КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/6006/21 головуючий у суді І інстанції: Шаповалова К.В.

провадження №22-ц/824/9397/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Суханової Є.М.,

секретар судового засідання: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року про відмову у задоволенні скарги у справі за скаргоюОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ»,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ».

Свої вимоги мотивує тим, що Дарницьке РВ ДВС безпідставно та неправомірно не виконує ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц, якою зобов`язано начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. розглянути заяву ОСББ «КУТ» від 17 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження та винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказує, що Дарницьким РВ ДВС неправомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа, в той час коли ухвалою Дарницького районного суду м. Києва зобов`язано було закрити виконавче провадження. Зазначив, що наявність такого повідомлення надає можливість стягувачу - ОСББ «КУТ» повторно звернутись із заявою про стягнення з нього коштів за виконавчим документом від 12 грудня 2014 року. Заперечив проти доводів Дарницького РВ ДВС, викладених у письмових поясненнях та наданих під час судового засідання, а також проти доводів представника ОСББ «КУТ». Зазначив, що представники заінтересованих осіб ввели в оману суд, під час розгляду його скарги у справі № 753/4913/20, бо не повідомили про наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року, якби суд знав про наявність цього судового рішення, то його б скарга у справі № 753/4913/20 була б задоволена.

У зв`язку із вищезазначеним просив скаргу задовольнити, визнати неправомірною бездіяльність начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. щодо виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року. Зобов`язати начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. виконати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції в частині незадоволення вимог про визнання неправомірною бездіяльність начальника Дарницький РВ ДВС, щодо виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва, від 08 червня 2017 року, у справі № 753/12415/16-ц, та зобов`язання начальника Дарницького РВ ДВС, виконати ухвалу Дарницького районного суду м.Київа, від 08 червня 2017 року, у справі № 753/12415/16-ц скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задовольнити скарги в цій частині. Вказує, що Дарницького районного суду м. Києва, від 08 червня 2017 року, якою було зобов`язано начальника Дарницького РВ ДВС закінчити виконавче провадження № 46234623, від 29.01.2015 року, до цього часу не виконана. Вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення не розглянув скаргу по суті, оскільки жодного слова немає щодо невиконання ухвали суду, також прізвище начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М., в ухвалі навіть не згадується, хоча ухвала суду викладена аж на п`ятнадцяти листах.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не вказано чому не прийнято до уваги його докази, оскільки вони вказують на те, що ОСББ «КУТ» повторно подасть до Дарницького РВ ДВС повернутий 26.03.2020 року виконавчий лист по виконавчому провадженню №46234623 від 29.01.2015 року.

Дарницьким РВ ДВС подав відзив на апеляційну, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що тривале провадження відбулося не у зв`язку з бездіяльністю посадових осіб, а за рахунок реалізації ОСОБА_1 права на оскарження рішень та дій державних виконавців Дарницького РВ ДВС.

ОСББ «КУТ» відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подало.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 березня 2020 року судом не було визнано незаконним, будь-яких інших документів, постанов, повідомлень тощо з приводу відновлення виконавчого провадження № 46234623 державними виконавцями не виносились. Станом на 7 травня 2021 року виконавче провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не існує, що підтверджується, зокрема відомостями з реєстру виконавчих проваджень, долучених представником Дарницького РВ ДВС у судовому засіданні, а отже вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. виконати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не знайшли свого обґрунтування під час розгляду скарги, а отже не підлягають задоволенню.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зважаючи на положення статті 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг, зважаючи на категорію та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, розгляд судом саме скарги як здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи обсяг поданої ОСОБА_1 скарги, те, що його скарги тривалий час розглядаються Дарницьким районним судом м. Києва в рамках одного й того ж виконавчого провадження № 46234623, з огляду на те, що як ОСББ «КУТ» так і адвокат Коршун Т.О. чітко знають послідовність всіх дій, які вчинялись у цьому виконавчому провадженні та які процесуальні документи виносились як державними виконавцями так і судом, що підтверджує той факт, що підготовка до розгляду скарги займає незначний час, оскільки у кожному наступному судовому засіданні досліджуються факт та обставини, що вже неодноразово були предметом дослідження у різних судових засідання, під час розгляду різних справ з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу, понесена ОСББ «КУТ» у розмірі 1200 грн..

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Встановлено, що 29 січня 2015 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у м. Києві Шевченко М.Р. відкрито виконавче провадження № 46234623 з примусового виконання виконавчого листа №2-6460/12 від 12.12.2014, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ "КУТ" в сумі 10 312,48 грн.

13 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погодившись з постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій серед іншого, як на підставу скасування даних постанов, посилався на те, що провадження відкрите державним виконавцем на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», так як у виконавчому документі невірно було зазначено дату народження боржника, адреса боржника та стягувача, проте державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження самовільно усунуті вказані помилки.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року і постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623. Дані постанови скасовано судом.

10 червня 2015 року начальником Відділу винесено постанову про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року і постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц.

11 червня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46234623.

17 липня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про розшук майна боржника.

19 серпня 2015 року головним державним виконавцем Сидоренко Р.Г. винесено повторно постанову про розшук майна боржника.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року за скаргою ОСОБА_1 визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р. з виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року по виконавчому провадженню ВП №46234623 від 29 січня 2015 року; зобов`язано зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою від 13 лютого 2015 року, що скасований ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року.

12 листопада 2015 року державним виконавцем Маріупою Т.В. винесено постанову про зміну зберігання майна, так як актом опису й арешту майна №396/11 від 11.11.2015, здійснено опис транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet Еріса, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано ОСОБА_2 ..

Згідно квитанції від 17 листопада 2015 року № ПН4954 ОСОБА_1 здійснено сплату боргу за житлово-комунальні послуги по виконавчому провадженню № 46234623 в сумі 10 312,48 грн..

24 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Також, 24 листопада 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р., у зв`язку з надходженням від стягувача заяви про виконання рішення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шевченко М.Р., а саме про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р. щодо винесення постанови від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу №2-6460/12, виданому 12 грудня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн.. Зобов`язано скасувати постанову від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу № 2-6460/12, виданому 12.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн..

На виконання ухвали суду від 1 березня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. 13 травня 2016 року винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 листопада 2015 року.

13 травня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. винесено постанову про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 листопада 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 24 листопада 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 19 серпня 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 17 липня 2015 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 червня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року та постанови про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623.

03 червня 2016 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дарницького РВ ДВС у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження ВП № 46234623 вже після відкриття виконавчого провадження та після фактичного виконання рішення суду. Такі дії, на думку ОСОБА_1 , державного виконавця є незаконними та направленими на ймовірне порушення його прав, а саме щодо невиконання обов`язку зняття арешту з належного йому майна.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тущенка П.Л. щодо винесення постанови від 3 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 46234623. Визнано недійсною та зобов`язано головного державного виконавця Тущенка П.Л. скасувати постанову від 3 червня 2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623.

20 березня 2017 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 3 червня 2016 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц скаргу ОСББ "КУТ" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві Заєць Анатолія Миколайовича щодо не здійснення контролю за виконанням виконавчого листа № 2-6460/12 виданого 12.12.2014 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 10312,48 грн. на користь ОСББ «КУТ» - виконавче провадження № 46234623. Зобов`язано начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві розглянути заяву ОСББ «КУТ» від 17.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 46234623. Зобов`язано державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 46234623.

26 березня 2020 року повідомленням заступника начальника Відділу Медведєвою О.О. повернуто виконавчий лист №2-6460/12 від 12 грудня 2014 року стягувачу без прийняття до виконання.

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медведєвої О.О. щодо не закінчення виконавчого провадження № 46234623 та зобов`язати закінчити дане виконавче провадження.

Вказував, що неправомірність бездіяльності полягає в тому, що заступник начальника Відділу Медведєва О.О., незважаючи на фактичне виконання боржником рішення суду, протягом майже п`яти років не бажає закінчувати виконавче провадження. Така бездіяльність порушує його права.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у задоволенні скарги було відмовлено. Зокрема судом було встановлено, що з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що станом на 31 травня 2020 року на виконанні у Дарницького РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) не перебуває виконавче провадження № 46234623.

26 березня 2020 року заступником Дарницького РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Медведєвою О.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-6460/12 від 12.12.2014 р.) стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року залишено без задоволення а ухвалу суду без змін. Під час розгляду апеляційної скарги судом було встановлено, що виконавче провадження внаслідок дій ОСОБА_1 протягом тривалого часу не було закінчено, а зауваження останнього, викладені в апеляційній скарзі, що він звертався до Відділу із заявою про закінчення виконавчого провадження, не вказують на бездіяльність заступника начальника Відділу Медведєвої О.О.. Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 березня 2020 року винесено заступником начальника Медведєвою О.О. правомірно.

Станом на 31 травня 2020 року та на 07 травня 2021 року виконавче провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не існує. Відомості про ОСОБА_1 як про боржника у Єдиному реєстрі боржників відсутні, докази чого були надані суду у судовому засіданні 7 травня 2021 року та не спростовувались ОСОБА_1 ..

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено неправомірної бездіяльності начальника Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції(м.Київ) Зайця А.М., яка б призвели до порушень прав позивача як боржника у виконавчому провадженні.

Також апеляційний суд зауважує, що за змістом діючих норм законодавства, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 642/7456/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року було зобов`язано начальника Дарницького РВ ДВС закінчити виконавче провадження № 46234623, від 29.01.2015 року, до цього часу не виконана. А також доводи про те, розглядаючи справу та приймаючи рішення не розглянув скаргу по суті, оскільки жодного слова немає щодо невиконання ухвали суду, також прізвище начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М., в ухвалі навіть не згадується, хоча ухвала суду викладена аж на п`ятнадцяти листах, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ухвалою суду від 08 червня 2017 року зобов`язано державного виконавця, а не начальника Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції(м.Київ) Зайця А.М. винести постанову про закінчення виконавчого провадження. А тому, у суду не має підстав вважати, що начальник Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції(м.Київ) Заєць А.М.порушив права боржника.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вказано чому не прийнято до уваги його докази, оскільки вони вказують на те, що ОСББ «КУТ» повторно подасть до Дарницького РВ ДВС повернутий 26.03.2020 року виконавчий лист по виконавчому провадженню №46234623 від 29.01.2015 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ОСОБА_1 виконано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року. В суді апеляційної інстанції адвокат ОСББ повідомив , що у них не має матеріальних претензій до ОСОБА_1 ..

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст.12, 22, 47, Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст.13,447-453 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «11» серпня 2021 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіД.Р. Гаращенко

Є.М. Суханова