Провадження номер 2/741/217/21

Єдиний унікальний номер 741/24/21

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2021 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Качан О.В., Сокирки Є.В., Олійник Ю.М.,

представника  відповідача – Бондарчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення шкоди,  

УСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1   звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_2   про стягнення сум матеріальної та моральної  шкоди.

В    обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 10 квітня 2020 року  близько 18 год. 30 хв. в м. Носівка Чернігівської області по вул. Вокзальна, буд. 15 ОСОБА_2 керував транспортним засобом (автомобілем) марки «Toyota  Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впевнившись в безпечності манерву, рухаючись заднім ходом, скоїв зіткнення з автомобілем «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,  який стояв позаду. 

Позивач ОСОБА_1 є індивідуальним власником, який має право на керування автомобілем «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,  який було пошкоджено  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Постановами Носівського районного суду  Чернігівської області від 09 серпня  2020 року ОСОБА_2 визнано винним  та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного   правопорушення,   передбаченого ст. 124 КУпАП (справа № 741/477/20) та за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 741/478/20).

З метою  усунення  завданих  ушкожень транспортному засобу  позивачем замовлено ремонтні роботи на загальну суму 56837 грн. 94 коп., що підтверджується  копіями нарядів-замовлень та Актів виконаних робіт з чеками про оплату послуг та запчастин.

Також позивач зазначив, що ДТП йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він зазнав моральних страждань, так як  внаслідок пошкодження автомобіля та його ремонту не міг належним чином ним користуватись. Його батько, як власник автомобіля та особа пенсійного віку, тяжко переніс звістку  про пошкодження автомобіля, а на ремонт автомобіля він був змушений позичати гроші у знайомих та рідних.

Посилаючись на викладене вище, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму  матеріальної шкоди у розмірі  56837 грн. 94 коп. та моральної шкоди у сумі 10 000 грн., а також 804 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2   про стягнення шкоди. Одночасно постановлено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження.

12 березня 2021 року  представник відповідача адвокат Бондарчук О.А. подав до суду відзив  на позовну заяву від 16 січня 2021 року, у якому зазначив, що  позов задоволенню не підлягає. У своєму відзиві представник відповідача вказує на незрозумілість визначення вартості ремонтних робіт, між моментом ДТП та моментом ремонтних робіт  пройшов час понад 1 (один) місяць, що може свідчити про  заміну нових оригінальних запасних частин на  бувші у використанні чи пошкоджені запасні частини з метою отримання позивачем додаткових коштів. А оскільки  сума, пред`явлена позивачем до відшкодування, є явно завищеною, вважав, що необхідно провести незалежну оцінку автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номерний знак  НОМЕР_2 .

У судове засідання 04 серпня 2021 року  позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином, до суду засобом електронної пошти надіслав письмову заяву про  розгляд справи без його участі, зазначивши, що підтримує  позов у повному обсязі, ознайомлений зі змістом ст. ст. 43 та 49 ЦПК України. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 до суду 04 серпня 2021 року не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.  У підготовчому судовому засіданні 23 березня 2021 року та 26 квітня 2021 року представник відповідача своїм правом на заявлення клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не скористався та клопотання про призначення судової експертизи не заявив.

За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності всіх учасників провадження.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, 10 квітня 2020 року  близько 18 год. 30 хв. в м. Носівка Чернігівської області по вул. Вокзальна, буд. 15 ОСОБА_2 керував  транспортним засобом (автомобілем) марки «Toyota  Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впевнившись в безпечності манерву, рухаючись заднім ходом, скоїв  зіткнення з автомобілем «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв позаду.  Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі довіреності  від 15 червня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Мурадовою С.Г.  та зареєстрованого в реєстрі за номером 557,  перебував під керуванням  позивача ОСОБА_1 .

Отже, позивач ОСОБА_1 хоч і не був власником, але на законній підставі володів (керував) вказаним вище  автомобілем.

13 квітня 2020 року позивачем було здійснено звернення до МТСБУ, реєстраційний номер справи 67322, для отримання відшкодування шкоди з Фонду захисту потерпілих, якою визначено «статус» обробки справи – очікування документів (а. с. 87).

09   серпня 2020 року постановами Носівського районного суду  Чернігівської області ОСОБА_2 визнано винним  та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних   правопорушень,   передбачених ст. 124 КУпАП (справа № 741/477/20) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 741/478/20).

Відповідно до ч. 6  ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія  ОСОБА_2 , який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобу марки «Toyota  Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 10 квітня 2020 року застрахована не була, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи та  підтверджується відсутністю інформації про чинні страхові поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка  міститься у відкритому доступі на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (вкладка  - визначити статус полісу внутрішнього страхування за номером транспортного засобу на задану дату) (режим доступу: https://policy-web.mtsbu.ua).

Натомість, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля  «Renault Duster», державний    реєстраційний    номер    НОМЕР_2 ,     була    зареєстрована    у    ТДВ СК «Кредо» м. Запоріжжя, страховий поліс номер 1715702322 (а. с. 32).

Відповідно до Наряду-замовлення № W8400000694 від 15 травня 2020 року, виданого ТОВ «Адамант моторс Чернігів»  на замовлення ОСОБА_1 , вартість ремонтих робіт  автомобіля «Renault Duster», рік випуску 2018, реєстр. № НОМЕР_2 , всього 51018 грн. 25 коп., в т.ч. ПДВ 8503 грн.05 коп. (а. с. 24).

Актом виконаних робіт № W8400000710 від 15 травня 2020 року, виданим на підставі Наряду-замовлення № W8400000694 від 15 травня 2020 року виконавцем ТОВ «Адамант моторс Чернігів», були виконані роботи (надані послуги)  за найменуванням: ремонтні  роботи автомобіля на суму 51018 грн. 25 коп., замовник: ОСОБА_1 (а. с. 28).

Згідно з Нарядом-замовленням № W8400001229 від 18 червня 2020 року, виданим ТОВ «Адамант моторс Чернігів» на замовлення ОСОБА_1 , вартість ремонтих робіт  автомобіля «Renault   Duster», рік випуску 2018, реєстр № НОМЕР_2 , всього 5729 грн. 69 коп., в т. ч. ПДВ 954 грн. 95 коп. (а. с. 26).

Як слідує з акту виконаних робіт № W8400001094 від 18 червня  2020 року, (підстава-Наряд-замовлення № W8400000694 від 15 травня 2020 року), виконавцем ТОВ «Адамант моторс Чернігів»   замовнику ОСОБА_1 були виконані роботи (надані послуги) за найменуванням: ремонтні  рботи автомобіля на суму 5729 грн. 69 коп. (а. с. 29).

Належних    доказів    оплати    ОСОБА_1 актів  виконаних робіт   № W8400000710 та № W8400001094 за виконані роботи  по ремонту автомобіля, наприклад, фіскальних звітних чеків, матеріали справи не містять.  

Так, пунктом першим статті першої статті 395 ЦК України одним з видів речових прав на рухоме майно визначено право володіння. Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. З приписів ст. 396 ЦК України слідує, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 386 глави 29 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Отже речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер, який проявляється у тому, що, оскільки суб`єкт речового права на чуже майно вступає у правовідносини з усіма іншими суб`єктами,  хто його оточує, то й будь-яка особа із числа тих, з ким такий суб`єкт вступає у правовідносини, може бути порушником його речового права на чуже майно. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові, ухваленій 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1365цс17, а також Верховний Суд у постанові, ухваленій 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц, провадження № 61-5079св18.

Крім того, у п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року зазначено таке: ураховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Отже, ОСОБА_1 як особа, яка на підставі довіреності керувала автомобілем  «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , має право на звернення про  відшкодування шкоди, завданої  такому автомобілю.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 7 Закону України Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено в обов`язковому випадку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Проведення автотоварознавчої експертизи визначається Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року  № 142/5/2092 (із відповідними змінами та доповненнями) та Методикою визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, внесеною в Реєстр методик проведення судових експертиз 12 вересня 2014 року.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі N 753/21177/16-ц   (провадження N 61-28918св18) зазначив, що виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (з відповідним змінами).

Однак, суд зазначає,  що звіту (акту) про оцінку майна – автомобіля   «Renault Duster», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріали справи не містять, що позбавляє суд можливості встановити реальний розмір матеріального збитку, завданого під час ДТП вказаному автомобілю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі, суд призначає експертизу лише за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Разом з цим позивач, підтримуючи позовні вимоги, а відповідач, не визнаючи даних позовних вимог у встановленому законом порядку, клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи в судовому засіданні не заявляли.

Між тим, суд критично ставиться до Нарядів-замовлень  № W8400000694 від 15 травня 2020 року та  № W8400001229 від 18 червня 2020 року, виданих  ТОВ «Адамант моторс Чернігів» на замовлення ОСОБА_1 , які  додані до позовної заяви, адже матеріали справи не містять доказів, що особа, яка їх складала, визначаючи  найменування, кількість робіт  та їх вартість, має на це відповідні знання та/або  ліцензію (сертифікат), та й взагалі відсутні відомості про особу, яка їх складала.

Окрім цього, як установлено у  ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, із змінами, (надалі Закон № 1961-IV) , – Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до ст. 41 Закон № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Також відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28 та 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з вілновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ЗНОСУ, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у  справі № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких  не застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Позивачем ОСОБА_1   у справі не надано належних доказів стосовно того, що заявлена до стягнення сума   матеріальної шкоди у розмірі  56837 грн. 94 коп. перевищує ліміт відповідальності МТСБУ як страховика та про прийняте МТСБУ  рішення про здійснення йому страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи вищевикладене та  те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено розмір заподіяної дорожньо-транспортною пригодою  транспортному засобу матеріальної шкоди, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що позивачу дійсно заподіяно моральну (немайнову) шкоду у зв`язку із його участю в ДТП, яка виникла з вини відповідача.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди, який визначено позивачем в сумі 10000 грн. 00 коп, є надто завищеним та таким,  що не відповідає ступеню перенесених страждань.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд, виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку про стягнення  з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку визначає в розмірі 3 000 грн. 00 коп. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань та переживань, їх тривалість, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Враховуючи вищевказане позов підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з положень п. 3. ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (4,49 %), суд уважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2      на користь позивача в рахунок повернення судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 37 грн. 75 коп., які підтверджені документально (а. с. 8).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,  на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,    громадянина   України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а також судовий збір в розмірі 37 грн. 75 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Носівський районний суд Чернігівської області.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2021 року.

Суддя А.О. Крупина