ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 серпня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2811/20

Головуючий у першій інстанції - Бузунко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1154/21

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Бечка Є.М., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Бивалькевич Т.В.,

позивач - Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 - адвокат Пирог Людмила Олегівна,

на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 01червня 2021 року; час, місце постановлення і дата складання повного її тексту: 01.06.2021, смт Козелець,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 р. Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області й ОСОБА_1 , в якому просила:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 № 25-5840/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий № 7422085300:22:192:0005, розташованої на території Максимівської сільської ради Козелецького району, та про передачу цієї ділянки у власність ОСОБА_1 ,

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку від 19.05.2016 № 14635506,

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути згадану ділянку державі в особі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський»,

- відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою місцевого значення, який створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, що мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. З моменту створення і до цього часу проект землеустрою щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» не розроблений та не затверджений, його межі визначаються відповідно до проекту створення, як то передбачено ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 14.10.2014 № 25-2869/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Максиміської сільської ради Козелецького району, орієнтовним розміром 0,25 га, кадастровий № 7422085300:22:192:0005, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 № 25-5840/14-16-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку. На підставі цих наказів прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 19.06.2020 № 08-07/1809 та від 12.08.2020 № 08-07/2450, вказана земельна ділянка знаходиться в зоні регульованої рекреації регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський». Тому на час винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання цієї ділянки у власність ОСОБА_1 необхідно було погодити проект її землеустрою Департаментом екології та природних ресурсів - структурним підрозділом Чернігівської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Проте цього зроблено не було. Отже формування спірної земельної ділянки проведено усупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 186-1 ЗК України. Крім того, відповідно до норм чинного земельного законодавства землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, оскільки це може перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів. Передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 7422085300:22:192:0005 призвело до зменшення меж регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський». Тож наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 № 25-5840/14-16-СГ порушує права та інтереси держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації та підлягає визнанню недійсним. У зв`язку з бездіяльністю останнього, яке виразилося у незверненні до суду з відповідним позовом, ця позовна заява є заходом прокурорського реагування в інтересах держави.

У суді І інстанції Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить відмовити у задоволенні позову та, серед іншого, вказує на те, що на час прийняття ним рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий № 7422085300:22:192:0005, землі, за рахунок яких була відведена спірна земельна ділянка, обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення державної форми власності (вид угідь - пасовища). Крім того, у Головному управлінні Держгеокадастру у Чернігівській області була відсутня інформація про оформлені правовстановлюючі документи на регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», а в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про встановлення межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення цього парку.

ОСОБА_1 також просила місцевий суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім іншого вона зазначала, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їхніх режимоутворюючих об`єктів не розроблявся, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, зокрема меж регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», що його землі не обліковувалися як землі природно-заповідного фонду, а обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення. Тож у разі припинення її права власності на спірну ділянку вона набуде статусу земель запасу державної форми власності сільськогосподарського призначення, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання Козелецької окружної прокуратури і у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено таке запитання: чи знаходиться земельна ділянка, площею 0,25 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 7422085300:22:192:0005, що належить ОСОБА_1 , в межах території регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський»; проведення експертизи доручено судовому експерту Солдатовій В.С.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу і направити справу для продовження її розгляду до суду І інстанції. Доводи скарги зводяться до такого:

- клопотання позивача про призначення у справі експертизи заявлено після закриття підготовчого засідання;

- судовий експерт Солдатова В.С. не є експертом державної установи - установи фахової, компетентної, з досвідом та беззаперечною репутацією.

У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник - адвокат Пирог Л.О. просили задовольнити апеляційну скаргу, представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - юрисконсульт Бойко Т.М. просила її задовольнити, а представник Чернігівської обласної прокуратури - прокурор просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

Так, в матеріалах справи відсутній документ, у якому графічно зображено і територію регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», і спірну земельну ділянку відносно одна одної. Крім того, з приводу розташування спірної ділянки між учасниками справи маються неабиякі суперечності. Отже перевірка всіх доводів та заперечень учасників справи неможлива без спеціальних знань у галузі інженерії й техніки. В силу п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України ця обставина є однією з умов призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 вказаного Кодексу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 цього Кодексу, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. В силу ч. 1 ст. 222 цього ж Кодексу, головуючий зобов`язаний з`ясувати, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

З наведеного випливає, що для повного з`ясування судом усіх обставин, що мають значення у цій справі, та для об`єктивного вирішення її по суті є необхідним призначення у ній судової земельно-технічної експертизи.

В силу вищевказаних норм права і ст.ст. 222 і 241 ЦПК України у їх сукупності саме по собі подання Чернігівською обласною прокуратурою клопотання про призначення експертизи, про яку йдеться, після закриття підготовчого засідання не є порушенням прав учасників справи.

Суду не надано доказів, що кандидатура судового експерта Солдатової В.С. не відповідає вимогам ч. 3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» та що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38 ЦПК України вона не може брати участь у розгляді справи. Доручення судом І інстанції проведення експертизи судовому експерту Солдатовій В.С. відповідає приписам ч. 1 ст. 103 ЦПК України, оскільки учасники справи не досягли згоди щодо кандидатури експерта, який має проводити експертизу.

Отже оскаржувана ухвала є законною; доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать наявним у справі доказам і визначеним відповідно до них правовідносинам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пирог Людмили Олегівни відхилити, а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повну постанову виготовлено 09.08.2021.

Головуючий: Судді: