Справа № 2а-431/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Мороз В.П.
при секретарі - Соболєвої Н.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотртманної суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2010 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину – сина ОСОБА_2, у зв’язку з чим отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата якої у період з липня 2006 р. здійснюється відповідачем. Незважаючи на те, що чинним законодавством визначений розмір такої допомоги на рівні прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, фактично виплата такої допомоги здійснювалася у значно меншому розмірі, що позивачка вважає неправомірним. Втім у перерахунку такої допомоги та виплаті на її користь недоплаченої суми відповідачем було відмовлено.
На підставі викладеного позивачка просила суд визнати дії відповідача в частині нарахування та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок виплаченої їй допомоги, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
У судове засідання позивачка не з’явилася. В матеріалах справи мається її заява, де вона просить розглядати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі (а.с.26).
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, суду надав заперечення (а.с.18-19).
Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину – сина ОСОБА_2 (а.с. 13), у зв’язку з чим отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата якої здійснювалася відповідачем у розмірі до 134,00 грн. на місяць (а.с. 14).
Позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок отриманої нею суми допомоги до на рівня прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, у задоволенні якої було відмовлено (а.с. 15).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного. Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка у розумінні ст. ст. 2, 41, 43, 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, оспорює правомірність визначення відповідачем розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася їй у 2007 р., 2008 р. та 2009 р.
Станом на початок спірного періоду питання виплати згаданої допомоги були врегульовані положеннями ст. ст. 10-15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Частиною 1 статті 1 цього Закону передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно статті 3 вказаного Закону, одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у частині 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік визначений в статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та становив: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2008 рік визначений в статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р." та становить: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня – 540 грн, з 1 жовтня – 557 грн.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2009 рік визначений в статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 р." та становить з 1 січня - 557 грн, а з 1 листопада – 632 грн.
Відповідно до пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 12, ч. 1 ст. 15, п. 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також встановлений новий розмір відповідної допомоги для застрахованих осіб, що дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00 грн.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У статті 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.
В рішенні № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч. 2 ст. 150).
Положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний, бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року є правомірними, оскільки допомога у цей період виплачувалася відповідно до вимог чинного у ньому законодавства. Дії відповідача щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у неналежному розмірі у період з 09 липня 2007 р. до 31.12.2007 р. не можуть бути визнані правомірними, а заявлені щодо цього періоду позовні вимоги підлягають задоволенню.
З 01 січня 2008 р. набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, п. 23 розділу ІІ якого були внесені зміни до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, якими визначений останнім законом порядок виплати згаданої допомоги поширений на осіб, застрахованих у системі державного соціального страхування, а також визначений єдиний для всіх отримувачів розмір такої допомоги, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р. (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України"), положення пункту 25 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI, втратили чинність як такі, що є неконституційними. Як підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 р. «…законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, я і як наслідок - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони». Отже позовні вимоги, зявлені щодо цього періоду, не підлягають задоволенню.
З тої ж підстави не підлягають задоволенню і позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 01 січня 2009 року до 08 липня 2009 року, оскільки нормативне регулювання спірних правовідносин у ньому було аналогічним.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не приймаються судом до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозоляє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному вішалку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод тобто їх кількісної характеристики.
Позивачка у заявлений період мала дитину віком до трьох років, тобто була наділена державою певним
правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 3 частини 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., та вважає за необхідне задовольнити позов в частині зобовязання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.
Строк позовної давності у спірних правовідносинах суд вважає такими, що підлягає поновленню, оскільки зазначені позивачкою причини його пропуску, з урахуванням фактичних обставин справи, оцінює як поважні.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст.ст.48,55,56,152 Конституції України № 254к/96-ВР від 26.06.1996 р., рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р., рішенням Конституційного суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 р., ст. ст. 18, 19, 71, 94, 158 – 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Строк звернення до адміністративного суду – поновити.
Дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що була виплачена ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., – визнати неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., виходячи з розміру такої допомоги, що дорівнює чинному у цей період прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .
Суддя: В.П. Мороз