ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2021 року №640/16250/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу відсотку грошового забезпечення з 80% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";

- зобов`язати відповідача здійснити новий перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 01.01.2018 року у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 4725,00 грн.;

- зобов`язати відповідача компенсувати позивачу різницю між перерахованою пенсією у розмірі 80% грошового забезпечення та вже проведеними виплатами, починаючи з 01.01.2018 року по 01.08.2020 року, а саме 47213,00 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/16250/20, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно зменшено відсотковий розмір основної пенсії позивачу з 80% до 70% при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення з 01 січня 2018 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 21.04.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як пенсіонер збройних сил та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При призначенні пенсії основний її розмір був визначений у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджується витягом з Автоматизованої системи розрахунку пенсії.

Проте, при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу зменшено основний розмір пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення.

Листом від 27.04.2020 року №8348-8645/С-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у проведенні перерахунку, обґрунтовуючи відмову тим, що перерахунок проведено на підставі чинного законодавства на момент проведення перерахунку.

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 при призначенні пенсії, остання обчислена в розмірі 80% грошового забезпечення.

В подальшому у статтю 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII вносились зміни Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 01 травня 2014 року до 70%.

Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави та порядок перерахунку раніше призначених пенсій регулює стаття 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII змін не зазнавали.

Крім того, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Наведене в сукупності свідчить про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 і згодом 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином зміна максимального відсоткового розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної йому пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Всупереч наведеному, при здійсненні перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови №103 та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.

Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення №5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-420а13.

За таких підстав суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 80% на 70% від сум грошового забезпечення на підставі Постанови №103.

З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 80% грошового забезпечення, як позивачу встановлено при виході на пенсію.

Враховуючи той факт, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року позивачу був проведений у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством з вини відповідача, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивачу з урахуванням 80% від сум грошового забезпечення слід провести саме з 01 січня 2018 року, тобто, з дня проведення такого перерахунку.

Також суд зазначає, що 04 лютого 2019 року Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №240/5401/18, в якому Верховний Суд вказав ознаки типових справ, зокрема, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 відповідно до статті 63 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103.

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII;

б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;

в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.

Такий самий суб`єктний склад сторін та предмет спору й в даній адміністративній справі №640/16250/20.

Враховуючи обставини даної адміністративної справи та не визнаючи її типовою, судом, при ухваленні рішення, враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.

Щодо визначення конкретних сум, які підлягають перерахунку та виплаті, суд зазначає наступне.

Згідно з наведеними вище нормами законодавства, питання здійснення перерахунку та визначення відповідних сум, які підлягають виплаті відносяться до дискреційних повноважень відповідача, крім цього, з наявних матеріалів справи суд не може встановити розмір таких сум, а тому в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 700,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні перерахунку з 80% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві провести з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" із застосуванням розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення та компенсувати різницю між фактично отриманими та нарахованими сумами пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору у розмірі 700,00 грн. (сімсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова