Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2021 Справа №607/26208/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її дядька ОСОБА_7 . Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із відсутністю доказів родинного зв`язку між нею та спадкодавцем.

Під час розгляду цивільної справи про встановлення родинних відносин між нею та дядьком, їй стало відомо про складення спадкодавцем заповіту, посвідченого 24 липня 2015 року головою Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Нич О.Є. в реєстрі за № 40, яким ОСОБА_7 заповів усе належне йому майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_3 .

Вказаний заповіт позивач просила суд визнати недійсним як такий, що був посвідчений з порушенням вимог закону, а саме: в тексті заповіту не зазначено час і місце його складення; заповіт посвідчено неповноважною особою і поза місцем реєстрації проживання спадкодавця; за відсутності обізнаності спадкодавця щодо дійсного змісту заповіту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2019 за результатами розгляду цивільної справи № 607/7223/18, позивачу було відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Однак, постановою Тернопільського апеляційного суду від 07.10.2019

було часткового задоволено подану позивачем апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2019, змінено його мотивувальну частину та підтверджено факт нікчемності заповіту ОСОБА_7 .

Крім цього, під час прийняття Тернопільським апеляційним судом вказаного судового рішення, відповідачу ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською O.A. 14.06.2019р. було видано свідоцтво про право на спадщину (серія та номер: 2-408) на підставі заповіту ОСОБА_7 , посвідченого 24.07.2015 Нич О.Є. головою Рогачинської сільської ради, Бережанського району Тернопільської області.

Того ж дня, 14.06.2019 нотаріусом, на підставі вказаного свідоцтва про спадщину, було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_3 .

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 14.06.2019 (серія та номер: 2-408), видане державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською O.A., на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 .

У судовому засіданні представник позивача зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просить його задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що позивач фактично бажає довести перед судом обґрунтованість та доведеність своєї вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину від 14.06.2019 та посилається на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07.10.2019. Однак, дана постанова не є належним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування. Дана постанова не дає змоги дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. Предметом розгляду справи № 607/7223/18 є визнання заповіту ОСОБА_7 від 24.07.2015 недійсним. Тобто, безпосередньо досліджувалися та встановлювалися судом вищенаведені обставини недійсності заповіту і таких не встановлено, про що свідчить резолютивна частина судових рішень у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 . Судом не досліджувалися та не встановлювалися обставини нікчемності згаданого вище заповіту. А тому, висновки, які зроблені судом апеляційної інстанції у судовому рішення від 07.10.2019 у справі № 607/7223/18 є нічим іншим як правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді цієї справи, а тому не є обов`язковою для суду, який розглядає даний спір. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, з підстав наведених у відзиві на позов та просила відмовити в його задоволенні.

Представник позивача не подав відповідь на відзив.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, однак представник ОСОБА_6 просить розглядати справу у його відсутності, просить позов задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету споруПершої Тернопільської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, однак попередньо подали заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позову, оскільки спадкоємцем ОСОБА_3 до нотаріальної контори було подано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2019 за результатами розгляду цивільної справи №607/7223/18, позивачу було відмовлено у задоволенні вказаного позову, із відміткою про те, що рішення вступило в законну силу 21 травня 2019 року.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.02.2020 провадження у справі зупинено до вирішення Верховним Судом справи № 607/7223/18.

Ухвалою суду від 02.03.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2021 витребувано докази.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відмовлено в прийнятті заяви представника позивача про зміну предмету позову та витребувано докази.

Ухвалою суду 07.06.2021 залучено до участі у справі правонаступника третьої особи.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивача ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 02.02.2017 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 156.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_7 був зареєстрований у вказаній квартирі.

Спадкоємців першої черги та спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, у померлого немає. Після смерті ОСОБА_7 . Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 12 квітня 2017 року відкрито спадкову справу № 260/2017.

13 квітня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак листом від 05 липня 2017 року за вих. № 2369/02-14 отримала відповідь про неможливість оформлення спадщини, у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_7 . Крім того, із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , яким також листами від 05 липня 2017 року, нотаріусом запропоновано подати документи, що підтверджують родинні відносини із спадкодавцем.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року (цивільна справа № 607/8630/17) встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та її рідним дядьком ОСОБА_7

24 липня 2015 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким він на випадок смерті все своє майно, в тому числі спірну квартиру заповів ОСОБА_3 , яка є племінницею спадкодавця. Заповіт складено та посвідчено головою Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

Рішенням першої сесії Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області № 6 від 18 листопада 2010 року затверджено персональний склад виконавчого комітету сільської ради у складі голови - сільського голови Нича О.Є., секретаря сільської ради - Легету М.В. , заступника сільського голови - Каву М.С. , членів виконавчого комітету: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Розпорядженням сільського голови № 30 від 19 листопада 2010 року призначено відповідальною особою за виконання нотаріальних дій - секретаря сільської ради ОСОБА_9 .

Рішенням Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області від 31 березня 2014 року № 210 достроково припинено повноваження та звільнено секретаря сільської ради ОСОБА_9 , у зв`язку з виходом на пенсію з 31 березня 2014 року. Обов`язки секретаря сільської ради покладено на сільського голову Нича О.Є .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено та мотивовано відсутністю правових підстав для визнання оскаржуваного заповіту недійсним. Спірний заповіт за формою та змістом відповідає вимогам закону, його було посвідчено повноважною особою, за місцем проживання спадкодавця, волевиявлення якого відповідало його волі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року (з урахуванням ухвали Тернопільського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року про виправлення описки у цій постанові), справа №607/7223/18 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , змінено рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2019 року у мотивувальній частині шляхом її викладення у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що мотиви відмови у мотивувальній частині рішення суду є неправильними, оскільки оспорюваний заповіт є нікчемним в силу закону, так як сільський голова, який його посвідчував, не був наділений правом особисто вчиняти нотаріальні дії, а також, уповноважувати членів виконавчого комітету сільської ради здійснювати нотаріальні дії. При цьому, на час складення спірного заповіту саме виконавчому комітету сільської ради були делеговані повноваження щодо покладання на посадових осіб цього органу функції щодо вчинення нотаріальних дій. Крім того, сільський голова порушив принцип територіального округу, посвідчивши заповіт особи, яка не проживала на території територіальної громади, інтереси якої представляє Рогачинська сільська рада Бережанського району Тернопільської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що апеляційним судом не встановлено нікчемності правочину, суд вважає безпідставним, оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду встановлено нікчемність правочину заповіту.

Суд погоджується аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Установивши, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом, належним чином прийняла спадщину, а тому наділено правом звертатися з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тому враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зокрема нікчемність заповіту, посвідченого Рогачинською сільською радою Бережанського району Тернопільською області 24 липня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 40, на підставі якого було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхомвизнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за №2-408), видане державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Боберською Оксаною Анатоліївною на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на момент звернення ОСОБА_4 із позовом до суду,) встановлювався порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, ефективними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ст. 3 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 170588313, у відповідності до запису про право власності за № 32012330, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за №2-408), видане державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською Оксаною Анатоліївною.

За таких обставин враховуючи, що судом визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року, суд вважає, слід припинити речове право ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за №2-408), видане державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською Оксаною Анатоліївною (номер запису про право власності 32012330), що є перепоною для виконання рішення суду в частині внесення записів в реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо власника спірної квартири.

Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за №2-408), видане державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Боберською Оксаною Анатоліївною на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити речове право ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за №2-408), видане державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською Оксаною Анатоліївною (номер запису про право власності 32012330).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: с. Волиця Бережанського району Тернопільської області. Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Коперніка, 1, код ЄДРПОУ 02900587.

Рішення суду складено та підписано 09 серпня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко