Справа № 2-2233/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Украгазбанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ АБ «Украгазбанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2008 між сторонами було укладено депозитний договір № 8/04, за умовами якого позивач внесла на депозитний рахунок банку 80000 грн. строком до 05.04.2010. Позивач 03.10.2008 звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення депозиту та 10.10.2008 їй було частково повернуто грошові кошти у сумі 49999 грн. Від повернення залишку депозиту відповідач безпідставно відмовився.

05.07.2008 між позивачем і ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав позивачеві у борг грошові кошти у сумі 100000 грн.

03.10.2008 позивач повернула ОСОБА_2 частину боргу в сумі 20000 грн., а 10.10.2008 – 50000 грн. Решту коштів в установлений термін вона не могла повернути за браком власних коштів з причин, які виникли внаслідок необґрунтованих дій з боку керівництва відповідача, які полягали у безпідставній відмові у поверненні депозиту.

27.10.2008 ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 30000 грн. та штрафних санкцій.

На час ухвалення рішення судом позивач повернула ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 30000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-11643/08 від 24.12.2008 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 42900 грн., судовий збір – 462 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., всього 43392 грн.

Позивач вважає, що вищезазначені обставини призвели до завдання їй матеріальних збитків у розмірі 43392 грн., а також моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

У ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 44045,92 грн. з урахуванням оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 533,92 грн., зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 17949,40 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що пеню, яка була сплачена позивачем на користь ОСОБА_2 у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позики ніяким чином не можна віднести до збитків, заподіяних банком вкладнику у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за депозитним договором. У зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.04.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк» укладено депозитний договір № 8/04, за умовами якого позивач розмістила на депозитний рахунок тимчасово вільні грошові кошти в сумі 80000 грн. на строк з 03.04.2008 по 05.04.2010 зі сплатою банком процентів із розрахунку 15,50 % річних за зазначений період (а.с. 9-10).

ВАТ АБ «Укргазбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Укргазбанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 374085 (а.с. 24).

Доказом розміщення позивачем на депозитному рахунку відповідача грошових коштів у сумі 80000 грн. є квитанція № 1825_16 від 03.04.2008 (а.с. 12).

Згідно з п. 3.6 вищезазначеного договору банк зобов’язується за першою вимогою вкладника достроково повернути депозит або його частину протягом 5 робочих днів з дня одержання банком письмової вимоги вкладника.

Позивач 03.10.2008 звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення депозиту у сумі 80000 грн. (а.с. 51).

Відповідачем 10.10.2008 було повернуто позивачеві частину депозиту у сумі 49999 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № 4310_13 (а.с. 12).

У той же день, 10.10.2008, позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення частини депозиту у сумі 30001 грн. (а.с. 52).

Як було зазначено представником позивача, залишок суми позивачеві було повернуто 02.12.2008.

05.07.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав позивачеві у борг грошові кошти у сумі 100000 грн.

03.10.2008 позивач повернула ОСОБА_2 частину боргу в сумі 20000 грн., а 10.10.2008 – 50000 грн.

27.10.2008 ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 30000 грн. та штрафних санкцій.

На час ухвалення рішення судом позивач повернула ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 30000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-11643/08 від 24.12.2008 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 42900 грн., судовий збір – 462 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., всього 43392 грн. (а.с. 8).

Дане рішення суду позивачем було виконано в добровільному порядку, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 05.02.2009 (а.с. 58).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.  

Таким чином, судом встановлено, що пеня, яка була сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позики не є збитками у розмінні ст. 22 ЦК України, завданими банком вкладнику у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань за депозитним договором. Крім того, суд приходить до висновку про відсутність безпосереднього причинного зв’язку між невиконанням позивачем своїх зобов’язань за договором позики та тим, що банком були порушені зобов’язання за депозитним договором.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У зв’язку з тим, що відповідачем не вчинено жодних незаконних дій, спрямованих на порушення прав позивача, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.    

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню і витрати на правову допомогу, як вид судових витрат, понесених позивачем.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст.  3, 4, 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Украгазбанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий