Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 619/4981/13ц

провадження № 61-18721св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року у складі судді Овсяннікова В. С та постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. (далі - приватний виконавець) щодо відкриття виконавчого провадження № 61912665 про звернення стягнення на предмет іпотеки; щодо опису майна 27 квітня 2020 року в межах виконавчого провадження; щодо визначення вартості предмета іпотеки. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2020 року.

На обґрунтування вимог зазначав, що 07 грудня 2018 року приватний виконавець розглянув заяву представника Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», банк) про звернення стягнення на житловий будинок та відкрив виконавче провадження № 57877968, в межах якого суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 16 січня 2019 року визначив вартість будинку в розмірі 250 800,00 грн, однак майно не було реалізовано на електронних торгах. Банк не приймав рішення про залишення майна за собою після проведення триступеневих торгів.

23 липня 2019 року приватний виконавець повторно розглянув ту саму заяву представника банку та відкрив виконавче провадження № 59629731 від 23 липня 2019 року, в межах якого суб`єкт оціночної діяльності - ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» 12 серпня 2019 року оцінив будинок у розмірі 176 200,00 грн. Майно не було реалізовано на електронних торгах, банк не приймав рішення про залишення майна за собою після проведення триступеневих торгів.

За результатами виконання провадження приватний виконавець 04 липня 2019 року прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

23 квітня 2020 року приватний виконавець втретє розглянув заяву представника банку та відкрив виконавче провадження № 61912665 на підставі виконавчого листа від 18 липня 2018 року у справі № 619/4981/13-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 67,3 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м, та належні до нього відповідні надвірні будівлі: сарай під літерою «Б», погріб під літерою «В», убиральня під літерою «Г», огорожа № 1-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Ощадбанк» за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 2116, що нарахована станом на 26 листопада 2013 року і становить 220 537,64 грн.

12 травня 2020 року в межах вказаного виконавчого провадження ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» визначено вартість будинку в розмірі 121 000,00 грн.

За результатами оцінки на 02 липня 2020 року призначено продаж житлового будинку з надвірними будівлями, що належить ОСОБА_1 , на електронних торгах ДП «Сетам», лот № 425049.

Однак ТОВ ЮЛ ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» не обстежувало об`єкт оцінки ані в 2019 році, ані в 2020 році, не проводило огляд внутрішнього оздоблення домоволодіння, не з`ясовувало обставин наявності комунікацій та умов будинку, що є істотними та суттєвими складовими проведення оцінки.

Водночас приватний виконавець не вжив відповідних заходів для погодження вартості майна із боржником - ОСОБА_1 , чим порушив процедуру оцінки, не повідомив боржника про її проведення та результати її проведення.

Приватний виконавець без з`ясування думки боржника одразу призначив оцінювача в межах провадження, чим грубо порушив права сторони виконавчого провадження. Вказані дії були заздалегідь спланованими між виконавцем та стягувачем з метою заниження вартості майна.

Крім того, що приватний виконавець не направляв на адресу боржника ані постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2020 року, ані постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - TOB ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ».

Про обставини відкриття чергового виконавчого провадження і обставини здійснення виконавчих дій заявнику стало відомо за результатами надання приватним виконавцем 10 червня 2020 року відповіді на адвокатський запит із наданням ідентифікаторів доступу до виконавчого провадження № 61912665.

Ураховуючи наведене, заявник просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дергачівський районний суд Харківської області ухвалою від 28 липня 2020 року в задоволенні скарги відмовив.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скарга є необґрунтованою.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 грудня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/7221/17.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди не дослідили всіх доводів, що викладені в його скаргах, не проаналізували всіх наданих доказів, не взяли до уваги той факт, що у цьому виконавчому провадженні значно занижено вартість житлового будинку на відміну від середньої ринкової вартості аналогічного житлового приміщення. Рішення судів ґрунтуються на запереченнях приватного виконавця та представника стягувача ОСОБА_3 , без урахування думки ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 .

Тричі відкриваючи виконавчі провадження за одним і тим самим виконавчим документом, приватний виконавець, нехтуючи правами та законними інтересами боржника, а також маючи на меті реалізувати заставне майно за будь-якої умови, вжив усіх заходів для отримання ним компенсації своїх витрат та одержання винагороди.

Заява про прийняття до виконання виконавчого листа і постанова про відкриття виконавчого провадження винесені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання та не була надіслана йому за місцем його реєстрації.

Приватний виконавець не надав жодних доказів на підтвердження факту належного повідомлення боржника про зустріч з метою погодження вартості майна боржника. Усні доводи, що боржник не отримує кореспонденцію, є необґрунтованими. Жодних листів на адресу реєстрації боржника та повідомлень від Укрпошти про отримання листів від приватного виконавця Родіна Г. В. не надходило.

Суди не досліджували доводів про те, що під час проведення оцінки майна оцінювач використав «порівняльний метод», однак, за результатом аналізу мережі Інтернет на торговельному майданчику «ОЛХ» встановлено, що середня ціна на аналогічні будинки у 2020 році стартує від 170 000, 00 грн.Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна і майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам, регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».Положення (національні стандарти) щодо оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, під час якого здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Оцінювач ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» не обстежував об`єкт оцінки ані в 2019 році, ані в 2020 році, не проводив огляд внутрішнього оздоблення будинковолодіння, не з`ясовував обставини наявності комунікацій та умов будинку, що є істотними та суттєвими складовими проведення оцінки.

Опис майна 27 квітня 2020 року проводився із залученням фінансово заінтересованих фізичних осіб.

05 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій ухвалили рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. При цьому зазначив, що боржник зловживає своїми процесуальними права з метою уникнення виконання рішення суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. перебуває виконавчий лист № 619/4981/13-ц від 18 липня 2014 року, виданий Дергачівським районним судом Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 67,3 кв, м, житловою площею 46,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 2116, яка на 26 листопада 2013 року становить 220 537,64 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. від 23 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61912665.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 16 січня 2019 року визначив вартість житлового будинку у розмірі 250 800,00 грн.

12 серпня 2019 року ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» вартість будинку визначило в розмірі 176 200,00 грн.

12 травня 2020 року вартість житлового будинку за оцінкою ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» становила 121 000,00 грн.

За результатами оцінки, проведеної 12 травня 2020 року, призначено продаж житлового будинку з надвірними будівлями, що належить ОСОБА_1 , на електронних торгах ДП «Сетам», лот № 425049.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи наведене, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Частиною другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII, в чинній на час відкриття виконавчого провадження редакції, встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

Встановивши, що виконавчий документ пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця втретє, а кожне його попереднє пред`явлення до виконання переривало строк передбачений статтею 12 № 1404-VIII; приватний виконавець направив постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника зазначену у виконавчому листі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання приватним виконавцем вимог закону при відкритті 23 березня 2020 року виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна (стаття 22 Закону № 1404-VIII).

Суди не встановили, а заявник не надав доказів порушення приватним виконавцем вимог закону при вчиненні дій щодо опису та арешту майна боржника. Не доведено і в чому полягає порушення прав заявника накладенням арешту.

З урахуванням наведеного ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, в частині відмови в задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо відкриття 23 квітня 2020 року виконавчого провадження № 61912665 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також опису та арешту 27 квітня 2020 року майна боржника; про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, є законною і обґрунтованою. Самі по собі доводи заявника про заінтересованість понятих у результатах виконавчого провадження не можуть бути підставою для визнання дій приватного виконавця неправомірними.

Аргументи касаційної скарги в указаній частині обґрунтованість оскаржуваних рішень не спростовують, зводяться до незгоди з висновками судів та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Однак не можна погодитися з висновками судів в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки, з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У частині третій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Водночас згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу до оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна в будь-якому випадку передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом забезпечення доступу до нього.

Подібні за змістом висновки зробив Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-19310св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18 (провадження № 61-15879св20), від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17 (провадження № 61-2406св19).

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в указаній частині, апеляційний суд, зокрема, вказав, що скаржник не надав належних доказів протиправності дій приватного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Отже, суд апеляційної інстанції, зосередившись на з`ясуванні протиправності чи правомірності дій саме виконавця, не з`ясував та не надав оцінки доводам щодо порушення спеціального законодавства оцінювачем під час проведення оцінки. Враховуючи, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців незалежно від того, сам приватний виконавець здійснив таку оцінку чи її здійснив залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, необхідно досліджувати питання дотримання під час вчинення такої процесуальної дії норм спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національних стандартів № 1, № 2.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним у справі доказам, не навів мотивів їх прийняття чи відхилення, фактично не здійснив належного апеляційного перегляду справи в цій частині.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Від встановлення конкретних обставин справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, а саме, стосовно дотримання суб`єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника пунктів 51, 56 Національного стандарту № 1, залежить правильність вирішення спору.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права

та неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимоги щодо законності визначення вартості предмета іпотеки, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 .

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило

встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу

задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця при визначенні вартості предмета іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в частині залишення без змін ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

В решті ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун