ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 серпня 2021 року м. Київ № 640/21869/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мамедова Ю.Т., ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Діамант плюс" до Міністерства юстиції України, треті особи - Броварська міська рада Броварського району Київської області, Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Діамант плюс"(далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст), треті особи - Броварська міська рада Броварського району Київської області (далі - третя особа-1), Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна (далі - третя особа-2) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 23.04.2021 року №1500/5 (далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ, яким, зокрема, скасовано рішення третьої особи від 14.05.2020 №52227624, якими право власності на громадський будинок зареєстровано за позивачем, прийнято з певними процедурними порушеннями.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту від 23.04.2021 року №1500/5, яким, зокрема, скасовано рішення третьої особи-2 від 14.05.2020 №52227624, якими право власності на громадський будинок, КНС (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2080286932106) розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А/А зареєстровано за позивачем.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, а отже, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Відтак, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Дана позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/4236/17 та від 31.10.2019 у справі №826/7002/17.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за нормами господарського судочинства.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Діамант плюс" до Міністерства юстиції України, треті особи - Броварська міська рада Броварського району Київської області, Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання протиправним та скасування наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Діамант плюс" у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовною заявою до Міністерства юстиції України, треті особи - Броварська міська рада Броварського району Київської області, Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити, що розгляд і вирішення даного спору віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова