ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/2257/21 Головуючий суддя І інстанції Попов О. Г.

Провадження № 11-кп/818/2669/21         Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого                         - Грошевої О.Ю.,

суддів                                 - Курила О.М., Савченка І.Б.,

при секретарі                         - Фільшиній С.І.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Остапенко С.Ю. на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю смт. Панютине м. Лозова Харківської області, з середньою спеціальною освітою, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює директором ТОВ «КРЕДИТ ЮЕЙ», ТОВ «Апредо», головою правління ВГО «Промінь» , журналістом ТОВ «Ліга інфо » , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

який органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 369-2 КК України, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 вересня 2021 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, зокрема, ризики переховування обвинуваченого від суду, а також незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, які на даний час не допитані в судовому засіданні. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив ряд умисних корисливих кримінальних правопорушень, за найтяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу про продовження строку тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою його фактичного місця проживання .

Апелянт зазначає, що рішення суду є необґрунтованим. Вказує , що ризики, заявлені прокурором, ним не доведені та не підтверджені в суді. Також не доведена неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Судом не враховано, що ОСОБА_1 , працює директором ТОВ «КРЕДИТ ЮЕЙ», ТОВ «Апредо», головою правління ВГО «Промінь» , журналістом ТОВ «Ліга інфо», одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також відоме місце його фактичного проживання.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від захисника обвинуваченого – адвоката Остапенко С.Ю. надійшло клопотання про слухання апеляційної скарги за її відсутності та про задоволення апеляційної скарги. Від прокурора та обвинуваченого не надходилоклопотань про розгляд даної справи з їх участю.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які на теперішній час не допитані, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні в тому числі тяжких злочинів, за найтяжче з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків, оскільки існує певна ймовірність того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також має постійне місце проживання, на думку колегії суддів недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов`язків покладених на обвинуваченого, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Також колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. 177, ст. 178, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Остапенко С.Ю. залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області  від 08 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому  ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -