№ 2-3787/10

У Х В А Л А

14 червня 2010 року                                                          м. Київ                  

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді                          Мазурик О.Ф.,

             секретаря                                          Коруни    О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Вказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Ухвалою суду від 15 квітня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 29.04.2010 року (а.с.11).

Згідно ч. 11 ст. 130 ЦПК України, попереднє судове засідання проводиться з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 29.04.2010 року, позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з’явився. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивач у судове засідання призначене на 29.04.2010 року не з’явився без поважних причин.

Судове засідання відкладене на 14.06.2010 року.

В судове засідання призначене на 14.06.2010 року, позивач належним чином повідомлений, не з’явився. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 77 ЦПК України,  у разі неповідомлення суду причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач у судове засідання 14.06.2010 року повторно не з’явився без поважних причин. Заява про розгляд справи у відсутність позивача до суду не надходила.

            Відповідно до вимог ч. 11 ст. 130, ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

             Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

             У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

              Так, згідно ст. 157 ЦПК України,  суд розглядає справи протягом  розумного  строку,  але  не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

             З матеріалів справи вбачається, що до суду позивач звернувся  12.04. 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Оскільки позивач в судові засідання не з’являвся без поважних причин, суд дійшов висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

  У зв’язку з наведеним,  залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України,  не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

             Керуючись ч. 11 ст. 130, ч. 3 ст.169, п. 3, ч. 1 ст. 207 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення  ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя