Справа №2-296/10

 РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2010 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого          – судді  Гавриленка О.М.

при секретарі          –      Ексановій Н.Е.

за участю позивачки та представників сторін: адвоката ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідно, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до КП «Ритуальна служба міста Донецька» про скасування наказів та поновлення на роботі , -

  ВСТАНОВИВ:

Уточнивши свої вимоги під час провадження по справі, позивачка просила визнати незаконними і частково скасувати накази відповідача №59 від 28.05.2009 р. і №89 від 29.07.2009 р. про переведення її на посаду наглядача цвинтаря «с. Лозовське» та просила поновити її на раніш займаній посаді наглядача цвинтаря «Донецьке море». Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивачки мотивував їх тим, що з вересня 1985 р. позивачка знаходиться у трудових відносинах з відповідачем і сумлінно виконує свої посадові обов’язки. Наказом останнього від 28.05.2009 р. ОСОБА_3, невмотивовано, було переміщено на інше місце роботи, наглядача цвинтаря «с. Лозовське». У зв’язку з перебуванням позивачки у черговій відпустці, лише 28.08.2009 р. їй було доведено наказ №89 від 29.07.2009 р. про подовження строку її переміщення на інше робоче місце до 31.05.2010 р. Таким чином, вважає, що направивши позивачку на роботу на інший цвинтар, відповідач здійснив не переміщення, а переведення ОСОБА_3 на іншу роботу, без її згоди, чим порушив вимоги трудового законодавства. Крім того зазначав, що цим переведенням відповідач істотно змінив останньої умови праці, що потребує від неї додаткових зусиль як для виконання своїх службових обов’язків, а також значною мірою відобразилось на витратах щодо вартості переїзду громадським транспортом до нового міста роботи, яке знаходиться значно дальше від попереднього.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Представник відповідача пояснювала в суді, що предметом господарської діяльності відповідача є благоустрій та утримання цвинтарів м. Донецька. Посилалась на те, що протягом травня 2009 р, у відношенні наглядачів цвинтарів, прокуратурою м. Донецька було порушено декілька кримінальних справ за фактом отримання хабарів. У зв’язку з цим, на адресу відповідача надійшла низка приписів від прокуратури із вимогою щодо прийняття заходів, направлених на усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів. На виконання останніх, керівництвом підприємства було прийняте рішення щодо здійснення переміщень смотрителів цвинтарів, що й було відображено наказами, що оспорюються позивачкою. В результаті проведення переміщення робітників підприємства, позивачка залишилася працювати на тому самому підприємстві, на іншому робочому місті у м. Донецьку, тобто у тій же місцевості. При цьому представник пояснювала, що посадова інструкція наглядача цвинтаря на КП є тією ж самою для всіх наглядачів цвинтарів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню за підставами, передбаченими ст. 32 КЗпП України, відповідно до якої, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Як убачається з пояснень сторін, матеріалів справи, з 02 вересня 1985 р. ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, назву якого було змінено 25.12.2009 р. з ДКП «Спеціалізований комбінат комунально – побутового обслуговування» на КП «Ритуальна служба міста Донецька» (відповідне свідоцтво у справі мається) . Наказом №59 від 28.05.2009 р, у зв’язку з виробничою необхідністю,  було призведене переміщення зі збереженням попередніх умов праці терміном на 2 місяці деяких працівників КП, у тому числі позивачку з посади наглядача цвинтаря «Донецьке море»  на посаду наглядача цвинтаря «с. Лозовське», де до виконання своїх службових обов’язків вона приступила з 22.06.2009 р. У зв’язку зі значним поліпшенням організації праці на цвинтарі «с. Лозовське», що виразилось у зменшені кількості скарг від населення, посиленні контролю за впорядкуванням території цвинтарю, поліпшення роботи по приведенню в порядок дільниць по захованню безрідних, невідомих, що є важливим критерієм оцінки праці наглядача цвинтаря, наказом №89 від 29.07.2009 р, відповідачем був

продовжений строк переміщення своїх працівників зазначених в наказі №59 від 28.05.2009 р, у тому числі і позивачку, до 31.05.2010 р. На час розгляду справи позивачка працює на посаді наглядача цвинтаря «с. Лозовське» .

Наведене підтверджене документально і сторонами по справі не заперечувалося.

Аналіз наведених обставин у їх сукупності надає суду підстави вважати, що відповідачем було ретельно дотримано вимог чинного законодавства, зокрема ст. 32 КЗпП України, що регламентує порядок і можливість переміщення працівника без його згоди на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце. З наявних матеріалів справи, зокрема, убачається, що на підприємстві (КП) була проведена певна реорганізація, проведена з метою поліпшення ритуального обслуговування населення м. Донецька, для виключення випадків поборів та вимагання, що виразилась у численному переміщенні ряду смотрителів цвинтарів, що й було відображено у оспорюванних позивачкою наказах. При цьому, в результаті проведення саме переміщення, позивачка залишилася працювати на тому самому підприємстві, тільки на іншому робочому місті (іншому цвинтарі) у тій же місцевості – м. Донецьку. Так, посадові інструкції наглядача цвинтаря на КП є тими ж самими для всіх наглядачів цвинтарів, що у свою чергу спростовує доводи позивачки про зміну їй умов праці та виконання робіт (особистий підпис позивачки у загальній посадовій інструкції міститься). За викладеним, суд вважає, що відповідачем не були порушені вимоги трудового законодавства, та всі дії були направлені на підвищення ефективності праці та зміцнення трудової дисципліни на підприємстві. Крім того, доводи відповідача про вірне застосування ним норм трудового законодавства підтверджуються відповідними листами що надійшли на його адресу з юридичного управління Донецької міської Ради від 19.06.2009 р. та Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області від 26.06.2009 р. в яких міститься про встановлення ними факту саме переміщення працівників підприємства, без порушення вимог діючого законодавства. При цьому, доводи позивачки про збільшення її витрат на оплату вартості переїзду громадським транспортом до нового міста роботи, яке знаходиться значно дальше від попереднього, суд вважає безпідставними з огляду на розташування цвинтаря «с. Лозовське» у межах м. Донецька, що у свою чергу відповідає вимогам чинного законодавства, які не містять вимог щодо врахування працедавцем відстані мешкання працівника до міста роботи при його переміщенні на нове робоче місто.

Будь яких інших переконливих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог позивачка суду не надала. Тому суд відмовляє останній у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст,ст 11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –

         ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 у задоволенні позову  до КП «Ритуальна служба міста Донецька» про визнання незаконними і скасування стосовно неї наказів №59 від 28.05.2009 р. і №89 від 29.07.2009 р. та поновлення її на роботі  в якості наглядача цвинтаря «Донецьке море» відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у вигляді держмита у розмірі 8,5 грн, а також витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн, а всього в сумі 45,5 грн, на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –