Єдиний унікальний номер 448/911/21

Провадження № 1-кп/448/182/21

В И Р О К

Іменем України

10.08.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Білоус Ю.Б.,

секретар судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська кримінальне провадження №12021142230000077 від 20.06.2021 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Крисовичі, Мостиського району Львівської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, непрацюючого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

учасники справи:

прокурор Шуст Я.Р.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

та обвинувачений ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що 19.06.2021 року, близько 14:35 год., ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи на узбіччі дороги біля магазину по АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_2 , на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, після чого наніс ще кілька ударів обома руками в область обличчя, чим своїми діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої брови, синець в лівій очній ділянці, садно на нижній повіці лівого ока, перелом нижньої стінки лівої очниці, крововилив в ліву пазуху верхньої щелепи (гемосинус), струс головного мозку, які кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, цілковито підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті і проголошені прокурором. Зазначив, що дійсно вищевказаного дня та часу, при наведених в обвинувальному акті обставинах, у населеному пункті де проживає, зокрема, у с.Крисовичі, Яворівського району Львівської області, неподалік сільського магазину, вступив у конфлікт із ОСОБА_2 , в ході якого завдав такому тілесних ушкоджень в область лиця. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд не застосовувати до нього суворої міри покарання. Попросив вибачення у потерпілого.

Окрім цього, погоджується з пропозицією прокурора Шуста Я.Р., про розгляд кримінального провадження без дослідження інших доказів по справі, правильно розуміючи зміст даних обставин і наявних доказів, згідно пред`явленого йому обвинувачення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.

За наведених обставин, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю.

Вважає, що його дії юридично вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України - умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_2 , середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Виходячи з засади співмірностіпризначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпеку вчиненого, дані про винну особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, котре згідно ст.12 КК України відносяться до нетяжкого злочину.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , є: щире каяття та повне і беззастережне визнання вини.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 під час кримінального провадження розповідав про обставини, які повністю викривають його у вчиненому кримінальному правопорушенні, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з`ясуванню обставин його вчинення, у скоєному щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, ніде не працює, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, а також думку державного обвинувача, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, та до нього слід обрати покарання у вигляді обмеження волі, але без відбування такого, надавши випробувальний термін.

Саме такий вид покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.69 КК України, суд не вбачає.

Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права-є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Цивільні позови по даному кримінальному провадженні, не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати - відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати до вступу вироку у законну силу.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільні позови по даному кримінальному провадженні, не заявлено.

Речовий доказ: DVD диск із відеозаписом подій, зокрема нанесенням гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 19.06.2021 року о 14:30 год. в с.Крисовичі, Яворівського району Львівської області, котрий знаходиться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження №№12021142230000077.

Процесуальні витрати відсутні.

На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок виготовлено та підписано суддею у нарадчій кімнаті 10.08.2021 року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Вирок набрав законної сили « » 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус