Ухвала

Іменем України

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 522/21671/20

провадження № 61-12088ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вжити заходи щодо відмови від подальшого примусу та повернення безпідставно нарахованої заробітної плати, видання нового наказу та стягнення моральних збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 грудня 2020 року звернулася до суду із позовом до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вжити заходи щодо відмови від подальшого примусу та повернення безпідставно нарахованої заробітної плати, видання нового наказу та стягнення моральних збитків.

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 29 грудня 2020 року позовну заяву визнав неподаною та повернув ОСОБА_1 .

Одеський апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року про повернення позовної заяви - залишив без змін.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення виправлень до ухвали Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року - відмовив.

ОСОБА_1 15 липня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційними скаргами на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у вказаній вище справі.

Щодо оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року

Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року про повернення позову, ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року про відкриття апеляційного провадження, ухвали Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року та від 18 травня 2021 року про виправлення описок у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вжити заходи щодо відмови від подальшого примусу та повернення безпідставно нарахованої заробітної плати, видання нового наказу та відшкодування моральних збитків.

ОСОБА_1 15 липня 2021 року засобами поштового зв`язку повторно звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року у вказаній вище справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Процесуальний закон не передбачає можливості повторного розгляду касаційної скарги особи, за зверненням якої Верховний Суд вже постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_1 скористалася передбаченим законом правом на касаційне оскарження судового рішення у цій справі та є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження, після чого повторно подає касаційну скаргу на те ж судове рішення, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Щодо оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 25 червня 2021 року

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позовна заява має відповідати частині третій статті 175 ЦПК України. Зокрема, за правилами пунктів 4, 5 наведеної статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Суд першої інстанції встановив, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, що подана позовна заява не відповідає положенням пунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9 частини третьої статті 175 ЦПК України, частинам першій, четвертій, п`ятій, шостій статті 177 ЦПК України, зокрема: позивачем не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача та код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; не зазначено ціну позову; не визначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не надано розрахунок можливих судових витрат; не додано копії позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості учасників справи; не надано докази на підтвердження сплати судового збору щодо вимог майнового та немайнового характеру.

За наведених обставин, відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалою від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, позивачу надав строк для виконання її вимог.

За правилами частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду із заявою про усунення недоліків, у якій зазначила, що незвільнення її від сплати судового збору унеможливить усунення інших недоліків.

Суд першої інстанції, дослідивши додатково подані ОСОБА_1 матеріали та вивчивши наведені нею доводи, зробив висновок, що встановлені судом недоліки поданої позовної заяви не усунуто, підстави звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

Усуваючи недоліки, позивач не надала докази на підтвердження обставин, за умови встановлення яких вона могла бути звільнена від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111).

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, враховуючи положення наведених положень Закону саме сторона у справі зобов`язана навести обґрунтування звільнення від сплати судового збору як в силу закону та і в силу обставин, підтверджених письмовими доказами.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодися суд апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви, які були визначені в ухвалі суду від 14 грудня 2020 року, що виключає можливість відкриття провадження у справі, а тому повернув позовну заяву заявникові.

ОСОБА_1 14 червня 2021 року звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про внесення виправлень до ухвали Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, відповідно до якої просить внести наступні виправлення:

1) до вступної та описової частин ухвали додати: після слово «плати» - частку «не» перед словом відповідає замість «на мою» - «не мою»;

2) додати посилання на Бангалорські принципи;

3) додати підстави для звільнення від сплати судового збору;

4) додати: «подання заяви про виправлення позивачкою»;

5) додати: «виправлення в резолютивну частину ухвали від 05.04.2021 року ухвалою від 03.04.2021 року»;

6) виключити слова: «з підстави незгоди з процесуальними рішеннями»;

7) додати: «незгода з процесуальними і позапроцесуальними діями суддів» є підставою для застосування п. 5 ст. 36 ЦПК України;

8) додати: «твердження про нерозбірливість свідчать про виконання функцій експерта», що слугує підставою для застосування відводу за п. 2 ст. 36 ЦПК України;

9) додати про відсутність зауважень у відзиві відповідача щодо г-зв «нерозбірливості» є втручанням про умисне приниження Позивача через принижування позивачці безпідставної нерозбірливості;

10) виключити частку «не» після слова «заява»;

11) додати «позапроцесуальними» діями суддів, зважаючи на подання доручення про виготовлення копії апеляційної скарги, яку позивачка не подавала до Одеського апеляційного суду, або самостійно виготовили копії ухвали без згоди позивачки колегією суддів і спрямування такої «позапроцесуальної» копії відповідачу;

12) виправити останній абзац аркуша 4 з ініціативи суду з підтвердженими наявності ознак необ`єктивності і упередженості оскільки в інших справах, що розглядає Одеський апеляційний суду незначні порушення не спостерігаються;

13) замінити слово «відмовити» на слово «задовольнити» та повідомлення про причини, підстави, мотиви неповного дослідження порушених листів, розкрити інформацію про інші справи, що розглядає Одеський апеляційний суд з подібними порушеннями нормативно-правовими актами України, скаргами по справі, наявність/відсутність тиску з боку працівників Одеського апеляційного суду, через яке втручання передчасні висновки, наявність/відсутність конфлікту інтересів (за ухвалою від 14.05.2021 року) і зазначити, чи дійсно виготовлення копії апеляційної скарги у справі №522/21671/20 Одеським апеляційним судом без згоди позивача, її на направлення відповідачу, є встановленою практикою (поза) процесуальних дій в Одеському апеляційному суді щодо розгляду апеляційної скарги, заяв тощо з посилання на нормативно-правові акти України, якими встановлено допустимість таких дій в суді апеляційної інстанції та їхню правомірність та не позначення підсудності, належності/неналежності Одеського апеляційного суду щодо розгляду даної справи.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення виправлень до ухвали Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року - відмовив.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2021 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Статтею 269 ЦПК України також передбачено, що питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді питання про виправлення описки, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду питання про виправлення описки, вважаю можливим розглянути питання про виправлення описки за відсутності її учасників.

Для усунення недоліків судового рішення передбачена норма щодо виправлення описок та арифметичних помилок.

Описка - це помилка, яка пов`язана з неправильним написанням слів у тексті судового рішення. Виправленню підлягають виключно ті описки, які істотно впливають на суть прийнятого судового рішення та його виконання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що вимоги заяви ОСОБА_1 фактично зводяться до зміни змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, що у свою чергу не може вважатись опискою.

Аналіз змісту касаційних скарг та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційні скарги є необґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вжити заходи щодо відмови від подальшого примусу та повернення безпідставно нарахованої заробітної плати, видачу нового наказу та стягнення моральних збитків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький