ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шкаренко С.Л

10 серпня 2021 р.Справа № 643/12330/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта батальйону № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області поліцейського Урсакія Олега Вікторовича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В с т а н о в и в:

10.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними дії старшого сержанта батальйону № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області поліцейського Урсакія О.В. (далі - поліцейський) щодо складання постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, якою він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП та скасувати постанову серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 року, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 27.08.2020 року поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2890235, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Позивач зазначив, що з постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 року слідує, що вимірювання швидкості руху його автомобіля було проведено відповідачем з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС000722, яким зафіксовано, що автомобіль, яким він керував рухався зі швидкістю 76 км/год. Однак, тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCam LTI 20/20, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року, а отже і притягнення до адміністративної відповідальності, яке базується на зафіксованих показаннях даного приладу є незаконним.

Також, позивач зазначив, що поліцейський 28.07.2020 року проігнорував вимоги ст. 59 Конституції України, ст. 245, 268, глави 22 КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, оскільки був відсутній розгляд справи, про такий розгляд він не був проінформований, жодні процесуальні документи, чи їх копії, що складалися після розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не надавались. Під час складання постанови ніхто не роз`яснював йому право мати адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надавати заперечення, оскаржувати вищевказану постанову, тощо. Про роз`яснення інших прав, які передбачені Конституцією України, а також ст. 268 КУпАП, навіть мови і не йшло.

Крім того, позивач вказав на те, що постанова відповідача складена з грубим порушенням, оскільки не має обов`язкових реквізитів, а саме: відсутні додатки до постанови, відеозаписи чи фотографії на які посилається поліцейський, а тому твердження відповідача про те, що він вчинив адміністративне правопорушення, порушують його права та потребують судового захисту.

У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 276 КУпАП здійснена поліцейським за місцем йото перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем розташування БПП в м. Бориспіль УШІ у Київській області ДПП. УПП у Київській області ДПГІ чи ДПП).

Також, відповідач зазначив, що на виконання вимог ст. ст. 33, 252, 268, 278, 279 КУпАП він, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім`я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач, а саме керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 76 км/год в населеному пункті, при цьому перевищив обмеження швидкості руху на 26 км/год і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, пояснив позивачу його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення, жодних клопотань позивач не заявляв. Після чого він здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив позивача про прийняте по справі рішення про накладення штрафу в розмірі 255 гри. та виніс постанову.

Крім того, відповідач зазначив, що порушення позивачем правил дорожнього руху зафіксовано на відео з реєстратора АІ 00025 та із приладу TruCAM LT1 20/20 номер ТС 000722, вказане також підтверджується фото з приладу TruCAM LTI 20/20 номер ТС 000722. Винесена постанова містить посилання на дані засоби фото та відео зйомки у вигляду напису «Відео з Трукам, відео з нагрудного відеореєстратора аі00025», із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний відеозапис є належним, достовірним та достатнім доказом у цій справі як і згідно норм КУпАП, так і згідно норм КАС України. Таким чином, твердження позивача про те, що винесена відповідачем постанова не містить посилань на докази, не відповідає дійсності.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що посилаючись в позовній заяві на те, що постанова винесена з грубим порушень норм чинного законодавства, позивач вказує на недоліки постанови серія ВР № 254967, яка не є предметом оскарження та не стосується розгляду справи. Таким чином, позивач посилається на події та обставини, які не мають жодного відношення до оскаржуваного позивачем рішення суб`єкту владних повноважень. Позивач не падав жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, які б підтвердили його твердження про відмову у можливості надати пояснення щодо ситуації, що він був позбавлений можливості ознайомитись з відео з приладу TruCAM та що йому не було доведене його право на професійну правничу допомогу. Вказане повністю спростовується записами портативного відеореєстратора А1 00025, на якому зафіксовано розгляд справи.

Щодо правомірності використання лазерного вимірювача швидкості TruCam відповідач зазначив, що в лазерному вимірювачі швидкості TruCam LTI 20/20, згідно експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 року № 04/02/03-3008, з терміном до 27.09.2021 року, правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ 1SO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Також встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Також, відповідач звернув увагу, що засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення типу засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

16.02.2021 року до суду надійшли письмові пояснення на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких він зазначив, що згідно Інструкції, працівник поліції був зобов`язаний увімкнути, виданий йому відео реєстратор під час спілкування з ним, чого працівник поліції не виконав, оскільки матеріали справи не містять відеозаписів із зафіксованими діями працівника поліції, а отже і твердження щодо того, що він не заявляв жодних клопотань та розгляд справи дійсно відбувався за законом, як стверджує відповідач, встановити неможливо, а тому, він просить усі сумніви щодо цих дій розглядати з точки зору презумпції невинуватості та розглядати на його користь.

Щодо тверджень відповідача в обґрунтування правомірності винесення постанови позивач зазначив, що факт руху автомобіля, яким керував позивач зі швидкістю 76 км/год. підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСат LTI 20/20 (серійний номер ТС000722), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року та який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. При цьому, поліцейським не доведено та не представлено доказів, які вказують на правомірність його дій та їх відповідності вимогам ПДР, а також, на неправомірність дій працівника поліції при виявленні порушення ПДР та притягненні позивача до адміністративної відповідальності.

Також, позивач наполягав на тому, що відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема УЗ 197-12.

Крім того, позивач зазначив, що наданий представником відповідача відеозапис не був засвідчений електронним цифровим підписом, більш того, неможливість його відтворення свідчить про пошкодження частини відеозапису та унеможливлює надати йому пояснення у відповіді на відзив стосовно подій 28.07.2020 року, які відбувалися під час запису нагрудним відеореєстратором. Крім того, на вказаному диску відсутній запис з приладу TruCam на якому зафіксовано перевищення швидкості позивачем. Таким чином, позивач просив постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху TruCAM LTI 20/20 № ТС 000722. У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Також, суд зазначив, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17469, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 27.11.2011, та чинного до 27.11.2020, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № TС000722, є придатним до застосування.

Крім того, суд зазначив, що прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Прилад працює у неавтоматичному режимі. При вимірюванні швидкості прилад TruCam, зокрема, може знаходитись в руках поліцейського, що допускається інструкцією з експлуатації приладу та самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Також, суд не прийняв до уваги доводи позивача, що йому не було роз`яснено право мати адвоката, надавати заперечення та оскаржувати постанову поліцейського, оскільки зазначені доводи позивача спростовані матеріалами справи, а саме записом з відеодиску на якому зафіксовано розгляд справи.

Щодо скороченої процедури розгляду справи суд зазначив, що згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно позивача. Рішення КСУ 26.05.2015 року по справі № 5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 року № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються. У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги його адміністративного позову задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у позові. Крім того, позивач зазначив, що у ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку.

Також, позивач зазначив, що матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, тому копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Крім того, позивач зазначив, що відео ТruСат LTI 20/20, яке зазначається як додаток до постанови серії ЕАМ № 2890235 про адміністративне правопорушення від 28.07.2020 року, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутнє на оптичному диску, як електронному доказі, що дає підстави для сумніву щодо події порушення та винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що постановою поліцейського від 28.07.2020 року серії ЕАМ № 2890235 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він цього дня, близько 17 год. 07 хв., керуючи транспортним засобом SKODA SUPERB, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Київський Шлях, 124 в м. Бориспіль Бориспільський район Київська область, рухався зі швидкістю 76 км/год., перевищуючи встановлену швидкість руху на 26 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 38 а).

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCAM ТС 000722, відео з нагрудного відеореєстратора аі00025, які і зазначені в оскаржуваній постанові.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 24 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000722.

З вказаних матеріалів фото вбачається, що транспортний засіб SKODA SUPERB, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Бориспіль по вул. Київський Шлях, 124 рухався зі швидкістю 76 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000722 (а.с. 75).

Як убачається із дослідженого судом апеляційної інстанції в судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора аі00025, - на ньому зафіксовано лише процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням тієї обставини, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування судового рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 28.07.2020 року серії ЕАМ № 2890235, з прийняттям нового судового рішення в цій частині про задоволення означених вимог.

При цьому, погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправними дій поліцейського щодо складання постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 року, колегія суддів зазначає, що до повноважень відповідача входять збір та оцінка доказів, розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, означені дії відповідача не породжують правових наслідків для позивач та не порушують його права, оскільки результатом цих дій є оскаржувана постанова.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Також, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору за подання адміністративного позову та подання апеляційної скарги у загальній сумі 1051 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Скасувати постанову старшого сержанта батальйону № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області поліцейського Урсакія Олега Вікторовича про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 28.07.2020 року серії ЕАМ № 2890235, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц

Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 10 серпня 2021 року.