Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #95930881


справа № 369/6520/17

головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

провадження № 22-ц/824/5262/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Василюка Анатолія Павловича на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014/1179/81/1488 від 06 вересня 2007 року у сумі 91 094,93 доларів США, що еквівалентно 2 453 481 грн 70 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назва якого змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1179/81/1488, згідно з умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 50 700 доларів США строком до 06 вересня 2024 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,00% річних, комісії згідно з умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

01 жовтня 2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме: сторони дійшли згоди збільшити розмір кредитної лінії з 20 300 доларів США до 71 050 доларів США.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснює щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами погашення кредиту згідно з Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Таким чином, станом на дату розрахунку заборгованості (11 квітня 2017 року) заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає: 91 094,93 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 453 481 грн 70 коп., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 74 306,48 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку складає - 2 001 314 грн 33 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі - 16 788,45 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 452 167 грн 37 коп.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року задоволено позов АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/81/1488 від 06 вересня 2007 року у сумі 91 094,93 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2 453 481 грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 36 802 грн 23 коп.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, і відповідно має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права АТ «Райффайзен Банк Аваль», а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Василюка А.П. про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк А.П. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт (відповідач) від початку розгляду справи у суді заперечував обставини та достовірність, належність, допустимість та достатність доказів і документів, на які посилався позивач.

Після апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду у цій справі від 13 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду, позивачу достеменно відомо про витребування доказів Києво-Святошинським районним судом Київської області та про його обов`язок подати такі докази. Однак і після цього позивач витребувані докази не подав до суду.

20 листопада 2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження. Не дивлячись на свою обізнаність про витребування доказів та обов`язок подати оригінали документів позивач, однак, не подав їх до суду. Отже, у справі фактично відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження позиції позивача.

07 лютого 2020 року представник відповідача (апелянт) адвокат Багінський А.О. подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Однак Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про залишення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду без задоволення та повторно надіслав ухвалу від 13 червня 2018 року позивачу.

Вважаємо, що такою ухвалою суд порушив норми чинного цивільного процесуального законодавства та принципи диспозитивності та рівності сторін, адже кожна сторона повинна самостійно нести ризик вчинення нею чи невчинення певних процесуальних дій. Відтак ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року є незаконною та протиправною.

Відповідно до протоколу судового засідання від 29 квітня 2020 року судове засідання було відкладено на 22 травня 2020 року, представник позивача був присутній в засіданні суду, однак витребуваних оригіналів документів подано не було.

23 жовтня 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив оскаржуване заочне рішення, яким задовольнив позов.

В оскаржуваному заочному рішенні суд першої інстанції повідомив, що відзиву до суду подано не було. При цьому, не було враховано, що відповідачем 21 січня 2018 року було подано заяву, відповідно до якої він, із посиланням на норми чинного ЦПК України, просив не брати до уваги докази, що були надані та/або будуть надані позивачем до суду в копії, а не в оригіналі, та врахувати, такі заяви представника відповідача; представник відповідача має законні підстави сумніватися у відповідності поданих вказаних вище копій (та копій, що будуть подані) оригіналу; подання позивачем копій, а не оригіналів доказів, викликає у представника відповідача викликає сумнів з приводу його достовірності; виключно після подання позивачем оригіналів доказів представник відповідача матиме можливість ознайомитися ними, надати ним належну оцінку, підготувати відзив, заперечення та вжити відповідних заходів щодо подання доказів, що заперечують вимоги позивача, тощо.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права з огляду на таке.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд судової справи, то апелянтом не надано жодних належних доказів поважних причин неявки в судові засідання під час розгляду справи судом першої інстанції, неподання відзиву (заперечення) на позов та доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Щодо виконання позивачем вимог ухвали від 13 березня 2018 року про забезпечення доказів, то на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року представником АТ «Райффайзен Банк Аваль» Майтаповою В.Ю. подано до суду клопотання за вих. № 114/5-184293 від 28 квітня 2020 року щодо виконання вимог вищезазначеної ухвали суду.

Відповідно до цього клопотання судом першої інстанції долучено до матеріалів судової справи виписки по рахункам позичальника та оновлений розрахунок заборгованості станом на 25 березня 2020 року. Також, у вищезазначеному клопотанні представником АТ «Райффайзен Банк Аваль» Майтаповою В.Ю. було повідомлено суд, що оригінал кредитної справи ОСОБА_1 буде надано суду для огляду в судовому засіданні, що й було зроблено останньою.

Кредитна справа ОСОБА_1 була оглянута судом першої інстанції під час судового засідання й цей факт судом засвідчено та містить всі оригінали договорів та додаткові угоди до них, які було витребувано судом в ухвалі від 13 березня 2018 року, оригінали документів, що підтверджують погашення кредитної заборгованості та інші..

До того ж, під час судового засідання представник відповідача Василюк А.П. також ознайомився з оригіналом кредитної справи ОСОБА_1 . Проте, через великий обсяг матеріалів для ознайомлення представник відповідача Василюк А.П. клопотав перед судом щодо відкладення судового засідання для надання часу для ознайомлення з оригіналом кредитної справи ОСОБА_1 поза межами приміщення суду. Після чого, представник відповідача Василюк А.П. та представник банку Майтапова В.Ю. разом вирушили до офісу АТ «Райффайзен Банк Аваль», де представник відповідача Василюк А.П. в повному обсязі ознайомлення з оригіналом кредитної справи ОСОБА_1 . Зауважень щодо оригіналів кредитної справи ОСОБА_1 від представника відповідача Василюк А.П. не надходило.

Також, відповідно до пункту 12.1. кредитного договору, пункту 8. додаткової угоди від 02 червня 2009 року, пункту 9. додаткової угоди від 16 червня 2010 року, договір та додаткові угоди складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

Дана обставина підтверджує факт знаходження всіх оригіналів кредитної справи не тільки у банку, а й у ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_1 не повідомлено суд першої інстанції про поважні причини неможливості особисто подати оригінали запитуваних документів до суду для звірки.

Таким чином, твердження відповідача щодо невиконання банком вимог ухвали суду про забезпечення доказів та відсутність в матеріалах судової справи доказів, якими банк обґрунтовує свої позовні вимоги не відповідає дійсності й спростовується клопотанням банку за вих. № 114/5-184293 від 28 квітня 2020 року, яке міститься в матеріалах судової справи.

Враховуючи викладене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило залишити заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, що 06 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» назва якого змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1179/81/1488.

Згідно з умовами п.1.1., 1.2. якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 50 700 доларів США строком до 06 вересня 2024 року, а позичальник відповідно до п.1.4., 5.1. зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,00% річних, комісії згідно з умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (а.с. 19-24 т. 1).

Перед укладенням та підписанням договору позичальник звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі «1. Відомості про кредит» власноручно зазначив відповідну суму кредиту, яку має намір отримати та обрав валюту долари США (а.с. 14-15 т. 1).

Своїм підписом під відповідним документом позичальник засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: метою для якої кредит буде витрачений, наявних форм кредитування та відмінностей між ними, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, формою забезпечення, строком та відсотковою ставкою за кредитом, орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо. Зміст умов кредитування зрозумілий» та ознайомлений «із валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті».

На виконання Закону України «Про захист прав споживачів» позичальника було ознайомлено із сукупною вартістю кредит та умовами кредитування по програмі «Кредит під заставу нерухомості» що підтверджуються власноручно здійсненим підписом ОСОБА_1 під відповідними документами (а.с. 16-18, 31-32 т. 1).

01 жовтня 2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме: сторони дійшли згоди збільшити розмір кредитної лінії з 20 300 доларів США до 71 050 доларів США (а.с. 25 т. 1).

02 червня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1, відповідні до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав (а.с. 26-27 т. 1).

Крім того, сторони дійшли згоди тимчасово на період з 02 червня 2009 року по 02 червня 2010 року зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в Графіку погашення кредиту та інших| платежів за кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено у новій редакції (а.с. 28-30, 37-38 т. 1).

16 червня 2010 року між бланком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди збільшити строк кредиту на 9 календарних місяців, у зв`язку з чим дата остаточного погашення кредиту - 06 червня 2025 року (а.с. 33-36 т. 1).

До того ж, сторони вирішили врегулювати виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено у новій редакції (а.с. 28-30, 37-38 т. 1).

Крім того, сторони погодили, що з 16 червня 2010 року погашення заборгованості буде здійснюватися шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до Графіка погашення кредиту та інших платежів.

Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору надання кредиту здійснювалося у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника.

Враховуючи положення п.п. 3,6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», ч.ч. 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п.5.1., п.5.4., п.5.6., Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердженням операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові ВГСУ від 06 квітня 2017 року у справі №905/2009/15).

Як вбачається з матеріалів справи, видача позивачем кредитних коштів позичальнику у розмірі 50 700 доларів США та 20 300 доларів США підтверджуються випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 39 т. 1) та виписками по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 36-158 т. 2).

Факт отримання кредитних коштів у вказаному розмірі позичальником не спростовано, кредитний договір не оспорюється у зв`язку з його безгрошовістю.

Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти у сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 стаття 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору, який діє в редакції додаткової угоди № 2 позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.

Проте, всупереч вимогам пункту 5.1. кредитного договору, відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснює щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами погашення кредиту згідно з Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий.

Таким чином, станом на дату розрахунку заборгованості (11 квітня 2017 року) заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає: 91 094,93 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 453 481 грн 70 коп., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 74 306,48 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку складає - 2 001 314 грн 33 коп.

Стаття 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, станом на дату розрахунку заборгованості (11 квітня 2017 року) заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором також складає заборгованість за відсотками у розмірі - 16 788,45 доларів США, розрахунок відсотків здійснений станом на 11 квітня 2017 року на день звернення до відповідача з вимогою про дострокове стягнення.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В матеріалах справи знаходиться вимога про дострокове виконання зобов`язання №114/5-94582 від 10 квітня 2017 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про її вручення ОСОБА_1 27 квітня 2017 року (а.с. 40,41 т.1). До суду позивач звернувся 10 червня 2017 року (57 т. 1).

Колегія апеляційного суду вважає, що у зв`язку з достроковим зверненням стягнення заборгованості, у позичальника існує обов`язок сплатити заборгованість у визначеному позивачем розмірі.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року позовну заяву про стягнення заборгованості було залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин не виконав ухвали суду щодо подання витребуваних документів, не повідомив суд про поважні причини невиконання ухвали (а.с. 113-114, т. 1).

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника позивача було задоволено, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 146-148, т. 1)

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року залишена без змін, та встановлено, що оскільки банк не мав можливості надати суду витребувані докази, тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про необхідність направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача подав клопотання №114/5-184293 від 28 квітня 2020 року, де зазначив, що на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року надає оригінал кредитної справи для огляду в судовому засіданні та просив долучити до матеріалів справи виписки по рахунках позичальника (а.с. 25-158 т. 2). А також, просить визнати вимоги вказаної ухвали виконаними.

Отже, колегія апеляційного суду встановила, що після перегляду в апеляційному та касаційному порядку ухвали від 13 червня 2018 року у цій справі про залишення позовної заяви без розгляду, позивачем було виконано вимоги від 13 березня 2018 року та надано витребувані докази, а саме: оригінал кредитної справи ОСОБА_1 .

Заперечуючи достовірність, належність, допустимість та достатність доказів і документів, на які посилався позивач та належним чином завірені копії яких було додані до позовної заяви, представником не наведено жодних доводів щодо наявності обґрунтованих сумнівів у їх достовірності, своїх примірників оригіналів договорів стороною яких є ОСОБА_1 для спростування достовірності вказаних доказів представником відповідача не надано, клопотання про призначення судових експертизи представником відповідача не заявлялося.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19 липня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та колегією суддів оглянуто оригінал кредитної справи ОСОБА_1 , кредитна справа ОСОБА_1 містить всі оригінали договорів та додаткові угоди до них, які було витребувано судом в ухвалі від 13 березня 2018 року, її зміст звірено з матеріалами справи на аркушах 14-39, 41 т. 1, та головуючим засвідчено вірність копії оригіналу.

Колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальника покладений обов`язок довести своєчасне повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що надані позивачем докази безперечно свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин, надання кредитних коштів та не виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам, з огляду на наведене вище, відповідає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василюка Анатолія Павловича залишити без задоволення.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Є.М. Суханова



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація