Ухвала

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 761/24196/19

провадження № 61-13056ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 55 021,39 грн грошових коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачу на підставі заяви від 11 квітня 2018 року було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з 18 квітня 2018 року по 12 квітня 2019 року, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.

21 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Шевченківською районною філією Київського міського центру зайнятості укладено договір №111/291-18 про професійне навчання безробітного з 26 листопада 2018 року по 20 лютого 2019 року. Після закінчення навчання ОСОБА_1 видано свідоцтво про підвищення кваліфікації.

В квітні 2019 року, завдяки обміну даними про особу з Державною фіскальною службою України, було виявлено порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного, а саме надання ним послуг цивільно-правового характеру за договором №М-ОДМ/186 від 05 липня 2018 року, з 05 липня 2018 року по 15 грудня 2018 року, ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент».

16 квітня 2019 року директором Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості, на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 08 квітня 2019 року №880, видано наказ №28 про надіслання повідомлення ОСОБА_1 про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів (згідно з розрахунком) протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, які відповідач повертати відмовився.

Несплата відповідачем нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення наносить суттєвої шкоди Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, так як перешкоджає в повному обсязі Київському міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Посилаючись на вказані обставини, положення Закону України «Про зайнятість населення», Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 2, 15, 16 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 55 021,39 грн. Вказана сума складається з допомоги по безробіттю за період з липня 2018 року по січень 2019 року в сумі 46 670,47 грн та вартості навчання за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року в сумі 8 350, 92 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

02 серпня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) Київський міський центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 55 021,39 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев