САДГІРСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  ЧЕРНІВЦІ

    Справа № 726/927/14-ц

Провадження №2/726/25/21

Категорія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Асташева С. А., при секретарі Сківернічук А.М., розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Чернівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою прокурора міста Чернівці в інтересах територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради, ордера на житлове приміщення, розпорядження департаменту житлово-комунального господарства ЧMP, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ :

22.05.2014 року прокурор міста Чернівці в інтересах територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради,  де треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р., яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , визнати недійсним ордер на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011 р.,  виданого виконавчим комітетом Першотравневої районної у м.Чернівці ради ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на право зайняття житлового приміщення – однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Визнати незаконним та скасувати розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011 р.,  яким передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,  визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011 р. на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Чернівці.

Провадження у справі відкрито ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.06.2014 р.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.10.2014 р. до розгляду справи залучено як співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 24.11.2014 р. до розгляду справи залучено як співвідповідачів  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 02.03.2017 р. до розгляду справи залучено правонаступника виконавчий комітет Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.02.2021  р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до  ОСОБА_3 .

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.02.2021  р. закрито підготовче провадження у справі .

Зміст остаточних вимог прокурора згідно заяви від 20.04.2017 р. полягає у наступному:

1) Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р.,  яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

2) Визнати недійсним ордер на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011 р.,  виданого виконавчим комітетом Першотравневої районної у м. Чернівці ради ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на право зайняття житлового приміщення – однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

3) Визнати незаконним та скасувати розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011 р.,  яким передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

4) Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011 р. на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

5) Витребувати із володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 18.08.2006) квартиру АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄРДПОУ №04062216).

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 08.05.2014 до прокуратури м. Чернівці надійшло звернення депутата Чернівецької міської ради Козлової Н.В. щодо проведення перевірки законності отримання депутатом Бешлеєм В.В. квартири по АДРЕСА_2 . Перевіркою прокуратури встановлено, що відповідно до договору №3045-юр від 24.12.2010 р. про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді міста Чернівці, а також акту приймання-передачі від 27.12.2010 р. ОСОБА_4 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді (одержувачу) квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №22/2 від 16.02.2011 р. відповідач ОСОБА_1 , який у період з 19.01.2010 р. по 20.02.2012 р. працював у ЧОТВ Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання, як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за №2326 (у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статті старше 9 років). Згідно п.2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у   м. Чернівці ради №66/5 від 25.05.2011 р. ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків, у зв`язку з проживанням разом з ним його бабусі ОСОБА_3 , 1928 р.н., ветерана війни – учасника війни. Листом №13-3556 від 25.05.2011 р. секретар Чернівецької міської ради виділив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 черговикам Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 31.05.2011 на зборах первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Пунктом 1 рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р. затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації ЧОТВ Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер №164 серії РВК ОСОБА_1 на право зайняття житлового приміщення з комунальними зручностями - квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №653/17 від 11.10.2011 р. квартиру АДРЕСА_1 прийнято у комунальну власність територіальної громади м.Чернівці. Пунктом 1 Розпорядження органу приватизації (в особі Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) №49178 від 14.10.2011 р.: «Прохання наймача ОСОБА_1 задовольнити і передати у спільну сумісну власність квартиру в якій він мешкає, що знаходиться по АДРЕСА_3 ». На підставі вказаного розпорядження №49178, 14.10.2011 Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_3 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,40 кв.м. 19.01.2012 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано свідоцтво право власності НОМЕР_4 територіальної громади м.Чернівці на вищевказану квартиру, яка є предметом спору. 25.05.2012 р. за територіальною громадою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 19.07.2012 на підставі розпорядження №49178 від 14.10.2011 та свідоцтва НОМЕР_3 від 14.10.2011 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису 20643/1159 в книзі:164, с.229). Крім цього прокурор  посилається на те, що під час розгляду даної справи в суді, 04.08.2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений договір купівлі-продажу НАВ 350667 серії 1358 вищевказаної квартири. Також прокурор звертає увагу на те, що першим документом, який слугував формальною підставою для передачі квартири АДРЕСА_1 Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України є лист секретаря Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011 про виділення вищевказаної квартири черговикам територіального відділення АМК. Проте, вказаний лист секретаря Чернівецької міської ради є незаконним, необґрунтованим та не міг бути підставою для передачі зазначеної квартири Чернівецькому територіальному відділенню АМК. В той же час, відповідно до листа Чернівецької міської ради №01/02-05/601 від 10.03.2015 (т.2 а.с.102) Чернівецької міською радою та її виконавчим комітетом не приймалися рішення про передачу квартири АДРЕСА_1 Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України. Також вказує на те, що на момент складання та підписання листа секретарем Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не було зареєстровано за територіальною громадою м.Чернівці, у зв`язку з чим, Чернівецька міська ради, її виконавчий комітету і тим паче голова або секретар Чернівецької міської ради не могли приймати рішення щодо її передачі у власність або користування будь-якій фізичній або юридичній особі. У свою чергу, збори первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р.  на яких вирішено виділити квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не мали права приймати таке рішення, оскільки як вже зазначалось раніше, на момент проведення зборів вказана квартира не перебувала у їх власності або користуванні та не надавалась їм як службове житло. Крім того, приймаючи рішення №80/6 від 08.06.2011 виконавчий комітет порушив черговість надання житла, а також права тисячі осіб потребуючих поліпшення житлових умов, які роками стояли у черзі перед ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .  Таким чином, надаючи ОСОБА_1 житло, виконавчий комітет Першотравневої районної у м.Чернівці ради грубо порушив вимоги ст.43,45 Житлового кодексу України, а також права 2290 громадян із загальної черги, 533 громадян із першої черги, які були взяті на облік раніше за ОСОБА_1 і мали переважне право перед ним на отримання житла. Просить суд врахувати, що ОСОБА_1 перебував у списку першочерговиків лише 14 днів, у той час як перші черговики з числа учасників Великої Вітчизняної війни, багатодітних сімей та учасників Афганських подій були взяті на облік ще у 1984 році і перебувають на ньому по сьогоднішній день більше 31 року. Оскаржуваним рішенням були порушенні права позачерговиків (сиріт, інвалідів, переселенців із забруднених зон та ін.) перші з яких були постановлені на облік, ще у 1982 році і перебувають на ньому по сьогоднішній день більше 33 років. Не зважаючи на те, що прокурором не оскаржуються рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №66/5 від 25.05.2011 р., яким ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків, просить суд врахувати те, що останній взагалі не мав права перебувати у списку першочерговиків, оскільки таким правом відповідно до ч. 4 п. 44 Постанови ради міністрів УРСР №470 від 11.12.1984 наділенні лише учасники бойових дій та учасники війни, а не члени їх сімей. Факт перебування ОСОБА_1 в контрольному списку у ЧОТВ Антимонопольного комітету України не міг бути підставою для надання йому квартири, яка є предметом спору, оскільки законодавство взагалі не передбачає такого поняття як «контрольний список», натомість містить імперативну вимогу щодо розподілу житла в порядку черговості, встановивши три види черг (загальна, перша, поза чергою); контрольний список ведеться на підприємствах, які забезпечують своїх працівників житлом, на підприємствах, які мають власне житло, з метою справедливого його розподілу між своїми працівниками.

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р. прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України, а також прав та законних інтересів осіб, які взяті на облік, як потребуючі поліпшення житлових умов раніше   за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – вважає, що ордер на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011 р. виданого виконавчим комітетом Першотравневої районної у м.Чернівці ради на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 підлягає визнанню недійсним.   

Крім цього вказує, що розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011 р. є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право користування оспорюванню квартирою на підставі незаконного рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р. та ордеру №164 серії РВК від 08.06.2011 р., а відтак не є особами, які на законних підставах всилились у вказану квартиру та набули право на її приватизацію. 

Позовну вимогу про витребування вказаної квартири із власності  ОСОБА_2 прокурор обгрунтовує ст. 388 ЦК України, згідно якої, майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити, з обставин, викладених у позові.

Представник Чернівецької міської ради Осовська М.М. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, з обставин, викладених у позові прокурором.

Представник відповідача виконавчого комітету Чернівецької міської ради Остафійчук Я.В. в судовому засіданні заперечував щодо вимог прокурора.

Представник відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо вимог прокурора.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судовому засіданні, щодо задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 заперечував, просив відмовити у позовній вимозі про витребування спірної квартири із власності ОСОБА_2 , вважав, що його довірителька є добросовісним набувачем, придбала майно за відплатним договором у особи, яка мала права його відчужувати, вважає, що позивач не має право витребувати це майно від набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника з його волі.

Представник третьої особи – Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та його профспілкової організації  в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи .

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до договору №3045-юр від 24.12.2010 р. про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді міста Чернівці, а також акту приймання-передачі від 27.12.2010 р. ОСОБА_4 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді (одержувачу) квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №22/2 від 16.02.2011 р. відповідач ОСОБА_1 , який у період з 19.01.2010 р. по 20.02.2012 р. працював у ЧОТВ Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання, як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за №2326 (у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статті старше 9 років).

Згідно п.2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у   м. Чернівці ради №66/5 від 25.05.2011 р. ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків, у зв`язку з проживанням разом з ним його бабусі ОСОБА_3 , 1928 р.н., ветерана війни – учасника війни.

Листом №13-2356 від 25.05.2011 р. секретар Чернівецької міської ради повідомив, що для черговиків  ЧОТВ Антимонопольного комітету України виділяється однокімнатна квартира АДРЕСА_4 . 

31.05.2011 на зборах первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено виділити однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , начальнику відділу досліджень і розслідувань Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який перебуває на квартирному обліку при Першотравневій районній в місті Чернівці раді з 16.02.2011 року за №2326 та в пільговій черзі  з 25.05.2011 року за №534, в контрольному списку черговиків за місцем роботи за №1  склад сім`ї - 2 особи: ОСОБА_3 - бабуся, мешкає в двокімнатній квартирі житловою площею 32,2 кв. м. по АДРЕСА_5 . З квартирного обліку не знімається.

08.06.2011 р.  прийнято рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 , яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації ЧОТВ Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішено видати ордер ОСОБА_1 , начальнику відділу досліджень і розслідувань Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який перебуває на квартирному обліку при Першотравневій районній в місті Чернівці раді з 16.02.2011 року в загальній черзі за №2265 та з 25.05.2011 року у списку першочерговиків за №562, в контрольному списку черговиків за місцем роботи за №1  склад сім`ї - 2 особи: ОСОБА_3 - бабуся, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , з квартирного обліку не знімається.

08.06.2011 р.  виконавчим комітетом Першотравневої районної у м. Чернівці ради  було видано ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення №164 серії РВК на право зайняття житлового приміщення  на склад сім`ї дві особи житловою  площею 29,0 кв.м., яке складається з однієї кімнати в квартирі  з комунальними зручностями за адресою   АДРЕСА_3 .

11.10.2011 р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради виніс рішення  №653/17 (п.1), яким була прийнята  у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці квартира АДРЕСА_1 згідно з актами приймання-передачі від 27.10.2010 р.

14.10.2011 р. прийнято розпорядження органу приватизації (в особі Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) №49178, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_1 про  передачу  у спільну сумісну власність квартиру, в якій він мешкає, що знаходиться по АДРЕСА_3 .

14.10.2011 р. Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на підставі вказаного розпорядження №49178  видано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтво НОМЕР_3 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

19.01.2012 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано свідоцтво право власності НОМЕР_4 територіальної громади м. Чернівці на квартиру АДРЕСА_1 .

25.05.2012 р. за територіальною громадою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

19.07.2012 на підставі розпорядження №49178 від 14.10.2011 та свідоцтва НОМЕР_3 від 14.10.2011 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру

АДРЕСА_1 (номер запису 20643/1159 в книзі:164, с.229).

04.08.2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу НАВ 350667 серії 1358 спірної квартири.

Згідно встановлених в судовому засіданні обставин підставою для передачі квартири АДРЕСА_1 черговикам Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України був лист секретаря Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011 про виділення вищевказаної квартири черговикам територіального відділення АМК.

Разом з тим, вказаний лист секретаря Чернівецької міської ради не може слугувати самостійною підставою для виділення черговикам ЧОТВ Антимонопольного комітету України однокімнатної квартири АДРЕСА_4 . 

Інших документів, які би встановлювали правомірність виділення черговикам ЧОТВ Антимонопольного комітету України однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , в матеріалах справи немає.   

Повноваження міських рад, їх виконавчих органів та міських голів визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 (діючого на момент підписання листа секретаря Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011) у разі звільнення з посади міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження міського голови здійснює секретар. Статтею 42 зазначеного Закону визначені повноваження міського голови, серед яких відсутнє право щодо управління, розпорядження або відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади.   Відповідно ч. 8 ст. 59 Закону міський голова, в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Згідно ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать: управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності. Відповідно ч. 1, 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада та її виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.                   

Таким чином, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова та секретар ради не наділенні повноваженнями щодо управління та розпорядження об`єктами комунальної власності, розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; міський голова, а у разі його відсутності секретар ради приймає рішення виключно у формі розпорядження; управління і розпорядження комунальним майном здійснюється радою та її виконавчим комітетом на підставі прийнятих ними рішень.

У свою чергу, збори первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р. , на яких вирішено виділити квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , не мали права приймати таке рішення, оскільки відсутні були правові підстави щодо вирішення питання про  виділення  однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , начальнику відділу досліджень і розслідувань Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який перебував в контрольному списку черговиків за місцем роботи за №1.

В свою чергу, суд констатує, що прокурором не оскаржено в судовому порядку рішення первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р., яке оформлено протоколом №4 з зазначеного питання. Доказів скасування цього рішення суду також не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, ч. 3 вказаної ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), вирішуються питання: визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах.

Отже, чинним законодавством прямо передбачена можливість делегуванням міським радам частини своїх повноважень районним у місті радам, які є підзвітні та підконтрольні їм у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Так, на виконання вищевказаних вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рішенням 7 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради «Про визначення обсягів і меж повноважень, які здійснюють районні у місті Чернівцях ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад від 14 квітня 2011 року Чернівецька міська рада делегувала районним у м. Чернівці радам та їх виконавчим органам в інтересах територіальних громад районів у місті здійснювати: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл житла до підходу черги; переоформлення особових рахунків квартиронаймачів та власників помешкань та ін. (п. 1.20).

Таким чином Чернівецька міська рада на період існування районних у місті рад передала їм частину своїх повноважень, відтак оскаржувані прокурором м. Чернівці рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради від 8 червня 2011 року та ордер № 164 на квартиру АДРЕСА_1   були прийняті на виконання делегованих повноважень у відповідності до вказаного рішення Чернівецької міської ради від 14 квітня 2011 року.

Проте, зазначене вказує, що виконавчий  комітет  Першотравневої районної у м. Чернівці мав здійснювати делеговані повноваження, зокрема щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл житла до підходу черги,  у відповідності до вимог Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст.43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Як вже було зазначено, судом встановлено, що на час прийняття виконавчим комітетом Першотравневої районної у м. Чернівці ради рішення №80/6 від 08.06.2011 р.  ОСОБА_1 перебував у загальній черзі за №2265 та у списку першочерговиків за №562.

Факт перебування ОСОБА_1 в контрольному списку у ЧОТВ Антимонопольного комітету України не міг бути підставою для надання йому квартири, яка є предметом спору, оскільки відповідно до п. 41 Постанови РМ УРСР №470 від 11.12.1984 р. контрольний список ведеться на підприємствах, які забезпечують своїх працівників житлом. Тобто, контрольний список ведеться на підприємствах, які мають власне житло, з метою справедливого його розподілу між своїми працівниками. Разом з тим, згідно листа Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-21/782 від 14.05.2014 р. у власності територіального відділення квартир, у тому числі і квартири по АДРЕСА_6 , не було. 

Таким чином, слід визначити, що рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р., яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації ЧОТВ Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішено видати  ордер №164 серія РВК ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 прийнято без врахування вищезазначених положень нормативних документів, а отже це рішення слід визнати незаконним та скасувати.

Відповідно ст. 59 Житлового кодексу Української РСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно ст. 58 Житлового кодексу Української РСР  виданий ордер є   підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Зазначена стаття Житлового кодексу Української РСР   регулює питання надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно ст. 61 Житлового кодексу Української РСР  користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Судом встановлено, що на дату звернення прокурора до суду із відповідним позовом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3   приватизували квартиру АДРЕСА_1 в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак на момент як подання позову, так і на момент розгляду справи в суді користування спірною квартирою здійснюється не на умовах користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду.

В свою чергу суд звертає увагу на те, що відповідно ст. 117  Житлового кодексу Української РСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ордер №164 серія РВК на право зайняття житлового приміщення  на склад сім`ї дві особи житловою  площею 29,0 кв.м., яке складається з однієї кімнати в квартирі  з комунальними зручностями за адресою   АДРЕСА_3 , було видано відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали цей ордер. Більше того, в судовому засіданні прокурор підтвердив, що вимоги про визнання недійсним виданого відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ордеру №164 серія РВК є похідними від вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р., а в діях безпосередньо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні неправомірні дії.

Зазначене вказує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за наслідками розгляду позовних вимог прокурора  щодо визнання недійсним ордеру №164 серія РВК на право зайняття житлового приміщення за адресою   АДРЕСА_3 , не можуть втратити право на користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду у випадку задоволення таких позовних вимог, проте позовна заява прокурора не містить вказівки на жиле приміщення, яким будуть користуватись відповідачі у будинках державного і громадського житлового фонду у разі  задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним виданого ордеру на вищезазначене житло. 

Щодо зазначених обставин суд звертає увагу, що пунктом 6 Постанови Пленуму  Верховного Суду України від 12.04.1985 р. №2  роз`яснено порядок застосування положень ст. 59 Житлового кодексу Української РСР у сукупності із необхідністю врахувати положення ст. 117 цього кодексу, а саме:  Судам слід мати на увазі,  що виданий на  жиле  приміщення ордер у випадках,  зазначених  у  ст.59  ЖК,  підлягає  визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст.117 цього Кодексу. Якщо обов`язок  надати  жиле  приміщення лежить на позивачеві (виконкомі,  відомстві), відсутність у позовній заяві вказівки про надаване  приміщення  є підставою для залишення заяви без руху,  а при невиконанні вимоги про  усунення  недоліків  заява  вважається неподаною   і   підлягає   поверненню   позивачеві».

Наведене свідчить про те, що недотримання прокурором вищезазначених положень, які направлені на захист прав сумлінних громадян щодо користування  жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду,є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову стосовно визнання недійсним ордеру у спірній ситуації.

Окрім цього, суд в черговий раз наголошує, що спірне приміщення наразі не входить до складу  державного і громадського житлового фонду, оскільки є приватною власністю ОСОБА_2 , а відтак є неможливим застосування до спірної ситуації положень ст. 59 Житлового кодексу Української РСР, оскільки стосовно зазначеного майна відсутні правовідносини щодо користування ним будь-ким на праві найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, а визнання недійсним ордеру не може повернути спірному майну зазначений статус.

Відтак, в цій частині позовні вимоги прокурора не можуть бути задоволені.

Щодо позовних вимог прокурора стосовно визнання незаконним та скасування розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011 р.,  яким передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Оскаржуване розпорядження видано в порядку реалізації прав громадян України, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Статтею  2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні  будинки,   житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати  у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше  наймачів  (далі - квартири (будинки), які використовуються  громадянами на умовах найму.

Судом встановлено, що на дату звернення до органу приватизації із відповідною  заявою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були наймачами спірної квартири. Посилання прокурора у поданій позовній заяві  на те, що таке право користування начебто було набуто ОСОБА_1 і ОСОБА_3   в наслідок неправомірного рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р.,  не змінює правову ситуацію, оскільки закон передбачає, що умовою для приватизації є саме користування квартирою на умовах найму, що мале місце в спірному випадку .

Також суд зауважує, що  відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не порушували жодних вимог чинного законодавства,  які стосуються найму спірної квартири на праві найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду.

Також суд звертає увагу на норму ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким визначено, що органи  приватизації, органи місцевого самоврядування не мають  права  відмовити  мешканцям  квартир  (будинків),  житлових приміщень  у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Наведене у сукупності вказує на безпідставність позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011 р., оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в момент звернення до органу приватизації були наймачами спірної квартири, мали право на її приватизацію, а орган приватизації не мав права відмовити їм як мешканцям спірної квартири у приватизації займаного ними житла.

Так само не підлягають задоволенню похідні вимоги щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011 р.  на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки свідоцтво про право власності  є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора стосовно вимоги витребувати із володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 18.08.2006) квартиру АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄРДПОУ №04062216).

Правовою підставою для цієї вимоги прокурор вказує норму, яка зазначена у пункті 3 частини 1 ст. 388 ЦК України, згідно якої  якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Факт набуття ОСОБА_2   названої  квартири у власність як добросовісним набувачем у справі ніким не оспорюється і не спростовується.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, міський голова, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законам.

У відповідності ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація)- це відчуження квартир (будинків), житлових  приміщень  у гуртожитках,  призначених  для  проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше  наймачів,  та належних  до  них  господарських  споруд  і приміщень  (підвалів,  сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на  користь  громадян України.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація  державного  житлового  фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними  місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями,     установами, у повному господарському віданні або оперативному   управлінні   яких знаходиться державний житловий фонд.

У спірному випадку відчуження майна шляхом його приватизації  здійснювалося Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, тобто спеціальним органом, уповноваженим власником (Чернівецькою міською радою) на проведення такого відчуження майна.

Крім того, згідно з пунктом 3  частини  1 ст. 388 ЦК України встановлено правову  норму за якою, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

В зазначеному випадку необхідно врахувати приписи ст.12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якими встановлено, що власник приватизованого житла  має право розпорядитися квартирою  (будинком),  кімнатою  (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд:  продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти,  укладати  інші  угоди,  не  заборонені законом. Порядок здійснення   цих   прав власником  житла  регулюється  цивільним  законодавством України.

Таким чином, для застосування  до спірної ситуації приписів пункту  3 частини  1 ст. 388 ЦК України не має жодних правових підстав, оскільки, по-перше, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 мали право відчужувати спірне майно в силу приписів Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  по-друге, спірне майно вибуло з володіння власника (територіальної громади) внаслідок його приватизації на підставі рішень, які приймаються від імені власника за нормами відповідного закону уповноваженими на це органами, що виключає факт відсутності волевиявлення за нормами спеціального представництва (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 ст. 417 ЦПК України визначено, що вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

26 лютого 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасовуючи прийняті по справі рішення суду першої та  апеляційної інстанції і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції дійшов наступних висновків: «Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року звертав увагу на важливість принципу «належного урядування». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.  Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Дійшовши висновку, що  ОСОБА_1 і ОСОБА_3 отримали спірну квартиру внаслідок незаконних дій та рішень органів місцевого самоврядування, зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, суди попередніх інстанції не з`ясували, з яких підстав (недбалість, помилка) спірна квартира вибула з володіння територіальної громади, чи дотримана процедура надання квартири та її приватизація радою, та її органами, і чи можуть помилки чи недобросовісні дії ради та її органів покладатися на ОСОБА_2 » 

Як було встановлено судом при повторному розгляді справи,   квартира АДРЕСА_1 була 04.08.2014 р. придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу  у громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Право власності громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_3   до цього було зареєстровано за ними у державному реєстрі прав на нерухоме майно, цей факт був перевірений уповноваженою державою особою – нотаріусом, яким і було посвідчено зазначений договір купівлі-продажу.

