Справа № 2-37/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

     і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2010 року                Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

        головуючого - судді ..................................................................Дністрян О.М.,

        при секретарі..............................................................................Абліцовій М.С.,

за участю позивачки, представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до голови Шахтарського районного споживчого товариства ОСОБА_7 про відновлення в якості пайовика та виділення персоніфікованої долі -              

В с т а н о в и в :

            ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до голови Шахтарського районного споживчого товариства ОСОБА_7 про відновлення в якості пайщика та виділення персоніфікованої долі , мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.03.1983 р. працювала в Шахтарському РАЙСТ, 22.05.1992 р. нею був внесений обов’язковий пайовий внесок у розмірі 1000 рублів згідно квитанції до приходного ордеру № 264 від 22.05.1992 р., 09.04.1993р. вона оплатила обов’язковий пайовий внесок у розмірі 9000 крб., вступний внесок – 30 крб. та пайову книжку - 5 крб., загальна сума, що зазначена до приходного ордеру № 186 складає 9035 крб. Також позивачка зазначила, що їй як члену Шахтарського споживчого товариства було видано членський білет № 13 від 09.04.1993р., де було зазначено пайовий внесок – 10 000 крб. 17.11.1993р. вона звільнилась за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з Шахтарського РАЙСТ, після виходу на пенсію голова Шахтарського РАЙСТ її не повідомляв про проведення загальних зборів пайовиків та не присилав повідомлень з порядком денним, хоча в ст.15 Закону України „Про кооперацію” зазначено, що члени кооперативу повинні бути повідомлені за 10 днів до моменту проведення загальних зборів пайовиків. Крім того, позивачка зазначила, що згідно ст.13 Закону України „Про кооперацію” членство в кооперативі призупиняється тільки якщо було написана заява про вихід зі складу даного кооперативу, смерті члена кооператива, не сплати пайових внесків та при припиненні діяльності кооперативу, а вона не писала заяву про вихід із складу пайовиків і членські внески нею були оплачені своєчасно. 27 листопада 2007 року вона звернулась із заявою до голови правління Шахтарського РАЙСТ про відновлення її в якості пайовика та наданні їй майнової долі в Шахтарському РАЙСТ, оскільки її права були порушені, після того вона 28 грудня 2007 року отримала відповідь від Шахтарського РАЙСТ під № 173 про те, що пайове господарство не передавалося новій організації після реорганізації і що вона не зверталася за перереєстрацією її в якості пайовика Шахтарського РАЙСТ, а також в цьому листі зазначено про ліквідацію Малоорлівського і Розсипнянського сільських споживчих товариств та Шахтарського міського споживчого товариства, але вона вважає, що ці підприємства не мають ніякого відношення до цього питання, оскільки вона є пайовиком Шахтарського РАЙСТ, а також його колишнім працівником. Просила суд зобов’язати відповідача відновити її в якості пайовика Шахтарського РАЙСТ, виділити їй майнову долю на частину майна з подальшою видачею сертифіката.

           Ухвалою суду від 18 вересня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Шахтарське районне споживче товариство.  

                  В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила, що вона була пайовиком Розсипнянського сільськспоживтовариства, Шахтарського міськспоживтовариства, в 1992-1993р.р. – в правлінні Шахтарського РАЙТС, також зазначила, що вона не знала про реорганізацію в квітні-травні 1996 року споживчого товариства та про проведення всеукраїнської перереєстрації членів споживчих товариств, крім того, надала особистий розрахунок по визначенню її персоніфікованої долі в майні Шахтарського РАЙСТ,  який, як вона вважає, складає суму у розмірі 4914,20 грн., а також просила стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом заяви, а саме: послуги адвоката – 125,00 грн., судовий збір та оплата ІТЗ - 59,50 грн., послуги банка – 8,00 грн., послуги „Укрпошти” – 7,80 грн., ксерокопії – 3,00 грн., судовий збір та оплата ІТЗ по уточненій позовній заяві - 49,40 грн., послуги банка – 2,25 грн., ксерокопії – 16,00 грн., а всього на суму 270,95 грн.

             Представник відповідача - ОСОБА_3 – позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивачка стверджує, що вона була пайовиком ліквідованої Шахтарської районної споживчої спілки, але це помилково, оскільки відповідно до ст.6, ч.1 ст.8 Закону України „Про споживчу кооперацію” (прийнятий 10.04.1992р. і був чинним на час виникнення правовідносин) було передбачено право громадян на членство в споживчих товариствах, а не в споживчих спілках, тобто відповідно до законодавства тільки юридичні особи могли бути пайовиками райспоживспілки, а не фізичні особи, зокрема, Шахтарська райспоживспілка до квітня 1996 року об’єднувала декілька юридичних осіб – споживчих товариств, пайовиком одного з них, а саме, Розспинянского сільського споживчого товариства, була позивачка. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до п.40 Уставу Шахтарської райспоживспілки у формуванні майна  райспоживспілки можуть приймати участь на договірних началах шляхом грошових та матеріальних внесків організації та підприємства, а також громадяни, які не є членами споживчих товариств, але які працюють в данній райспоживспілці чи на її підприємствах по трудовому договору, оскільки в 1992-1993 р.р. Шахтарська райспоживспілка відчувала гостру нехватку оборотних коштів, то для їх поповнення залучались запозичені кошти громадян, які працювали безпосередньо в райспоживспілці, на підтвердження запозичених коштів райспоживспілка повинна була видавати зайомні книжки, але через відсутність бланків таких книжок використовували бланки членських книжок пайовиків, при прийомі в касу таких запозичених коштів бухгалтер райспоживспілки заповнювала квитанції до приходного касового ордеру відповідно до термінології, що була зазначена в бланкі членської книжки пайщика „Обов’язковий пайовий внесок”, тим самим запис в приходному касовому ордері повторювався записом в бланкі членської книжки пайщика, отримані запозичені кошти зараховувались на рахунок 95 „Довгострокові запозичені кошти”, при ліквідації в 1996 році Шахтарської райспоживспілки ці кошти були списані в прибуток райспоживспілки як невитребувана кредиторська заборгованість, по якій сплинув строк позовної давності, до того часу через високу інфляцію ці кошти знецінились. Крім того, представник відповідача зазначив, що Розспинянське сільське споживче товариство, пайовиком якого була позивачка працювало збитково, мало великі борги, тому постановою загальних зборів пайовиків Розсипнянського сільського споживчого товариства  від 19.03.1996р. було вирішено ліквідувати це товариство як збиткове, борги погасити шляхом продажу майна, пайові внески пайовиків товариства та 49% уставного фонду залишити на погашення боргів, таким чином пайові внески були направлені на погашення боргів сільського споживчого товариства, тобто ці пайові внески були використані на погашення вимог їх кредиторів, в тому числі пайовиків. За таких обставин пайовий фонд збиткового Розсипнянського сільськспоживтовариства при його ліквідації не передавася Шахтарській райспоживспілці, доказів такої передачі позивачка суду не надала, до того райспоживтовариство не є правонаступником райспоживспілки. Також представник відповідача зазначив, що в 2005 році за вимогою пайовиків Шахтарського райспоживтовариства ревізійна комісія перевіряла законність перереєстрації пайовиків в 1996 році в споживчих товариствах Шахтарської райспоживспілки, згідно висновків цієї комісії було зазначено, що пайові внески пайовиків Розсипнянського сільськспоживтовариства та 49% уставного фонду, що підлягають розподілу, залишити на погашення боргів, тому вважає, що цей висновок є доказом того, що пайовий фонд Розсипнянського сільськспоживтовариства в Шахтарську райспоживспілку не передавався, тобто Шахтарська райспоживспілка, як і Шахтарське райспоживтовариство не є правонаступником пайового фонду Розсипнянського сільськспоживтовариства. За таких обставин вважає, що членство в кооперативі припиняється у зв’язку з припиненням діяльності кооперативу, тому у зв’язку з ліквідацією в березні 1996 року Розсипнянського сільськспоживтовариства, членство позивачки в цьому кооперативі припинилося і вона не вправі заявляти будь-які вимоги, що пов’язані з її колишнім членством в ліквідованому 14 років потому кооперативі.  Щодо доводів позивачки про обов’язок Шахтарського райспоживтовариства провести перереєстрацію пайовиків, які входили в ліквідовані Шахтарське міськспоживтовариство, Малооровське та Розсипнянське споживче товариство зазначив, що такий обов’язок не передбачений жодним законодавчим актом. Крім того зазначив, що з урахуванням грошової реформи внески позивачки на даний момент складали би 10 копійок. Також зазначив, що пайовий фонд в Шахтарській райспоживспілці не існував, в Шахтарське райспоживтовариство від Розсипнянського сільськспоживтовариства не передавався, тому пай позивачки в Шахтарському райспоживтоваристві відсутній, за таких обставин вважає вимоги позивачки про відновлення її в якості пайщика того споживчого товариства, яке було створене після її звільнення з роботи через 3 роки, куди пайові внески вона ніколи не вносила і членом якого вона ніколи не була, надуманими і такими, що не передбачені законодавством. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача ОСОБА_4 також просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

               Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідача, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

                Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 з 01.03.1983р. працювала на посаді начальника планового відділу Шахтарської райспоживспілки, 17.11.1993р. її було звільнено за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію. Згідно членського білету № 13 позивачка з 09 квітня 1993р. була членом Шахтарської райспоживспілки,  нею був внесений обов’язковий пайовий внесок в розмірі 10 000 рублів. Згідно квитанції до приходного касового ордеру № 186 від 09.04.1993р. було прийнято Шахтарською райспоживспілкою від ОСОБА_5 обов’язковий пайовий внесок – 9000 крб., вступний внесок – 30 крб., пайову книжку – 5 крб.

             Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО № 293582 Шахтарське районне споживче товариство зареєстровано 26 червня 1996 року.

              Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про споживчу кооперацію” первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство  - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

              Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про споживчу кооперацію” споживчі товариства можуть на добровільних засадах об’єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

             В ході судового засідання позивачка уточнила, що вона була пайовиком Розсипнянського сільського споживчого товариства, це також підтвердили і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили, що вони були членами споживчих товариств, а в Шахтарській райспоживспілці пайовиків не було, до цієї спілки входило Шахтарське міськспоживтовариство та чотири сільських споживчих товариства.

         Згідно постанови загальних зборів пайовиків Розсипнянського сільськспоживтовариства від 19 березня 1996 року було вирішено ліквідувати Розсипнянське сільськспоживтовариство як збиткове, створити ліквідаційну комісію, всі борги від господарсько-фінансової діяльності Розсипнянського сільськспоживтовариства погасити шляхом продажу його майна, пайові внески пайовиків Розсипнянського сільськспоживтовариства та 49% уставного фонду, що підлягає розподілу, залишити на погашення боргів.

           Згідно постанови позачергової конференції споживчої кооперації Шахтарського району від 05 квітня 1996 року було вирішено реорганізувати Шахтарську районну спілку споживчих товариств, створивши на базі господарства райспоживспілки та ліквідованих Шахтарського міськспоживтовариства, Малоорловського і Розсипнянського сільськспоживтовариств Шахтарське районне споживче товариство станом на 01 червня 1996 року (п.1); протягом квітня місяця провести повторну перереєстрацію пайовиків колишніх Малоорловського сільськспоживтовариства та Шахтарського міськспоживтовариства, які при ліквідації споживчих товариств бкли передані Шахтарському райспоживтовариству (п.3.1);  враховуючи, що при ліквідації Розсипнянського сільськспоживтовариства всі пайовики та пайові фонди залишилися на погашення збитків, тому знову створити кооперативні ділянки у відповідних селах та провести роботу по залученню пайовиків в районне споживче товариство (п.3.2).

          Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. В статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна підприємства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.            

            Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.  

             19 червня 1996 року на загальних зборах товариства було затверджено Статут Шахтарського районного споживчого товариства  та зареєстровано розпорядженням голови районної держадміністрації за № 332 від 26.06.1996р. Відповідно до п.п.8-9 цього Статуту прийом громадян у члени споживчого товариства проводиться за їх письмовою заявою загальними зборами пайовиків (зборами уповноважених), а також за їх дорученням правлінням товариства або органами самоврядування на кооперативних дільницях не пізніше як в 30-денний строк з дня подання заяви; вступаючий стає членом споживчого товариства після прийняття рішення про його прийом і сплати ним у повному обсязі вступного та обов’язкого пайових внесків, що відповідно до змін та доповнень до п.8  Статуту від 10 лютого 2001 р. складають 5 грн. та 30 грн.

               У відповідності до ч.1 ст. З ЦПК України право на звернення до суду має лише та особа, права якої порушуються, оспорюються або не визнаються. При цьому саме на цю особу за змістом ч.1 ст.60 ЦПК України покладається обов'язок доведення порушення, оспорення або невизнання її права.

                За таких обставин суд вважає, що посилання позивачки на те, що вона була пайовиком саме Шахтарського районного споживчого товариства і тому має право на відновлення її в якості пайовика цього споживчого товариства та виділення майнової долі на частину майна з подальшою видачею сертифіката, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вона не довела зазначених обставин, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

             Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 213-215, 367 ЦПК України, суд -

                                                          В и р і ш и в :

         В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до голови Шахтарського районного споживчого товариства ОСОБА_7 про відновлення в якості пайовика та виділення персоніфікованої долі - відмовити.

  Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                       О.М. Дністрян