Ухвала

іменем України

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 266/2242/21

провадження № 51-3871впс21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого Анісімова Г.М.,

суддів Бородія В.М., Булейко О.Л.,

розглянувши подання Донецького апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22016160000000153 від 26 червня 2016 року, щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (далі - КК), з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

встановив:

До Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло подання Донецького апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22016160000000153 від 26 червня 2016 року, щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Подання обґрунтовано тим, що кримінальне провадження №22016160000000153 надійшло до Приморського районного суду м. Маріуполя з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК, на території Донецької області, зокрема за місцем розташування так званого «МГБ ДНР» (м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченка, 26), тобто у межах територіальної юрисдикції Калінінського районного суду міста Донецька, територіальна підсудність якого, відповідно до розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14, змінена й визначена за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Учасників судового провадження повідомлено про час та місце розгляду подання, проте

в судове засідання вони не з`явилися, що не перешкоджає судовому розгляду. Заперечень та клопотань про відкладення слухання подання до Суду не надходило.

Перевіривши наведені у поданні доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, керуючись положеннями ст. 34 КПК, колегія суддів вважає, що подання Донецького апеляційного суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Місце вчинення кримінального правопорушення в контексті ч. 1 ст. 32 КПК розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження, - це одиниця адміністративно-територіального поділу, на підставі якої побудована судова система в цілому.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК, є триваючим і вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з визначених в диспозиції кримінально-правової норми дій, де участь у терористичній організації передбачає існування вже створеної злочинної (терористичної) організації, коли особа не брала участі у її створенні, але вступила (увійшла) до такої організації, створеної іншими особами.

Розпочавшись дією (бездіяльністю), вказане кримінальне правопорушення триває на стадії закінченого проступку чи злочину до моменту його припинення, де тривалість перебування особи в протиправному стані на кваліфікацію не впливає. Водночас строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення цього виду починають спливати після його припинення, а положення про зворотну дію більш м`якого закону застосовуються лише в тому випадку, якщо останнє було припинено до набрання цим законом чинності.

Як убачається з обвинувального акта в кримінальному провадженні № 22016160000000153, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у липні 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на тимчасово окупованій території у Донецькій області, а саме у м. Донецьку, добровільно вступив до складу терористичної організації «ДНР», а саме до незаконного формування - так званого «министерства государственной безопасности ДНР» (далі - «МГБ ДНР»).

В подальшому, ОСОБА_1 призначено на так звану посаду «начальника управления хозяйственного обеспечения МГБ ДНР», перебуваючи на якій, останній приймає участь у діяльності терористичної організації та виконує визначені йому функції матеріально-технічного забезпечення діяльності структурних підрозділів «управления МГБ» та територіальних підрозділів «МГБ», розташованих у містах Горлівці, Новоазовську, Макіївці, Торезі. Починаючи з липня 2014 року, займав так звані посади «заместителя начальника 6 управления МГБ ДНР» та «начальника управления хозяйственного обеспечения МГБ ДНР», ОСОБА_1 , забезпечуючи реалізацію завдань політичного та силового блоку терористичної організації «ДНР», здійснює визначені йому функції на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

Отже, органом досудового розслідування згідно змісту обвинувального акта конкретне місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення не встановлено, а тому безпідставним є посилання в поданні Донецького апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів на обставини, про які не йдеться в обвинувальному акті, а саме вчинення інкримінованого злочину за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченка, 26 . А тому необґрунтованим є твердження про підсудність провадження Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Разом із цим, із матеріалів кримінального провадження убачається, що спеціальне досудове розслідування здійснювалося старшим слідчим в ОВС слідчого відділу 2 Управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях, процесуальне керівництво забезпечувалось Донецькою обласною прокуратурою, у зв`язку з чим обвинувальний акт було скеровано до Приморського районного суду міста Маріуполя, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

З огляду на викладене, враховуючи зміст положень статей 32, 34 КПК, підстав для направлення зазначеного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 32, 34 КПК, Суд

постановив:

Подання Донецького апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22016160000000153 від 26 червня 2016 року, щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.М. АнісімовВ.М. БородійО.Л. Булейко