Посилання прокурора в обґрунтування необхідності витребувати майно від ОСОБА_2 з підстав допущення порушення з боку виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради не може братись до уваги виходячи з наступного. 

Прокурор у поданому позові виходить з того, що внаслідок скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р. через послідовні скасування усіх наступних  документів щодо квартири АДРЕСА_1 , є можливим позбавити ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру.

Проте, така позиція не відповідає  статті 1 Першого протоколу  Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).  Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, намагання прокурора покласти на громадянина негативні наслідки від незаконного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, є необґрунтованим втручанням у мирне володіння майном, яке не є виправданим з точки зору застосування загальних принципів міжнародного права, які визнають Україною як державою внаслідок ратифікації Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці Європейський Суд,  наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону – нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Європейським судом у мотивувальній частині судового рішення по справі Столярова проти Російської Федерації від 29.01.2015 р. (скарга №15711/13) викладено відповідні позиції, які суд враховує при розгляді справи як джерело права, а саме: «Європейський Суд нагадує, що втручання, яке відповідає вимогам статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції, має задовольняти трьом умовам: воно повинно здійснюватися "на умовах, передбачених законом", що виключає будь-які свавільні дії з боку внутрішньодержавних органів влади, відповідати "загальним інтересам" і забезпечувати дотримання справедливого балансу між правами власника і інтересами суспільства (п.40). Європейський Суд вказує, що право власності заявниці було анульовано через шахрайства в процесі обміну житловими приміщеннями та подальшої приватизації квартири третьою стороною. У зв`язку з цим Європейський Суд зазначає, що держава має виняткове право визначати умови та порядок відчуження свого майна на користь осіб, які, як вона вважає, задовольняють встановленим їм вимогам, і стежити за дотриманням цих умов. Крім того, держава має виняткове право узаконювати перехід права власності на квартиру за допомогою реєстрації, спрямованої саме на забезпечення додаткової безпеки суб`єкта цього права. З огляду на таку кількість контролюючих органів, які підтвердили законність придбання [громадянином] С. права власності на квартиру, заявниця або будь-яка інша третя особа, яка купила квартиру, не повинні були передбачити небезпеку позбавлення права власності через помилки, які потрібно було усунути в процесі спеціально для цього призначених процедур. Отже, упущення влади не може слугувати виправданням подальшого покарання заявниці (п.48). Європейський Суд нагадує, що помилки або недоліки державних органів повинні покращувати стан осіб, яких вони стосуються, особливо тоді, коли мова не йде ні про яку іншу протилежну приватну  зацікавленість. Іншими словами, ризик помилки державного органу має нести держава, і ці упущення не можна виправляти за рахунок осіб, чиї інтереси вони зачіпають (п.49). Викладені вище міркування достатньо, щоб Європейський Суд міг прийти до висновку, що умови, в яких заявниця була позбавлена права власності на квартиру, поклали на неї особливий і надмірний тягар і що владі не вдалося дотримати справедливої рівноваги між інтересами суспільства, з одного боку, і необхідністю дотримання права заявниці безперешкодно користуватися своїм майном, з іншого боку (п.50).»

У спірному випадку,  помилка виконавчого органу місцевого самоврядування при виконанні делегованих повноважень не може слугувати підставою задоволення позову, яким громадянин буде позбавлений майна, на користь цього ж органу місцевого самоврядування. 

Виходячи з вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора і в частині щодо вимоги витребувати із володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 18.08.2006) квартиру АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради (м.Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄРДПОУ №04062216).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають тільки частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов прокуратури м. Чернівці в інтересах територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та його профспілкової організації про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради, ордера на житлове приміщення, розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011 р.,  яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішено видати ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.08.2021 р.

Головуючий суддя С. А. Асташев