висновок, відповідно до якого у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно п.1.1 кредитного договору процентна ставка встановлюється в розмірі 19,9 % річних на перший річний період користування кредитом, тобто строком до 01 грудня 2012 року. На кожний наступний річний період процентна ставка за кредитом, встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.7 цього договору.

Враховуючи, що базова процентна ставка кредитування є змінною, її розмір переглядаються кредитором щорічно 01 грудня, починаючи з дати укладення цього договору. При зміні розміру базової процентної ставки кредитування Національним банком України протягом поточного річного періоду користування кредитом, розмір процентної ставки за кредитом зміні не підлягає до завершення поточного річного періоду користування кредитом. Про зміну процентної ставки за кредитом кредитор письмово повідомляє позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за даним договором осіб не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова процентна ставка (п.2.7 кредитного договору ).

Відповідач під час розгляду справи не надав доказів та не довів дотримання ним вимог законодавства, умов кредитного договору щодо порядку та процедури збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, що дає підстави про недійсність рішення про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитор повідомляв позичальника, майнового поручителя про зміну процентної ставки за 15 календарних днів до застосування зміненої процентної ставки відповідно до вимог п.2.7 кредитного договору.

Таким чином нарахування кредитором відсотків за підвищеною ставкою відбулося з порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України та п.2.7 кредитного договору.

Крім того, розмір заборгованості за відсотками в сумі 180091 грн 36 коп. кредитор визначив за період з 16 грудня 2011 року по 25 травня 2018 року.

Разом з тим, 12 червня 2017 року кредитор направив позичальнику та майновому поручителю вимогу про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та майнову поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами на вимогою сторони, права та законні інтереси якої порушено, про добровільне/зедпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги зміну ПАТ «Укрсоцбанк» дати остаточного повернення кредиту та строку дії кредитного договору шляхом направлення позичальнику вимоги від 12 червня 2017 року, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для нарахування процентів за умовами кредитного договору після 13 червня 2017 року. Тому до розміру заборгованості не підлягають зарахуванню проценти, що нараховані позивачем за період з 13 червня 2017 року по 25 травня 2018 року.

Згідно розрахунку АТ «Альфа-Банк» від 06.2021 року розмір заборгованості за відсотками, які нараховані на строкову заборгованість за відсотковою ставкою 19,0 % станом на 12.06.2017 року становив 136 217 грн 68 коп., сплачено відсотків боржником 9 777 грн 48 коп., залишок становить 126 440 грн 21 коп. Розмір заборгованості за відсотками, які нараховані на прострочену заборгованість за відсотковою ставкою 19,0 % станом на 12.06.2017 року становив 52 807 грн 10 коп., сплачено боржником 52 807 грн 10 коп. Загальний розмір заборгованості за відсотками, із врахуванням сплачених відсотків становив 126 440 грн 21 коп. ( 136 217 грн 68 коп. + 52 807 грн 10 коп.= 189 024 грн 78 коп. - 9 7777 грн 48 коп. - 52 807 грн 10 коп.)

За період з 20 червня 2017 року по грудень 2017 року ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за відсотками вніс 28 000 грн 00 коп. Отже, заборгованість за відсотками станом на 14 травня 2018 року (дата визначена відповідачем у позовній заяві) становить 98 440 грн 21 коп. (126 440 грн 21 коп.- 28 000 грн 00 коп.).

Розмір інфляційних витрат за кредитом становить 14 638 грн 61 коп., розмір інфляційних витрат за відсотками становить 14 923 грн 16 коп.

За наведених обставин рішення суду в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором підлягає зміні з 385 817,93 грн до 294 668 грн 68 коп., суми заборгованості за відсотками з 180 091,36 грн до 98 440 грн 21 коп., розмір інфляційних витрат за кредитом з 13167 грн 65 коп. до 14 638 грн 61 коп., розмір інфляційних витрат за відсотками з 20411 грн 72 коп. до 14 923 грн 16 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Альфа - Банк» не є іпотекодержателем майна, яке є предметом спору, оскільки перехід права вимоги по договору не зареєстровано відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про іпотеку» на увагу не заслуговують з таких підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв`язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів

10 жовтня 2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

15 жовтня 2019 року рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа - Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме, від 15.10.2019 року.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Встановлено, що в даній справі перехід прав та зобов`язанням за кредитним договором та іпотечним договором від АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа -Банк» відбулося внаслідок правонаступництва, а не договору про відступлення права вимоги. Тому вимоги ст.24 Закону України «Про іпотеку» на ці правовідносини не поширюються.

Твердження представника ОСОБА_1 про те, що підставою для відмови в задоволенні позову є те, що вартість предмету позову іпотеки є набагато більшою від доведеної суми боргу, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини третьої статті 39 цього Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Отже, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340 цс15.

Положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що допущене позичальником ОСОБА_2 порушення умов кредитного договору в даному випадку є істотним та таким, що змінює обсяг прав банку та позбавляє банк того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору. Позбавлення іпотекодержателя права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка в установленому порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пунктах 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, змінивши суму заборгованості за кредитним договором та суму заборгованості за відсотками, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором з 385 817,93 грн до 294 668 грн 68 коп., суму заборгованості за відсотками з 180 091,36 грн. до 98 440 грн 21 коп., розмір інфляційних витрат за кредитом з 13167 грн 65 коп. до 14 638 грн 61 коп., розмір інфляційних витрат за відсотками з 20411 грн 72 коп. до 14 923 грн 16 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 11 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді