Судове рішення 462/957/14-к від 13.08.2021

Судове рішення #95993517

Справа № 462/957/14-к

провадження 1-кс/462/1356/21

У Х В А Л А

10 серпня 2021 року м. Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., з участю секретаря судового засідання Ясниської В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений на автомобіль марки Volkswagen T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску, білого кольору. В обґрунтування поданого ним клопотання зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2021 року став законним власником вказаного автомобіля, однак при зверненні до Сервісного центру у проведенні перереєстрації транспортного засобу йому було відмовлено, оскільки, як з`ясувалось, на придбаний ним автомобіль накладено арешт відповідно до постанови старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Р.Я. «Про накладення заборони на проведення реєстраційних операцій щодо транспортних засобів» від 23.05.2011 року. Вказує, що оскільки право власності набуто ним на підставі правочину, відповідно до положень ст. 328 ЦК України є добросовісним набувачем згаданого автомобіля, а тому заборона на проведення реєстраційних операцій є грубим порушенням його прав як власника. Покликаючись на викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 461/233/17-ц від 17.10.2018 року, згідно якої у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів у порядку, передбаченому КПК України. При розгляді цієї справи ВП ВС керувалась тим, що вказані правовідносини виникли за дії КПК України від 1960 року. Порядок накладення арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126,234 КПК України від 1960 року. Після набрання чинності КПК України від 2012 року, на час звернення до суду з цивільним позовом позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України у порядку кримінального судочинства, у зв`язку із чим просить клопотання про скасування арешту задовольнити.

Представник відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомлено.

Заявник ОСОБА_1 до суду не з`явився, у клопотанні просив провести розгляд у його відсутності, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя ухвалив розглядати клопотання без участі заявника та слідчого, оскільки їх неявка не перешкоджає такому розгляду.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Положеннями статті 174 КПК України від 2012 року передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За наведеного, порядок скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, встановлено ст. 174 КПК України від 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Як встановлено слідчим суддею, постанова про накладення заборони на проведення реєстраційних операцій щодо транспортних засобів винесена старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцьким Р.Я. в межах кримінального справи № 181-0311 23.05.2011 року, тобто у порядку накладення арешту, який було врегульовано Кримінально-процесуальним кодексом України від 1960 року.

Заявник у клопотанні про скасування арешту на придбаний ним автомобіль покликається на правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену у постанові № 461/233/17-ц від 17.10.2018 року, відповідно до якої, оскільки накладеною забороною на проведення реєстраційних операцій щодо автомобіля порушуються його права як законного власника транспортного засобу, після набрання чинності КПК України від 2012 року він має право захистити свої права відповідно до норм КПК у порядку кримінального судочинства.

На підтвердження обставин щодо набуття права власності на транспортний засіб, викладених у клопотанні про скасування арешту, заявником долучено до матеріалів клопотання копію договору комісії № АВ-К140 від 17.07.2021 року, укладеного між ТОВ «Автохаус Вест»/Комісіонер з однієї сторони та ОСОБА_2 /Комітент з іншої сторони, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки Volkswagen T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску, білого кольору, свідоцтво НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , а також копію договору купівлі-продажу автомобіля від 19.07.2021 року, згідно якого продавець на підставі договору комісії, укладеного із власником транспортного засобу: ТОВ «Автохаус Вест» передає у власність покупцеві: ОСОБА_1 транспортний засіб марки Volkswagen модель T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску, білого кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля марки Volkswagen T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску, білого кольору, свідоцтво НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_2 .

Так, щодо покликання заявника на набуття ним права власності на згаданий автомобіль на підставі правочину слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно норм чинного законодавства право власності на майно у набувача виникає з моменту реєстрації такого права.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

В цей же час, Верховний Суд вказує, що сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Зокрема, така ж позиція викладена і у постанові Верховного суду від 30.10.2019 року у справі № 683/2694/16-ц.

Крім того, слідчий суддя також звертає увагу на наявні розбіжності у долучених до клопотання документах, а саме: згідно постанови старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Р.Я. про накладення заборони на проведення реєстраційних операцій щодо транспортних засобів від 23.05.2021 року в межах кримінальної справи № 181-0311 накладено заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку), до вирішення питання у справі на транспортні засоби, зокрема і на автомобіль марки Volkswagen T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску та номерний знак вказаного автомобіля зазначено НОМЕР_4 , разом з тим згідно наданих заявником копії договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 придбав автомобіль марки Volkswagen T4, номер кузова НОМЕР_1 , 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, а також проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 461/233/17-ц, на позицію якої покликається заявник слідчий суддя зазначає наступне.

Так, в ході розгляду зазначеної справи Верховним Судом встановлено, що: «позивач є власником автомобіля, на який накладено арешт, а також на ту обставину, що він не є учасником кримінального провадження № 12013150060001639» та відповідно «суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок про наявність підстав для розгляду питання про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття заборони на проведення реєстраційних дій у порядку цивільного судочинства».

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав саме власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Натомість 24 квітня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі № 2-3392/11 ( провадження N14-105цс19), в якій викладено висновок про наступне.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У справі, яка переглядалась Верховним Судом, судами встановлено, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі, а з позовом про зняття арешту з майна звернулися особи, які не є сторонами кримінального провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

За наведеного вбачається, що якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року та наявний спір, який пов`язаний з належністю такого майна, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, з огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що оскільки заявник не є власником транспортного засобу у відповідності до норм, визначених чинним законодавством України, щодо якого просить зняти арешт, накладений у межах кримінального провадження розпочатого у період дії КПК України 1960 року, учасником якого він не є, а тому не має права на звернення із клопотанням про зняття арешту у порядку кримінального судочинства та в задоволенні клопотання про зняття арешту з майна слід відмовити.

Керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя –

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.

Слідчий суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Слідчий суддя: Б.М.Гедз

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/462/184/17