Справа № 2-2306/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж. Ес. Ем.» про захист прав споживача, стягнення матеріальної і моральної шкоди, визнання частково недійсною угоди, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» про захист прав споживача, стягнення матеріальної і моральної шкоди, визнання частково недійсною угоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.07.2009 між сторонами було укладено угоду № 3427481 про надання послуг стільникового зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800. Позивача з 01.08.2009 підключено до тарифного плану «Всі мережі». Позивачем, як абонентом телефонного номеру 067-691-80-18, оплата послуг стільникового зв’язку здійснювалася в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені угодою.

Проте у листопаді  2009 року у позивача виникло непорозуміння щодо оплати послуг, оскільки щоденно на мобільний телефон приходили повідомлення щодо наявності заборгованості за оплату послуг стільникового зв’язку. При підключенні номера позивача в рамках корпорації до тарифного плану «Без обмежень» він дізнався від співробітниці відповідача про те, що з 01.11.2009 його було підключено до тарифу «Без обмежень», а нарахування коштів до оплати та їх стягнення здійснювалося  щодня, тобто у такий спосіб було розстрочене нарахування та сплата суми місячної абонплати. Тобто, у порушення вимог угоди та законодавства відповідачем у листопаді 2009 року в односторонньому порядку без повідомлення сторони за угодою було змінено тарифи, внаслідок чого позивач зобов’язаний здійснювати оплату послуг у розмірі 425 грн.

Позивач неодноразово звертався з офіційного заявою за сервісним номером 466, а також направляв письмові листи з проханням пояснити, яким чином здійснюється нарахування оплати за послуги стільникового зв’язку. Відповідачем були надані письмові відповіді, проте, вони були типовими та не містили пояснень щодо неправомірної заміни тарифного плану.

Таким чином, у зв’язку з неправомірними діями відповідача позивачеві були завдані матеріальні збитки у розмірі 425 грн., моральна шкода у розмірі 1500 грн.

Пунктом 6.1 угоди № 3427481 від 19.07.2009 передбачено, що моральна шкода відшкодуванню не підлягає. Позивач вважає, що даний пункт угоди є нікчемним відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв’язку з цим він звернувся до суду і просить визнати недійсним п. 6.1 угоди № 3427481 від 19.07.2009, стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 425 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн., а також покласти на відповідача понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що у позивача відсутні підстави звернення до суду за захистом порушеного права як споживача, оскільки на сьогоднішній день угода про надання послуг стільникового зв’язку між сторонами припинена, тому він не є споживачем зазначених послуг. Крім того, відповідач діяв згідно з умовами договору та відповідно до волевиявлення позивача акцептував його заяву про зміну тарифного плану. У зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Судом встановлено, що 19.07.2009 на підставі замовлення (а.с. 7) між ОСОБА_1 З та ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» було укладено угоду № 3427481 про надання послуг стільникового зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (а.с. 8-9).

За умовами даної угоди відповідач надає позивачеві послуги стільникового мобільного зв’язку, а позивач користується вищезазначеними послугами та своєчасно оплачує їх вартість згідно з тарифним планом «Всі мережі».

З 01.11.2009 відповідачем була здійснена заміна тарифного плану «Всі мережі» на тарифний план «Без обмежень». Даний факт сторонами не заперечувався. Проте, з пояснень позивача вбачається, що він дізнався про нього лише під час перереєстрації його номеру на нового абонента АКБ «Укрсоцбанк», яка відбулася 07.12.2009 на підставі заяви (а.с. 31). У зв’язку з цим дія угоди № 3427481 про надання послуг стільникового зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 19.07.2009 була припинена з 07.12.2009.

Представник відповідача наголошувала на тому, що позивач не є споживачем послуг, що надаються відповідачем, і не може звертатися до суду за захистом свого порушеного права, оскільки дія угоди на момент звернення до суду припинена. Однак, беручи до уваги ту обставину, що на момент здійснення заміни тарифного плану угода, укладена між сторонами, діяла, і позивач був абонентом та споживачем послуг зв’язку, суд вважає, що позивач має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, як споживача.

Як вбачається з витягу з архіву бази даних системи CRM HelpDesk – загальної бази даних ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» щодо фіксування замовлення абонента телефонного номеру 067-691-80-18 мережі Київстар за період жовтень-листопад 2009 року на заміну тарифного плану, 02.10.2009 о 15 годині 56 хвилин за допомогою інтерактивного голосового меню (IVR) надійшла заявка про заміну тарифного плану «Всі мережі» на тарифний план «Необмежений» (а.с. 35). Застосування зміненого тарифного плану відбулося з першого числа місяця, наступного за тим, в якому позивач направив відповідачу відповідну заявку, тобто з 01.11.2009.

Таким чином, відповідачем відповідно до п. 28 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, було виконано заявку про заміну тарифного плану, яка надійшла за допомогою інтерактивного голосового меню з телефонного номера позивача.

Позивач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства зміна умов договору повинна відбуватися у письмовій формі, а оскільки з його боку письмова заява не надходила та відповідна угода не підписувалась, відповідач не мав права в односторонньому порядку змінювати умови договору.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка встановлює вимоги до письмової форми правочину, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Таким чином, у ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт відправлення 02.10.2009 з телефонного номеру позивача заявки на заміну тарифного плану та факт виконання зазначеної заявки відповідачем з 01.11.2009. Отже, підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У зв’язку з тим, що відповідачем не вчинено жодних незаконних дій, спрямованих на порушення прав позивача, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Позивач у судовому засіданні не довів, що п. 6.1 угоди № 3427481 про надання послуг стільникового зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 19.07.2009 створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на його шкоду, як споживача, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому його вимоги в частині визнання недійсним зазначеного пункту угоди є необґрунтованими.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 207, 1166 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст.  3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж. Ес. Ем.» про захист прав споживача, стягнення матеріальної і моральної шкоди, визнання частково недійсною угоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий